ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

У Х В А Л А

11.06.2018                                                  м.Дніпро                              Справа № 904/9713/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-2000»: про зупинення провадження у справі №904/9713/17 до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №208/1627/18; про закриття провадження у справі №904/9713/17; про призначення судової економічної експертизи у справі №904/9713/17

за матеріалами апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-2000» та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018 (суддя Кеся Н.Б., повне рішення оформлене 19.02.2018) у справі №904/9713/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-2000», м. Кам'янське Дніпропетровської області

про стягнення 1 673 379,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського апеляційного господарського суду перебувають апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-2000» та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018 у справі №904/9713/17

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2018 розгляд апеляційних скарг призначений на 11.06.2018.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-2000» 21.05.2018 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №904/9713/17 до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі 208/1627/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» про визнання припиненим правовідношення за кредитним договором №2502/1 від 25.02.2014 зі змінами за кредитним договором №1205/2 від 12.05.2014, що знаходиться в провадженні Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Клопотання мотивоване тим, що предметом спору у даній справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором №2502/1 від 25.02.2018 зі змінами за кредитним договором №1205/2 від 12.05.2014, поручителем за яким є ОСОБА_1

В той же час, предметом позовних вимог ОСОБА_1 у справі №208/1627/18 є визнання припиненим правовідношення за вказаним кредитним договором і договором поруки з підстав повного виконання кредитного договору майновим поручителем як солідарним боржником.

У зв’язку з вищезазначеним, на думку представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-2000» у апеляційного господарського суду виникла об’єктивна неможливість розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду у справі №904/9713/17 до набрання законної сили рішенням у пов’язаній з нею цивільною справою №208/1627/18.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, апеляційний господарський суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України     суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинене.

Сама по собі взаємопов’язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог. Відтак, зупинення провадження     у справі процесуальний закон пов'язує із неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи     іншим судом.

При цьому, вищевказана процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Скаржник посилається на те, що предметом позовних вимог у справі №208/1627/18 є визнання припиненими правовідношень за договором №2502/1 від 25.02.2014 зі змінами за кредитним договором №1205/2 від 12.05.2014, тому вказані обставини, на його думку, є істотними та мають преюдиціальне значення для розгляду справи №904/9713/17 і не можуть бути встановлені апеляційним господарським судом під час її перегляду.

Предметом розгляду справи №904/9713/17 є вимога про стягнення заборгованості за договором №2502/1 від 25.02.2014 зі змінами за договором №1205/2 від 12.05.2014.

Предметом розгляду справи №208/1627/18 є вимога про визнання припиненим правовідношення за договором №2502/1 від 25.02.2014 зі змінами за договором №1205/2 від 12.05.2014 внаслідок його виконання.

Розглядаючи вимогу про стягнення заборгованості у справі №904/9713/17, суд у будь-якому випадку досліджує питання щодо належного виконання сторонами умов договору та встановлює наявність у кредитора права вимоги до боржника (поручителя), тому встановлення таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що розгляд справи №208/1627/18 не є перешкодою для перегляду справи №904/9713/17 в апеляційному порядку, оскільки апеляційний господарський суд має процесуальну можливість самостійно встановити всі обставини, що мають значення для вирішення спору у цій справі.

Враховуючи зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі №904/9713/17.

Також від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-2000» 21.05.2018 надійшло клопотання про закриття провадження у справі №904/9713/17.

Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд помилково розглянув спір, пов'язаний із цивільним правом фізичної особи, в порядку господарського судочинства, в той час коли на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Задовольняючи позов банку та стягуючи з відповідача заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції керувався тим, що внаслідок неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку.

Щодо наведених у клопотанні доводів скаржника про порушення місцевим господарським судом правил предметної та суб'єктної юрисдикції апеляційний господарський суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Тобто господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов’язання, якщо сторонами цього основного зобов’язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб’єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов’язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи склад основного зобов’язання.

Таким чином спір щодо виконання договору, сторонами якого є юридичні особи, перебуває в межах юрисдикції господарських судів, навіть якщо суб’єктом правочину вчиненого для забезпечення цього договору, є фізична особа, яка не є підприємцем.

Вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором була заявлена у цій справі юридичною особою – Публічним акціонерним товариством «Імексбанк»     до юридичної особи – Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-2000» як позичальника за кредитним договором, заставодавцем – майновим поручителем за яким є фізична особа – ОСОБА_1, тому даній спір перебуває в межах юрисдикції господарського суду.

Враховуючи зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для закриття провадження у справі.

Крім того, 30.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива-2000» звернулось з клопотанням про призначення судової економічної експертизи.

Клопотання мотивоване неврахуванням судом відсутності прострочення у сплаті процентів за користування кредитом, невиконання позивачем вимог ухвали суду про витребування документів на підтвердження позовних вимог від 17.11.2017, від 05.12.2017, від 14.12.2017 і від 16.01.2018.

Зазначене клопотання скаржника апеляційний господарський суд відхиляє у зв’язку з наступним.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є суперечливими. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Натомість скаржник не навів обґрунтування необхідності спеціальних знань для оцінки правильності поданого позивачем розрахунку заборгованості, не зазначив, у чому полягала потреба у спеціальних знаннях та яких саме спеціальних знань не вистачає суду для вирішення спору по суті.

Наявні у справі докази не є суперечливими, суд може самостійно встановити суму боргу за кредитним договором на підставі дослідження умов кредитного договору та інших доказів, що не потребує спеціальних знань, у зв’язку з чим дане клопотання апеляційним господарським судом відхиляється.

Крім того, призначення експертизи і порушення перед судовим експертом питань, вирішення яких знаходиться в компетенції суду, призведе до затягування розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Керуючись статтями 99, 227, 234, 235, 287 Господарського процесуального кодексу України, –

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Нива-2000» у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №904/9713/17 до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №208/1627/18.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Нива-2000» у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі №904/9713/17.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Нива-2000» у задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи у справі №904/9713/17.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

          Головуючий суддя                                                                      Н.В. Пархоменко

Суддя                                                                                          Л.А. Коваль

Суддя                                                                                          А.Є. Чередко