ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.06 | Справа №АС17/355-06. |
Господарський суд у складі:
Головуючого судді: Коваленко О.В. Секретар Журбенко Р.В.
За участю представників сторін:
Позивач: Сіренко І.С.
Відповідач: Супрунов І.Ю.
Розглянувши справу
за позовом Відкрите акціонерне товариство “Сумська автобаза №1”
до Управління пенсійного фонду України в Зарічному
районі м. Суми
про визнання нечинним рішень
В судовому засідання було оголошено перерву з 20.07.2006р.до 27.07.2006р.
Суть спору: Позивач просить визнати нечинними рішення № 115 від 17 лютого 2006 р. «Про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу) на які нараховуються страхові внески» та № 116 від 17 лютого 2006 р. «Про застосування штрафних санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України, або страхувальником сум зобов'язань зі сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», посилаючись на те, що зазначені рішення були прийняті безпідставно в порушення вимог законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та законодавства про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.
Відповідач вимоги позивача не визнає, посилаючись на те, що рішення № 115 від 17 лютого 2006 р. та рішення № 116 від 17 лютого 2006 р. є обґрунтованими і прийняті у відповідності до законодавства. Крім того відповідач зазначає що позивач мав змогу усунути недоліки в розрахунках, але не скористався наданим йому правом. Отже штрафні санкції вважає застосованими правомірно.
Розглянувши матеріали справи заслухавши пояснення представників сторін господарський суд встановив:
Головним спеціалістом відділу надходження доходів управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми Радянського Н.М. була проведена документальна перевірка правильності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до Пенсійного фонду ВАТ „Сумська автобаза №1", за результатами якої був складений Акт перевірки правильності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до Пенсійного фонду від 30.12.2005р. №323. В ході перевірки встановлено, що позивачем за лютий, серпень, жовтень, грудень 2002 року, лютий, червень, липень, жовтень, листопад, грудень 2003 року та січень 2004р. було занижено зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно на 958 грн.00 коп. 11 505 грн. 33 коп. 2 028 грн. 46 коп. 380 грн. 64 коп.. 40 грн. 65 коп., 1 600 грн. 70 коп., 886 грн. 11 коп., 792 грн. 38 коп., 865 грн. 49 коп., 755 грн. 46 коп., та 7 070 грн. 66 коп. Всього на загальну суму 26 883 грн. 88 коп. У зв‘язку з виявленими в ході документальної перевірки заниженнями сум податкових зобов'язань, задекларованих позивачем у перевіряємому періоді до позивача була застосована штрафна санкція у розмірі 3534,39 грн. (рішення від 17.02.2005р. № 116). Окрім цього в зв'язку з виявленими в ході документальної перевірки приховуванням (заниженням) сум заробітної плати (виплат, доходу), до позивача була застосована штрафна санкція у розмірі 415,62 грн. (рішення від 17.02.2005р. № 115).
ВАТ «Сумська автобаза №1» з прийнятими рішеннями № 115 і № 116 від 17.02.2006 р. по акту перевірки № 323 від 30.12.2005 р. не погоджується, так як вважає, що рішення прийняті в порушення норм законодавства України, на які посилається Управління ПФУ в Зарічному районі м. Суми і ним не враховано дійсний стан з декларуванням внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Внаслідок чого позивач змушений був звернутися до суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні докази по справі, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають виходячи з наступного:
Відповідно до пп. 4.1.1. п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено що, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. Згідно з пп. 4.1.2. цієї ж статті Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників Відповідальність за достовірність даних, зазначених у податкових деклараціях, несе сам платник податків.
П.17.2 ст.І7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що:
Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,
б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не скористався своїм правом виправлення помилки, оскільки уточнюючий розрахунок не подав, штрафну санкцію не нарахував та не зазначив її в декларації. Отже відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції передбачені пп. 17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Згідно п.3. ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу)
Згідно акту перевірки від 30 грудня 2005 р. №323 (в матеріалах справи), встановлено відображення позивачем суми виплат, менше фактичних виплат на 415 грн.62 коп. в вересні 2005 р. Отже відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції передбачені п.3. ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що фактичних підстав для визнання нечинними рішення № 115 від 17 лютого 2006 р. «Про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу) на які нараховуються страхові внески» та № 116 від 17 лютого 2006 р. «Про застосування штрафних санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України, або страхувальником сум зобов'язань зі сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач не мав.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Твердження позивача про неправомірність прийнятих відповідачем рішень № 115 та №116 від 17 лютого 2006 р. про накладення на позивача санкцій за правопорушення законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, повністю спростовуються матеріалами справи та наданими відповідачем доказами по справі. Отже рішення № 115 та №116 від 17 лютого 2006 р. є обґрунтованими та законними.
Відповідно до ст. ст. 87, 94, 98 КАС України судові витрати по справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160-163 КАС України, господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ КОВАЛЕНКО О.В.