АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року місто Київ.

Справа 755/5106/18

Апеляційне провадження № 22-ц/796/4943/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Желепи О.В.,

суддів: Іванченко М.М., Рубан С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року, у складі судді Галаган В.І. про повернення позовної заяви, постановлену в приміщенні суду в місті Києві (інформація про час постановлення ухвали та дату складання повного тексту ухвали відсутня)

в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська ТетянаВасилівна про скасування рішення державного реєстратора, запису про право власності, визнання права власності на ? частину квартири та повернення її власнику, -

ВСТАНОВИВ:

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Відповідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В березні 2018 року, позивачка, через свого представника, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ПН КМНО Змисловська Т.В. про скасування рішення державного реєстратора, запису про право власності, визнання права власності на ? частину квартири та повернення її власнику.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04.04.2018 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та повернути справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В скарзі посилалася на те, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи. Вказувала на те, що всі заявлені нею вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства і є взаємопов'язаними і окремий розгляд вимог про скасування неправомірної державної реєстрації права власності за таких обставин не відповідає вимогам діючого ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог.

Однак, з вказаним висновком суду погодитись неможливо, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 просить суд:

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В. та запис про право власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В. та запис про право власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скринник С.М. та запис про право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1;

визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом та повернути ОСОБА_1 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

За змістом ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні і похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 та ч. 4 ст. 188 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом

Відповідно п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається позивачу у випадках, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Саме суть правовідносин (зміст та характер спору) є вирішальною під час віднесення справи до цивільної чи адміністративної юрисдикції, а не суб'єктний склад та участь суб'єкта владних повноважень, який сам по собі не визначає спір як публічно-правовий і не відносить до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за його участю.

До того ж, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового права та інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернулась до суду за захистом свого порушеного права на спадкування. Позивач вказує на те, що право власності на майно, яке належало її батьку за підробленим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва було перереєстровано на ОСОБА_2, який в подальшому перепродав майно, яке не мав права відчужувати, також позивач заявила вимогу про визнання за нею права власності на це майно, яке вона не може отримати у спадщину через наявність реєстрації права власності на нього за іншою особою, заявлено також вимогу про повернення майна .

Тобто, заявлені позовні вимоги випливають з приватноправових відносин, а не публічних.

Суд також не звернув увагу на суб'єктний склад сторін, відповідно до якого позивач висунула вимоги лише до фізичних осіб, за якими реєструвалось право на майно, яке вона претендує і не зазначила відповідачем суб'єкта владних повноважень, а тому висновок суду про об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства є помилковим.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що передбачені законом підстави для повернення позовної заяви, у суду були відсутні, а отже доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є :1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права при її постановленні знайшли своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, а тому ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до місцевого суду.

Розподіл судових витрат апеляційним судом не здійснюється, оскільки питання про стягнення судового збору за подання апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу має бути здійснено судом першої інстанції при завершенні розгляду даної справи та ухваленні рішення по суті спору. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 379, 382-384, 389 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року про повернення позовної заяви скасувати, а справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Тетяна Василівна про скасування рішення державного реєстратора, запису про право власності, визнання права власності на ? частину квартири та повернення її власнику направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 12 червня 2018 року.

Головуючий Желепа О.В.

Судді: Рубан С.М.

Іванченко М.М.