Постанова

Іменем України

30 травня 2018 року

м. Київ

справа № 127/17887/15-ц

провадження № 61-18925св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя - доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», товариство з обмеженою відповідальністю «Дідков», публічне акціонерне товариство «Сведбанк»,

треті особи: приватний нотаріус Єгорова МаринаЄвгеніївна, приватний нотаріус Сазонова Олена Миколаївна, приватний нотаріус Заєць Інна Олександрівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 23 лютого 2017 року у складі судді Марчук В. С.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс»), товариства з обмеженою відповідальністю «Дідков» (далі - ТОВ «Дідков»), публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), треті особи: приватний нотаріус Єгорова М. Є., приватний нотаріус Сазонова О. М., приватний нотаріус Заєць І. О., у якому просила визнати недійсним договір факторингу від 28 листопада 2012 року, укладений між ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Омега Банк» (далі - ПАТ «Омега Банк»), і ТОВ «ФК «Вектор Плюс», в частині відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, позичальником у яких є вона.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2012 року задоволено позов ПАТ «Сведбанк» до неї та ОСОБА_7 про дострокове стягнення повної суми заборгованості за кредитним договором від 24 грудня 2007 року.

Отже, цим рішенням реалізовано в повному обсязі право вимоги за кредитним договором, правовий статус ПАТ «СведБанк» змінено на стягувача, а позичальника на боржника.

05 квітня 2012 року, отримавши виконавчі листи, стягувач ПАТ «Сведбанк» не звернув їх до виконання, а за договором факторингу від 28 листопада 2012 року відступив ТОВ «ФК «Вектор Плюс» право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.

Вважає, що сторони іпотечного та кредитного договорів вирішили питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору, тому наявні підстави для задоволення позову.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним договір факторингу від 28 листопада 2012 року, який був укладений між ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк», і ТОВ «ФК «Вектор Плюс» в частині відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від 24 грудня 2007 року, позичальником за яким є ОСОБА_3

Визнано недійсним договір від 28 листопада 2012 року про відступлення прав за іпотечним договором від 24 грудня 2007 року, який був укладений між ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк», і ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПАТ «СведБанк» реалізувало своє право грошової вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором від 24 грудня 2007 року шляхом пред'явлення відповідного позову, який рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2012 року задоволений, внаслідок чого кредитор - ПАТ «Сведбанк» отримало процесуальний статус стягувача, а не кредитора у зобов'язанні.

У грудні 2016 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» подало апеляційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2016 року, яку ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 06 січня 2017 року залишено без руху для усунення недоліків. Зазначені у клопотанні підстави пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду визнані неповажними, тому заявнику наданий тридцятиденний строк для звернення із заявою про поновлення пропущеного строку з інших підстав.

20 лютого 2017 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 23 лютого 217 року зазначені у клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2016 року визнані неповажними. ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не навело поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не надало відповідних доказів.

У березні 2017 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» подало касаційну скаргу, у якій просило ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 23 лютого 2017 року скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що у зв'язку з великою кількістю справ у судах відповідно до внутрішньої організації ТОВ «ФК «Вектор Плюс» закріплює за кожним представником відповідне провадження. Відповідальною особою у цій справі був визначений представник ОСОБА_8, якому 29 квітня 2016 року видана довіреність на представництво інтересів. Проте 30 вересня 2016 року цю довіреність відкликано. У момент припинення правовідносин представництва між заявником та ОСОБА_8, останній запевнив, що апеляційна скарга подана своєчасно, апеляційне провадження відкрито. Крім того, надалі у заявника виникли труднощі пошуку відповідальної особи для представництва інтересів ТОВ «ФК «Вектор Плюс» у цій справі. Вважає, що причини пропуску такого строку не свідчать про умисну недбалість представника заявника, а тому є поважними.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу № 127/17887/15-ц призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України 18 квітня 2018 року справу № 127/17887/15-ц передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК Україниу редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Частиною третьою статті 297 ЦПК Україниу редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-V передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

26 грудня 2016 року до апеляційного суду Вінницької області надійшла апеляційна скарга ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2016 року, яка не відповідала вимогам статті 294 ЦПК України.

У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження заявник зазначив про те, що 30 вересня 2016 року ТОВ ФК «Вектор Плюс» відкликало довіреність ОСОБА_8, відповідно до якої він представляв інтереси товариства, у зв'язку з чим виникли труднощі пошуку відповідальної особи, тому заявник не був забезпечений представником у цій справі.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що неналежна організація ТОВ «ФК «Вектор Плюс» процесу оскарження судових рішень не є поважною причиною пропуску такого строку, зазначене не перешкоджало заявнику звернутися до іншого представника з відповідним дорученням.

Крім того, на момент ухвалення рішення суду першої інстанції та в десятиденний строк його оскарження ОСОБА_8 представляв інтереси ТОВ «ФК «Вектор Плюс». Відповідно до матеріалів справи представник подав апеляційну скаргу без сплати судового збору. Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 22 серпня 2016 року апеляційна скарга залишена без руху. Цю ухвалу товариство отримало 29 серпня 2016 року, коли ОСОБА_8 ще мав повноваження представника ТОВ «ФК «Вектор Плюс», які припинилися 30 вересня 2016 року. Проте недоліки усунені не були.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року). Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Заінтересовані особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKAAND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про визнання зазначених ТОВ «ФК «Вектор Плюс» причин пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними, є правильним.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та залишення без змін ухвали апеляційного суду Вінницької області від 23 лютого 2017 року, оскільки судове рішення законне та обґрунтоване.

Керуючись статтями 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 23 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

СуддіН. О. Антоненко В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат