ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
01.06.06р. | Справа № 9/172 |
За позовом Державного промислового підприємства “Кривбаспромводопостачання”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг
Дніпропетровської області
про стягнення 995031 грн. 51 коп.
Суддя Подобед І.М.
Представники:
Від позивача - Орєхов О.О. - юрисконсульт, довіреність № 16-05-441 від 20.02.06 р.
Від відповідача - Фісун Д.Л. - юрисконсульт, довіреність № 1801/09 від 28.02.05 р.
СУТЬ СПОРУ:
ДПП „Кривбаспромводопостачання” звернулось у квітні 2006 року із позовом до ДП „Криворізька теплоцентраль”, в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 995031,51 грн. заборгованості, у тому числі: сума 883395,65 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 16622,18 грн. три проценти річних, 95013,68 грн. пені, а також судові витрати у справі. Обґрунтовує позовні вимоги наявністю невиконаних відповідачем зобов’язань за договорами №42 від 19.12.2003р., №17 від 08.12.2004р., №45 від 12.1.22005р. по сплаті за поставлену питну воду.
Відповідач позов не визнає, посилаючись на не врахування позивачем усіх оплат, тому розрахунки не відповідають дійсності. Вказує, що протягом спірного періоду на ДП „Криворізька теплоцентраль” розповсюджувалась дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, під час дії якого не нараховується неустойка та інші санкції за неналежне виконання грошових зобов’язань.
В судовому засіданні 01.06.2006р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника сторін, дослідивши надані докази, господарський суд -
встановив:
Між Державним промисловим підприємством „Кривбаспромводопостачання” (далі - позивачем) та Державним підприємством „Криворізька теплоцентраль” (далі –відповідачем) були укладені договори на централізоване питне водопостачання № 42 від 19.12.2003р., № 17 від 08.12.2004 р., № 45 від 12.12.2005р., згідно до умов яких позивач зобов’язався виробити та надати відповідачу послуги з постачання питної води, а відповідач зі своєї сторони зобов’язався здійснювати оплату цих послуг по встановлених місцевими органами самоврядування тарифах із кінцевим розрахунком за фактично надані послуги у повному обсязі до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.
Постачання позивачем відповідачу протягом з 01.11.2004р. по 01.02.2006р. питної води у кількості 2073758 мі на загальну суму 1054924,13 грн. та заборгованість відповідача, що виникла з її оплати на загальну суму 831486,65 грн. (станом на 01.04.06р.) підтверджується розрахунком позивача, відповідними актами про кількість поданої води, пред’явленими позивачем відповідачу рахунками на оплату послуг, що знаходяться у матеріалах справи.
10.04.2006р., тобто до пред’явлення позову (19.04.2006р.), відповідачем було здійснено частковий розрахунок шляхом передачі векселя на суму 39448,01 грн., що підтверджується відповідним актом прийому-передачі векселя.
Таким чином, основний борг Відповідача становить 792038,64 грн. і доказів його погашення на час розгляду справи судом не надано.
Протягом спірного періоду на ДП “Криворізька теплоцентраль” розповсюджувалась дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, що підтверджується ухвалами господарського суду Дніпропетровської області № Б15\94\04 від 02.07.04р. та від 07.04.05р., № Б15/69/05 від 07.04.05р. та від 18.04.06р.
Як відповідальність за несвоєчасну оплату належних сум за спожиту воду п.7.1. договорів № 42 від 19.12.2003р., № 17 від 08.12.2004р. та № 45 від 12.12.2005р. була передбачена пеня за кожен день прострочення зобов’язання в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що станом на 17.04.2006р. за розрахунками позивача складає 95013,68 грн.
Окрім того, на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, розрахував суму основного боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що становить 883395,65 грн., а також 3% річних з простроченої суми , що становить 16622,18 грн.
З урахуванням встановлених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Абзацем 2 ч. 1. ст. 22 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, встановлено, що споживач питної води зобов’язаний, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.
Згідно до приписів ст. 530 ч.1 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач неналежним чином виконав свої договірні (майново-господарські) зобов’язання перед позивачем з оплати поставленої на його замовлення питної води, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача суми 79038,64 грн. основного боргу, 51909 грн. збитків від інфляції та 16622,18 грн. трьох процентів річних –є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
У зв’язку із добровільним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань перед позивачем з оплати поставленої питної води на суму 39448,01 грн. до пред’явлення позову шляхом передачі векселя - ці зобов’язання, згідно ст. 202 Господарського кодексу України, є припиненими, тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка та інші санкції за неналежне виконання грошових зобов’язань, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 95013,68 грн. пені задоволенню не підлягають.
Судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 9, 11, 14, 16, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст. 4, 20, 173-175, 193, 197-198, 275-276 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства „Криворізька теплоцентраль” на користь Державного промислового підприємства „Кривбаспромводопостачання” суму 792038 грн. 64 коп. основного боргу, 51909 грн. збитків від інфляції, 16622 грн. 18 коп. три проценти річних, 8605 грн. 02 коп. витрат на держмито, 102 грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя | І.М. Подобед |
Рішення підписано05.06.06р.
|
|
|