Ухвала

12 червня 2018 року

м. Київ

справа № 755/15336/17

провадження № 61-27548ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення аліментів на малолітніх дітей, стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, у якій просила стягнути з відповідача у твердій грошовій сумі, з дня звернення із зазначеним позовом, аліменти на її користь: на повнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка продовжує навчання, - 3 000,00 грн щомісячно до дня закінчення університету та отримання диплому про вищу освіту; на сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, по 3 000,00 грн щомісячно до досягнення ними повноліття.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 29 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2018 року,позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на малолітню дитину - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, у твердій грошовій сумі у розмірі 930,00 грн щомісячно, починаючи з 05 жовтня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на малолітню дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, у твердій грошовій сумі у розмірі 930,00 грн щомісячно, починаючи з 05 жовтня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка продовжує навчання за денною формою навчання Інституту філології Київського національного університету імені ТарасаШевченка у твердій грошовій сумі у розмірі 930,00 грн щомісячно, починаючи з 05 жовтня 2017 року до закінчення навчання, але не більш ніж до досягнення дитиною 23-х річного віку. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку звернувся 18 квітня 2018 року до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2018 року. ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і просить змінити рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, а у іншій частині залишити рішення без змін.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої, частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У пункті 3 частини першої статті 176 ЦПК України, передбачено, що у позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається - сукупністю всіх виплат але не більше ніж за шість місяців.

Ціна позову у справі № 755/15336/17 становить 54 000,00 грн (9 000,00 грн * 6) та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 755/15336/17 є малозначною у силу вимог закону. Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Вказівка в резолютивній частині постанови Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2018 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене рішення ухвалене у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення аліментів на малолітніх дітей, стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат