05.06.2018 Справа № 756/2438/18

Ун. №756/2438/18

Пр. №2-а/756/235/18

Рішення

Іменем України

5 червня 2018 року, Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Рибалка Ю.В.,

за участі секретаря - Євфіменко К.М.,

позивача - ОСОБА_1, відповідача - Минько О.В.,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 4 батальйону 5 роти 1 полку УПП м. Києва старшого лейтенанта поліції Минько Олександра Володимировича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначила, що 26 грудня 2017 року інспектором 4 батальйону 5 роти 1 полку УПП м. Києва Миньком О.В. винесено постанову серії БР № 970719, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП України та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн.

Зазначила, що Правила дорожнього руху України не порушувала, а тому вищевказана постанова по справі про адміністративне правопорушення є незаконною та такою, що порушує її права та охоронювані законом інтереси. Просила її скасувати, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Пояснила, що дійсно керувала автомобілем Suzuki SX-4 у вказані у постанові місці, дату та час. Однак, проїжджаючи нерегульований пішохідний перехід, порушення ПДР України не допускала, проїхала його у той час, коли на ньому не було пішоходів. Бачила, що один чоловік стояв на узбіччі та не переходив дорогу, а тому й не було підстав для зупинки транспортного засобу, інші автомобілі також не зупинялись.

Вважає, що відповідач необґрунтовано притягнув її до адміністративної відповідальності, порушив її права. Не врахував, що будь-яких пішоходів, під час переїзду позивачем нерегульованого пішохідного переходу, на ньому не було.

Також відповідач незаконно розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу, а не за місцем вчинення правопорушення.

У судовому засіданні відповідач заперечив проти позову. Пояснив, що побачив людину на пішохідному переході, яка вже ступила на проїжджу частину (на перехід), а позивач не зупинила транспортний засіб та не пропустила пішохода. Зазначене також бачив напарник відповідача. За своїм внутрішнім переконанням, відповідно до вимог КУпАП та у межах своїх повноважень відповідач вважає, що правомірно на місці зупинки транспортного засобу виніс постанову та притягнув позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП України.

Представник третьої особи у справі - Департаменту патрульної поліції у судовому засіданні заперечила проти позову, просила відмовити у його задоволенні. Пояснила, що відповідач діяв у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений законом. Виявивши адміністративне правопорушення, обґрунтовано притягнув позивача до відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП України.

Дослідивши матеріали справи та письмові докази, вислухавши пояснення позивача, відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності; завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Судом встановлено, що згідно з постановою відповідача від 26.12.2017 серії БР № 970719, 26.12.2017 об 11 год. 15 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем Suzuki SX-4, д.н.з НОМЕР_1, по вул. Гната Юри, навпроти буд. № 8 м. Києві, проїзжаючи нерегульований пішохідний перехід на якому знаходився пішохід, не зменшила швидкість, в той час як на сусідній смузі зупинився транспортний засіб для пропуску пішоходів, чим порушила п.18.1, 18.4 ПДР України.

Відповідальність за таке адміністративне правопорушення, передбачена ч.1 ст.122 КУпАП України.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху.

Згідно з п.18.1, 18.4 ПДР України, затверджених постановою КМУ України від 10.10.2001 №1306, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Суд бере до уваги пояснення позивача, що проїжджаючи нерегульований пішохідний перехід, на ньому були відсутні пішоходи та транспортні засоби, що зупинились перед ним, оскільки будь-яких доказів про зворотне, окрім пояснень відповідача, суду не надано.

Провадження по справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі суворого дотримання законності.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. (ст. 10, 11 КУпАП).

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Частиною 1 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

Згідно ст. 252 КпАП України, орган(посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При здійсненні провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно позивача зазначені вимоги закону не були виконані.

Так, за змістом ст. 254 КпАП України, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Частиною першою та другою ст. 258 КпАП України, передбачено випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення, зокрема, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

За правилами ч. 4 вказаної статті, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Згідно ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Таким чином, частина четверта ст. 258 КпАП України, передбачає, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення, тобто на місці зупинки транспортного засобу. Проте, постанова щодо притягнення особи до відповідальності виноситься за результатами розгляду справи, що не звільняло відповідача від обов'язку винести постанову за наявності доказів вчинення правопорушення.

Виходячи з наведеного, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Між тим, матеріали справи та постанова про адміністративне правопорушення не містить достатнього підтвердження того, що позивачем порушено вимоги п. 18.1, 18.4 ПДР України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи..

Відповідно до ч. 1-3 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Однак, відповідачем не доведено будь-якими належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

При цьому, самі по собі пояснення відповідача, надані у судовому засіданні, з урахуванням не визнання вчинення правопорушення позивачем, не можуть свідчити про порушення ОСОБА_1 ПДР України та підтвердити викладені у оскаржуваній постанові обставини.

За вищевказаних обставин, суд приходить до висновку, що постанову інспектора УПП у м. Києві ДПП Минька О.В. від 26.12.2017 серії БР № 970719 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн., слід скасувати як необґрунтовану та неправомірну.

Ураховуючи, що відповідачем підтверджено у судовому засіданні відсутність буд-яких інших доказів вчинення позивачем вказаного у постанові адміністративного правопорушення, окрім пояснень працівників поліції, суд приходить до висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП слід закрити.

Керуючись статтями 2, 9, 72-78, 90, 122, 139, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд,

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 4 батальйону 5 роти 1 полку УПП м. Києва старшого лейтенанта поліції Минько Олександра Володимировича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову інспектора УПП у м. Києві ДПП Минько Олександра Володимировича від 26.12.2017 серії БР № 970719 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.В. Рибалка