Справа №2-50/10р.

                                                          Р І Ш Е Н Н Я

     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2010 року                                                      м. Берегово

                     Берегівський районний суд Закарпатської     області в особі:

головуючого:  Ільтьо І.І.

при секретарі:  Куні О.І.

з участю позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача  ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4 та представника відповідача ОСОБА_5,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Берегово позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та виконкому Великобахтянської сільради про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності на ? частини квартири в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в Берегівський районний суд  із позовом до ОСОБА_3 та виконкому Великобахтянської сільради про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності на ? частини квартири в порядку спадкування за законом.

Зважаючи на необхідність значного часу для обґрунтування висновків суду та викладення повного рішення суду, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резулятивну частини.  

Керуючись ст.ст.  2,    10, 11, 60, 212, 213, 215,   ч. 1 п. 5 ст. 356 ЦПК України,   ст. 17 Закону України „ Про власність",   ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України,  п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суд України № 16 від 12.06.1998 р. "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім»ю України" та п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суд України № 20 від 22.12.1995 р. "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", Указом Президії Верховної Ради СРСР від 08.07.1944 р., суд -  

вирішив:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та виконкому Великобахтянської сільради про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності на ? частини квартири в порядку спадкування за законом - відмовити.

Заяву  про  апеляційне  оскарження  рішення  суду   першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  Апеляційна скарга на  рішення  суду  подається  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

СУДДЯ:                                                           ІЛЬТЬО І.І.    

Справа №2-50/10р.

                                                          Р І Ш Е Н Н Я

     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2010 року                                                      м. Берегово

                     Берегівський районний суд Закарпатської     області в особі:

головуючого:  Ільтьо І.І.

при секретарі:  Куні О.І.

з участю позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача  ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4 та представника відповідача ОСОБА_5,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Берегово позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та виконкому Великобахтянської сільради про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності на ? частини квартири в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в Берегівський районний суд  із позовом до ОСОБА_3 та виконкому Великобахтянської сільради про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності на ? частини квартири в порядку спадкування за законом, зазначивши, що батько позивачки – ОСОБА_6 та ОСОБА_3 проживали разом до дня його смерті.

З 1975 до 1990 року вони проживали разом, вели спільне господарство в АДРЕСА_1, а з 1991 року проживали разом в ІНФОРМАЦІЯ_1 і вели спільне господарство.

19 грудня 1992 року вищезазначену квартиру купили, знаходячись у фактичних шлюбних відносинах, однак рішенням виконавчого комітету Великобактянської сільської від 27 квітня 2007 року № 22 ОСОБА_3 20 червня 2007 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.    

 21 листопада 2003 року батько позивачки – ОСОБА_6 та ОСОБА_3 уклали шлюб, про що в відділі РАЦС Берегівського райуправління юстиції Закарпатської області, зроблено актовий запис за № 181.

19 серпня 2008 року батько помер.

Позивачка зазначила, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 з 1975 року до 21 листопада 2003 року проживали однією сім'єю, і на набуте за час спільного проживання майно поширюються положення глави 8 СК України, тому вважає, що спірна квартира  повинна бути визнана спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_3.

Позивачка, як донька померлого батька відповідно до ст. 1261 ЦК України, є спадкоємцем за законом першої черги, у зв’язку з чим, на підставі ст. 1270 ЦК України подала до Берегівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Відповідачка ОСОБА_3, яка проживала з батьком однією сім’єю має право на спадкування за законом у четверту чергу відповідно до ст.. 1264 ЦК України.

Таким чином, позивачка вважає, що відповідно до спадкового законодавства має право на спадкування на ? батьківської квартири.  

Позивачка та її представник в судовому засіданні  позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечили, з підстав викладених у запереченні на позов, яке залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача виконкому Великобахтянської сільради в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково та пояснила, що  

Заслухавши пояснення сторін та їх представників,  свідків,  дослідивши матеріали справи та вивчивши письмові докази, суд не вбачає підстав для задоволення позову,  виходячи із наступного.

Судом встановлено,  що батько позивачки - ОСОБА_6 знаходились в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 21 листопада 2003 року, про що було зроблено актовий запис № 181 у книзі реєстрації шлюбів Відділу реєстрації актів громадського стану Берегівського районного управління юстиції,  що підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с. 20).

Також судом встановлено,  що 19 грудня 1992 року ОСОБА_3 було придбано квартиру АДРЕСА_2, згідно договору купівлі-продажу, яку надалі 20 червня 2007 року було зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с. 15).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка та її представник зазначали, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 з 1975 року по 21 листопада 2003 року рік проживали однією сім'єю, і на набуте за час спільного проживання майно поширюються положення глави 8 СК України, тому спірне майно, а саме квартиру АДРЕСА_2, повинна бути визнані спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_3

Проте з такими доводами суд погодитись не може,  з огляду на наступне.

