Справа № 2-1323

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24-25 лютого 2010 року        Галицький районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді –               Городецької Л.М.,

при секретарі -                   Долинській А.О.,

з участю представника позивача –  ОСОБА_1,

     представників відповідачів – ОСОБА_2, ОСОБА_3,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” в особі Центрального відділення філії Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” Львівського Регіонального управління про визнання права спільної сумісної власності, визнання договорів іпотеки недійсним,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” в особі Центрального відділення філії Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” Львівського Регіонального управління про визнання права спільної сумісної власності, визнання договорів іпотеки недійсним.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що вона та ОСОБА_5 проживають однією сім’єю з серпня 2003 року. За час спільного проживання у них народилося двоє дітей. За цей час вони за спільні кошти придбавали різне майно, серед якого квартири № 2а та № 4а, в будинку № 2, на пл.Маланюка, у м. Львові. Незважаючи на це, ОСОБА_5, користуючись тим, що право власності на квартири на пл.Маланюка, у м.Львові були оформлені на нього, в 2007 році без її згоди, уклав із ВАТ КБ „Надра” договори іпотеки, згідно яких ці квартири передав банку в іпотеку для забезпечення кредитних договорів, укладених ним та ОСОБА_6 з банком. Вважає, що спірні квартири є їх спільною сумісною власністю, а тому ОСОБА_5 не мав права без її згоди розпоряджатись ними, в тому числі й укладати щодо них договори іпотеки. Крім того, вважає, що її права співвласника порушуються також й кредитним договором, укладеним між ОСОБА_5 та ВАТ КБ „Надра” 5 липня 2007 року, оскільки він містить умови про забезпечення кредиту спірною квартирою.

Заявою про збільшення позовних вимог від 05 лютого 2010 року позивачка збільшила свої позовні вимоги та просить суд також визнати недійсним кредитний договір № 112/МБ-ЦВ, укладений 6 червня 2007 року між ВАТ КБ „Надра” в особі Центрального відділення філії ВАТ КБ „Надра” Львівського РВ та ОСОБА_6, та визнати недійсним іпотечний договір, укладений 06 липня 2007 року року між ОСОБА_5 та ВАТ КБ „Надра” в особі Центрального відділення філії ВАТ КБ „Надра” Львівського РВ, посвідчений приватним нотаріусом за реєстровим номером № 1517.

Заявою про уточнення позовних вимог від 15 лютого 2010 року позивачка уточнила свої позовні вимоги, зазначивши, що в результаті проведених реконструкцій спірних квартир було створено новий об’єкт нерухомості — квартиру № 2А в будинку № 2, на пл.Маланюка, у м.Львові загальною площею 122,9 кв.м., право власності на яку оформлено свідоцтвом про право власності на квартиру від 23 травня 2008 року. В зв’язку з цим просить суд визнати спільною сумісною власністю її та ОСОБА_5 квартиру № 2А в будинку №2, на пл.Маланюка, у м.Львові загальною площею 122,9 кв.м. Цією ж заявою позивачка просить суд залишити без розгляду позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору № 112/МБ-ЦВ, укладеного 06 червня 2007 року між ВАТ КБ „Надра” в особі Центрального відділення філії ВАТ КБ „Надра” Львівського РВ та ОСОБА_6, а також визнання недійсним кредитного № 111/МБ-ЦВ, укладеного 05 липня 2007 року між ВАТ КБ „Надра” в особі Центрального відділення філії ВАТ КБ „Надра” Львівського РВ та ОСОБА_5

В судовому засіданні ОСОБА_5 позов заперечив та пояснив, що дійсно з серпня 2003 року він та ОСОБА_4 проживають спільно, в результаті чого в них народилося двоє дітей. Проте зазначив, що в жодній країні між ними не було зареєстровано шлюбу, і що вони ніколи не піднімали питання про їхнє одруження, а тому вважає, що до них не можуть застосовуватись положення законодавства про спільне майно подружжя. Також додатково пояснив, що за час їх спільного проживання, вони не набули спільного майна, оскільки основну частину коштів для їх проживання становили кошти ОСОБА_4. Саме за кошти ОСОБА_4 придбавалося все цінне майно, в тому числі і нерухомість. Виняток становлять лише спірні квартири на пл.Маланюка, у м.Львові. Стверджує, що ці квартири придбавалися окремо для нього (для ведення ним підприємницької діяльності) за кошти, частина з яких були його особистими, а частину з яких ОСОБА_4 попередньо йому подарувала). В зв’язку з цим вважає, що спірні квартири є його особистою власністю, а тому в суду немає підстав для задоволення позову.

Представник ВАТ КБ „Надра” в особі Центрального відділення філії ВАТ КБ „Надара” Львівського РВ позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с.41-42).

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з серпня 2003 року проживають спільно. За час спільного проживання у них народилося двоє дітей: ОСОБА_5 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Весь цей час вони проживали однією сім’єю, разом відпочивали, вели спільний побут та спільне господарство. Ці обставини були визнані ОСОБА_5, підтверджені показаннями свідків: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 Незважаючи на це шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не був зареєстрований.

Разом з тим, відповідно до ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 Сімейного Кодексу.

Як було встановлено в судовому засіданні, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не укладалось жодних договорів щодо розподілу майна. Тому відповідно до презумпції спільної сумісної власності подружжя, передбаченої ст.60 СК України, все майно, набуте ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за час їх спільного проживання вважається їхньою спільною сумісною (окрім майна, придбаного за особисті кошти, отриманого в спадок або дарунок).

Судом встановлено, що квартира № 2а в будинку № 2, на пл.Маланюка, у м.Львові придбана ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 30 вересня 2004 року, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_12 за реєстровим номером № 1815. А квартира № 4а в будинку № 2 на пл.Маланюка, у м.Львові придбана ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 24.09.2004 року, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_12 за реєстровим номером № 1759.

Тобто, спірні квартири були придбані ОСОБА_5 в період спільного проживання з ОСОБА_4. Більше того, в період спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спільними зусиллями було проведено реконструкцію цих квартир, в результаті чого створено новий об’єкт нерухомості — квартира № 2А в будинку № 2, на пл.Маланюка, у м.Львові загальною площею 122,9 кв.м., право власності на яку було оформлено за ОСОБА_5 свідоцтвом про право власності на квартиру від 23 травня 2008 року.

В матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що наведені квартири були придбані та реконструйовані за приватні кошти одного із фактичного подружжя. В зв’язку з цим, суд приходить до висновку, що квартира № 2А в будинку № 2 на пл.Маланюка, у м.Львові загальною площею 122,9 кв.м. є спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

Доводи ОСОБА_5 про те, що спірні квартири придбавались за його особисті кошти та кошти, які йому попередньо подарувала ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження. Зокрема, ОСОБА_5 не було надано жодного доказу, який би підтверджував факт використання ним для придбання спірних квартир особистих коштів, а також доказів, які б підтверджували факт укладення між ним та ОСОБА_4 договір дарування коштів. Більше того, судом було встановлено, що за час спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 квартира № 2А в будинку № 2 на пл.Маланюка, у м.Львові загальною площею 122,9 кв.м. є єдиним майном, набутим ними в спільну сумісну власність, оскільки все інше цінне майно було придбано ОСОБА_4 за її приватні кошти, які також становили основу для їхнього проживання.

Судом встановлено, що 05 липня 2007 року ОСОБА_5 уклав із ВАТ КБ „Надра” в особі Центрального відділення філії ВАТ КБ „Надра” Львівського РВ іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_13 за реєстровим номером № 1501, за яким передав в іпотеку квартиру № 4а в будинку № 2 на пл.Маланюка, у м.Львові. 06 липня 2007 року ОСОБА_5 уклав із ВАТ КБ „Надра” в особі Центрального відділення філії ВАТ КБ „Надра” Львівського РВ іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_13 за реєстровим номером № 1517, за яким передав в іпотеку квартиру № 2а в будинку № 2 на пл.Маланюка, у м.Львові. Судом також встановлено, що ОСОБА_4, як співвласник цих квартир, згоди ОСОБА_5 на укладення цих іпотечних договорів не давала.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, судом встановлено, що іпотечні договори від 05 липня 2007 року та 06 липня 2007 року між ОСОБА_5 та ВАТ КБ „Надра” в особі Центрального відділені ВАТ КБ „Надра” Львівського РВ, укладені з порушенням встановленого законом порядку. В зв’язку з цим, суд приходить до висновку про те, що їх слід визнати недійсними.

Приймаючи до уваги, що позов вирішено на користь позивачки, судові витрати, понесені нею при зверненні до суду підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

Керуючись ст.ст.57, 60, 74 СК України, ст.ст.15, 16, 203, 215, 369 ЦК України, ст.ст.2, 10, 11, 57-59, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

ОСОБА_14 ОСОБА_4 - задоволити.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_4 квартиру № 2А в будинку № 2 на пл.Маланюка, у м.Львові загальною площею 122,9 кв.м.

Визнати недійсним іпотечний договір від 05 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_5 та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк „Надра” в особі Центрального відділення філії ВАТ КБ „Надра” Львівського Регіонального Управління на нерухоме майно: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_13 за реєстровим номером № 1501.

Визнати недійсним іпотечний договір від 06 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_5 та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк „Надра” в особі Центрального відділення філії ВАТ КБ „Надра” Львівського Регіонального Управління на нерухоме майно: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_13 за реєстровим номером № 1517.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати у сумі 1820,0 (одна тисяча вісімсот двадцять) гривень

На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з моменту проголошення та апеляційна скарга на це рішення протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                 Л.М.Городецька