Справа № 127/6061/18

Провадження № 22-ц/772/1043/2018

Категорія: 9

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гриневич В. С.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 рокуСправа № 127/6061/18м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах :

судді-доповідача Денишенко Т.О.,

суддів Берегового О.Ю., Марчук В.С.,

за участі секретаря судового засідання Торбасюк О.І., представника скаржника, відповідача Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват-банк» Роя В.Л., представника позивача ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі су-дових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_5 до Публічного акціонерного

товариства комерційного банку «Приватбанк» про витребування

майна із чужого незаконного володіння,

за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства ко-мерційного банку «Приватбанк» адвоката ОСОБА_7 на ухвалу судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2018 року про забезпечення позову, постановлену у приміщенні суду в м. Вінниці за головування судді Гриневича В.С.,

В С Т А Н О В И В:

20 березня 2018 року ОСОБА_5 звернувся у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства комерцій-ного банку «Приватбанк» ( далі - ПАТ КБ «Приватбанк» ) про витребування майна із чужого незаконного володіння, а саме квартири АДРЕСА_1. Позов мотивований тим, що на підставі догово-ру купівлі-продажу квартири від 11 грудня 2007 року, цього ж дня зареєстрова-ного у державному реєстрі за № 5117365, ОСОБА_5 придбав квартиру АДРЕСА_1, КП «ВООБТІ» 11 грудня 2007 ро-ку видане реєстраційне посвідчення про реєстрацію вказаної квартири за пози-вачем. 11 грудня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 укладений кредитний договір № VIW3GI0000002261, за умовами якого остан-ній отримав кредит у розмірі 212000,00 гривень зі сплатою 15,00% на рік за ко-ристування кредитом. У забезпечення виконання кредитних зобов'язань між сторонами укладений договір іпотеки, згідно якого предметом іпотеки є вище-зазначена квартира. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 липня 2011 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним до-говором у сумі 192239,20 гривень звернуто стягнення на предмет іпотеки шля-хом його продажу ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_5 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покуп-цем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надан-ням банку усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. На підставі вказаного рішення суду 15 січня 2016 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Естейт Селлінг» був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Однак ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2016 року дане заочне рішення скасоване, справа призначена до розгляду по суті заявлених вимог. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 жовтня 2017 року позов ПАТ КБ «При-ватбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки залишений без розгляду. Однак, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухо-ме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 29 квітня 2016 року право власності на квартиру зареєстроване за ТОВ «Естейт Селлінг». Того ж дня ТОВ «Естейт Селлінг» передало квартиру АДРЕСА_1 в іпо-теку ПАТ КБ «Приватбанк». З інформаційної довідки з державного реєстру від 19 грудня 2016 року власником квартири є ПАТ КБ «Приватбанк». Вважаючи, що спірна квартира вибула із володіння позивача поза його волею, ОСОБА_5 звернувся в суд з даним позовом.

Одночасно позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом накла-дення арешту на вказану квартиру, заборони ПАТ КБ «Приватбанк» вчиняти дії, а саме: виселяти та знімати з реєстрації мешканців цієї квартири, вселяти до неї інших осіб, укладати договори оренди, користування тощо з третіми особа-ми. Повторно зазначаючи обставини, викладені у позовній заяві, ОСОБА_5, окрім цього зазначає, що дії відповідача щодо спірної квартири дають підстави вважати їх спрямованими на унеможливлення в подальшому реально-го виконання рішення суду у випадку його задоволення. До матеріалів справи долучені претензії ПАТ КБ «Приватбанк» до позивача про виселення зі спірної квартири, що свідчить про його намагання зайняти квартиру. Таким чином іс-нує ймовірність відчуження квартири, що є предметом спору, тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим вико-нання рішення суду.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2018 року заява позивача про забезпечення позову задоволена, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що нале-жить на праві приватної власності ПАТ КБ «Приватбанк». Заборонено ПАТ КБ «Приватбанк» вчиняти дії, а саме: виселяти та знімати з реєстрації мешканців цієї квартири, вселяти інших осіб до вказаної квартири, укладати договори оренди, користування тощо з третіми особами.

