Справа № 2-132/09

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    28 травня 2009 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого – судді Кузіної Ж.В.

при секретарі Дзюбенко Р.Д.

за участю позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення ,-

ВСТАНОВИВ:

    Позивач звернувся до суду з позовом про виселення відповідачів посилаючись на те, що  з січня 1991 року він зареєстрований та проживає  в ІНФОРМАЦІЯ_1 , є єдиним  наймачем  даного  житлового приміщення.  Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від  18.06.2008 року  відповідачів визнано такими , що втратили право  користування житловим приміщенням – спірною квартирою, а тому підлягають  виселенню. Крім того,  у 1993 році відповідачі у порядку поліпшення житлових умов  отримали АДРЕСА_1, приватизували її  та зареєструвались в ній.

    У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі пославшись на викладені в позовній заяві обставини . Оскільки відповідачі згідно рішення суду, яке набрало законної сили визнані такими, що втратили право на користування житловим приміщенням АДРЕСА_2, а також мають інше житло – АДРЕСА_3  просив виселити відповідачів з АДРЕСА_2.

    Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала та пояснила, що вона з  1969 року проживає у спірній квартирі, яка має два входи, позивач мешкає в одній половині квартири, а вона з чоловіком в іншій. У 1993 році при отриманні АДРЕСА_1 , в їх сім»ї була досягнута домовленість, що на  сина – позивача по справі буде переоформлена АДРЕСА_2, а  ордер виданий на неї, чоловіка та їх дочку. Ні вона, ні її чоловік ніколи не виїжджали з  спірної квартири, продовжують там мешкати,  оскільки іншого житла не мають. АДРЕСА_4 належить їх дочці та онукам. Просила відмовити у задоволенні позову.

    Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та пояснив, що постійно проживає у спірній квартирі, іншого житла немає, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Просив відмовити у задоволенню  позову.

    Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1  є наймачем АДРЕСА_2 , квартира складається з 2 кімнат.  

    Рішенням  апеляційного суду Полтавської області від 18.06.2008 року  по цивільній справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням та виселення без надання іншого житлового приміщення позовні вимоги задоволено частково. Визнано ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими , що втратили право на користування квартирою № 3 по вул. Тімірязєва,29 м. Полтави.

    Не погодившись з рішенням апеляційної інстанції, відповідачі звернулись до Верховного Суду України з касаційною скаргою.

    Ухвалою Верховного Суду України  від 15.09.2008 року  відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 18.06.2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, виселення. Виконання  рішення апеляційного суду Полтавської області  від 18.06.2008 року зупинено до закінчення касаційного провадження  у справі.

    Ухвалою Верховного Суду України від 27.02.2009 року  касаційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 18.06.2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання  осіб такими , що втратили право користування жилим приміщення, виселення відхилити. Рішення апеляційного суду Полтавської області від 18.06.2008 року  залишено  без змін.

    Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України  обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній , господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді  інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа.

Судовим рішення встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_3  після отримання  квартири АДРЕСА_5 в порядку  поліпшення житлових умов, знялись з реєстрації в попередній квартирі АДРЕСА_6, зареєструвались в наданій квартирі, уклали договори найму квартири та на обслуговування квартири і приватизували її, фактично вони стали тимчасовими жильцями в попередній квартирі.

Згідно ч.3 ст. 98 ЖК України тимчасові жильці  на вимогу наймача або членів сім»ї, які проживають разом з ним, зобов»язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення – підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого приміщення.

Оскільки судовим рішенням відповідачі  ОСОБА_1, ОСОБА_3 визнані такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою № 3 по вул. Тімірязєва,29 м. Полтави , визнані тимчасовими жильцями, то вони підлягають виселенню без надання іншого приміщення з квартири АДРЕСА_7.

Керуючись ст. 98 ЖК України , ст.ст. 10,11,60,209,212,213-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1 задовольнити.

    Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 з АДРЕСА_8 без надання  іншого житлового приміщення.

    Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.    

    Головуючий                         Ж.В.Кузіна

Копія вірна:
Суддя                             Ж.В.Кузіна

ОСОБА_4Абрамова