АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1683/15 Справа № 199/2547/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Спаї В. В. Доповідач - Колодяжна Н.Є.

Категорія 44

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Колодяжної Н. Є.

суддів - Баранніка О.П., Лисичної Н.М.

при секретарі - Самокиші О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ПАТ "Фідобанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_4, третя особа - Головне управління ДМС у Дніпропетровській області - про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, виселення, -

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ПАТ "Фідобанк" просить скасувати заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2013 року, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд, вивчивши матеріали справи, вважає скаргу необґрунтованою, а оскаржуване рішення законним, таким, що повинне бети залишено без змін, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 15 вересня 2008 року між ВАТ "Ерсте Банк" (назву змінено на ПАТ "Ерсте Банк", ПАТ "Фідокомбанк", відповідно до договору про приєднання між ПАТ "Фідокомбанк" та ПАТ "Фідобанк" - правонаступником є ПАТ "Фідобанк") та ОСОБА_4 Сергієвною було укладено кредитний договір в сумі 47 500 дол. США на строк до 14 вересня 2018 року, зі сплатою 14,5 % річних.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань, 15 вересня 2008 року між АТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_2, який є майновим поручителем ОСОБА_4 було укладено Договір іпотеки, за яким предметом іпотеки є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності від 05.07.2008 року.

У зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору, з метою забезпечення виконання зобов'язань 06 серпня 2009 року було вчинено виконавчий напис, про звернерння стягнення на предмет іпотеки.

27 березня 2012 року Амур-Нижньодніпровським ВДВС винесено постанову, якою АТ "Ерсте Банк" передано нереалізоване нерухоме майно, а саме, вказану квартиру, так як не відбулись прилюдні торги в зв'язку з відсутністю зареєстрованих покупців.

02 квітня 2012 року приватним нотаріусом АТ "Ерсте Банк" видано Свідоцтво про право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно роз'яснень, що містяться в п. 43 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин" - при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати, що згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 39-40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із жилого будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення , на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2012 року Банк направляв ОСОБА_2 вимогу про добровільне звільнення житлового приміщення та виселення, проте, лист було повернуто за закінченням терміну зберігання, а значить, ОСОБА_2 - не був отриманий.

Відмовляючи Банку в задоволенні його позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та виселення , оскільки у порушення вимог ст. 40 Закону України "Про іпотеку" Банк не надав безспірних, належних та допустимих доказів повідомлення відповідача про необхідність виселення.

Посилання апелянта на те, що на момент укладення договору іпотеки в спірній квартирі малолітні та неповнолітні діти не були зареєстровані, а також те, що хоча й було повернуто конверт за закінченням терміну зберігання, проте на ньому відділенням поштового зв'язку здійснено позначки - отримувача не було вдома, виписано повідомлення про необхідність отримання листа у відділенні поштового зв'язку, - не пливають на законність оскаржуваного рішення, так як вимогу про виселення відповідач не отримав, а такі дії кредитора є обов'язковими згідно ст. 40 Закону України "Про іпотеку".

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального законів, підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ПАТ "Фідобанк" - відхилити.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.Є. Колодяжна

Судді: О.П. Бараннік

Н.М. Лисична