Не погоджуючись з постановленою суддею суду першої інстанції ухвалою про забезпечення позову, представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» адво-кат ОСОБА_7 оскаржує її в апеляційному порядку, просить поновити йому строк на апеляційне оскарження судового рішення, дану ухвалу скасувати, пос-тановити нову ухвалу щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позо-ву. Скаржник вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою, пос-тановленою внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, за невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права; зазначає, що заява про забезпе-чення позову є безпідставною, необґрунтованою, позивачем не зазначено при-чин забезпечення позову, не надано жодних доказів на підтвердження своїх ви-мог щодо забезпечення позову. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд не повно з'ясував обставини справи, поклавши в її основу припущення, що при-звело до постановлення помилкової ухвали.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здій-снюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 07 травня 2018 року скаржнику поновлений строк на апеляційне оскарження ухвали судді Вінниць-кого міського суду Вінницької області від 22 березня 2018 року про забезпе-чення позову, відкрито провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та заперечення на апеля-ційну скаргу представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, наяв-ні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність, обґрунтованість оскар-жуваної судової ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляцій-ний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення, яким є також судова ухвала, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм ма-теріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову відпові-дає зазначеним вимогам з огляду на наступне.

Відповідно до статті 149 чинного ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забез-печення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може іс-тотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У пункті четвертому Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесу-ального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд ( суддя ) з урахуванням до-казів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволен-ня позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи убачається, що між сторонами має місце спір з приводу нерухомого майна, а саме з приводу права власника на володіння, користуван-ня, розпорядження належним йому майном з огляду на зміну власників кварти-ри внаслідок її продажу та ряду інших дій за участі банку. Відтак, з огляду на предмет спору у даній цивільній справі, суд першої інстанції постановив оскар-жувану ухвалу, де, посилаючись на норми статей 149-151 ЦПК України, зазна-чив про наявність обґрунтованого припущення стосовно існування реальної за-грози, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утрудни-ти чи зробити неможливим виконання рішення суду, призведе до порушення прав позивача на спірну квартиру. При цьому суд визнав доцільним на задо-волення заяви позивача про забезпечення позову заборонити ПАТ КБ «Приват-банк» вчиняти дії щодо мешканців цієї квартири, оскільки ПАТ КБ «Приват-банк» надсилало позивачу претензію про добровільне звільнення житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку.

Такий висновок суду першої інстанції на період до завершення розгляду справи по суті заявленого позову спростувати неможливо. Вжиття визначених судом заходів забезпечення позову за тих наявних фактичних обставин, які, на-разі, мають місце у справі, є доцільним та необхідним.

Мотиви апеляційної скарги представника ПАТ КБ «Приватбанк» адвоката ОСОБА_7 щодо неможливості забезпечення позову жодним чином не спро-стовують висновків суду першої інстанції, зводяться лише до їх критики без на-ведення власних аргументів, що заслуговували б на увагу.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що застосований судом вид забезпечення позову відповідає обсягу позовних вимог та вимог цивільного процесуального законодавства, він гарантує реальну можливість захисту прав і інтересів обох сторін у справі, враховуючи їхні позиції у спорі, що має місце, аж до його остаточного вирішення.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність, обґрун-тованість постановленої судом оскаржуваної ухвали, колегія суддів не знахо-дить законних підстав для задоволення скарги, тому відповідно до норм статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оспорю-вану ухвалу суду без змін.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивіль-них справах -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства ко-мерційного банку «Приватбанк» адвоката ОСОБА_7 за-лишити без задоволення.

Ухвалу судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2018 року про забезпечення позову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, од-нак вона може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду про-тягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: Підпис Т.О. Денишенко

Судді: Підпис О.Ю. Береговий

Підпис В.С. Марчук

Згідно з оригіналом

Суддя апеляційного суду Т.О. Денишенко