По справі встановлено,  що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі на час придбання спірного майна,  не перебували. Спірна квартира придбана за договором купівлі - продажу від 25 вересня 1997 року (а.с. 60),  покупець ОСОБА_3.,  продаж вчинено за 2065 грн.,  які,  як зазначено в договорі,  сплачено покупцем продавцеві повністю до підписання договору; право власності на гараж в Київському МБТІ зареєстровано за ОСОБА_3. (а.с.60). Даний договір є чинним і позивачем не оспорювався.

Легковий автомобіль виробництва Російської Федерації марки М2141036,  1995 року випуску,  сірого кольору,  реєстраційний № НОМЕР_2був придбаний ОСОБА_3. на підставі довідки - рахунку №НВК513922 від 22.11.1996 року та у листопаді 1996 року був зареєстрований за ОСОБА_3. згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ КІС №НОМЕР_3 (а.с. 61).

Керуючись ст.ст.  2,    10, 11, 60, 212, 213, 215,   ч. 1 п. 5 ст. 356 ЦПК України,   ст. 17 Закону України „ Про власність",   ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України,  п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суд України № 16 від 12.06.1998 р. "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім»ю України" та п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суд України № 20 від 22.12.1995 р. "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", Указом Президії Верховної Ради СРСР від 08.07.1944 р., суд -  

вирішив:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та виконкому Великобахтянської сільради про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності на ? частини квартири в порядку спадкування за законом - відмовити.

Заяву  про  апеляційне  оскарження  рішення  суду   першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  Апеляційна скарга на  рішення  суду  подається  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Заслухавши пояснення сторін,  свідків,  дослідивши матеріали справи та вивчивши письмові докази,  суд не вбачає підстав для задоволення позову,  виходячи із наступного.

Судом встановлено,  що позивач   ОСОБА_7 до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачка просила встановити юридичний факт на підставі ч. 1 п. 5 ст. 356 ЦПК України та відповідно до вимог ст. 74 СК України визнати спірну квартиру спільною сумісною власністю.

Ч.ч. З, 4 ст. 2 ЦПК України передбачено, що провадження в справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не. має зворотної дії в часі.

З 01.09.2005 року набрав чинності новий Цивільний-процесуальний Кодекс України. На підставі п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Встановлення таких фактів до даних змін законодавством не було передбачено. Тільки до введення в дію Указу Президії Верховної Ради СРСР від 08.07.1944 р. фактичні шлюбні відносини мали такі самі правові наслідки, як і зареєстрований шлюб (п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суд України № 16 від 12.06.1998 р. "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім»ю України).

Враховуючи наведене, суд вважає, позовні вимоги позивачки про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу з 1975 року по 21 листопада 2003 року є безпідставними.

Крім того, статтею 74 СК України передбачено, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. Однак Сімейний кодекс набрав чинності з 01.01.2004 року. Даний закон не має зворотної дії в часі, а отже не може бути застосований при вирішенні вказаного спору, так як спірні правовідносини виникли протягом 1992 pоку.

ОСОБА_7 норми КпШС України, які діяли на час придбання майна, також не можуть бути застосовані до даних правовідносин, враховуючи наступне.

З пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суд України № 16 від 12.06.1998 р. "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України" вбачається, що правила статей 22, 28, 29 КпШС України не застосовують до спорів про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Такі спори мають вирішуватися згідно з ст. 17 Закону України "Про власність", відповідних норм Цивільного кодексу України і з урахуванням роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в п. 5 Постанови від 22.12.1995 р. № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності".

Так,  згідно ст. 17 Закону України „ Про власність" майно,  придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї,  є їх спільною сумісною власністю,  якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Для визнання спірного майна спільною сумісною власністю членів сім’ї недостатньо лише одного факту перебування у шлюбних відносинах без встановлення участі сторін спільною працею в набутті майна.

Письмові угоди між позивачем та ОСОБА_3. щодо спірного майна не укладались.

Крім проживання однією сім'єю для визнання спірного майна спільним сумісним майном позивач має довести і вкладення спільних коштів у його придбання. Проте належних доказів надання ним коштів для придбання спірної квартири  суду не надано.

Пояснення свідків у даній справі щодо сумісного проживання чи не проживання позивача та ОСОБА_3.,  судом до уваги не беруться,  з огляду на вищенаведене.