ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
24 травня 2007 р. |
№ 3/553 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Грейц К.В., |
|
суддів: |
Глос О.І., Бакуліної С.В., |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
Колективного підприємства Центр "Співдружність" Українського Фонду Миру |
|
на рішення |
господарського суду м.Києва від 14.12.2006 р. |
|
у справі |
№3/553 |
|
господарського суду |
м.Києва |
|
за позовом |
СПД-ФО ОСОБА_1 |
|
до |
Колективного підприємства Центр "Співдружність" Українського Фонду Миру |
|
про |
стягнення 77 800,00 грн. |
у судовому засіданні взяли участь представники:
|
від позивача: |
ОСОБА_2 |
|
від відповідача: |
Сидорець О.В. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва від 14.12.2006 р. у справі №3/553 (суддя Хілінська В.В.) позов задоволено повністю: стягнуто з Колективного підприємства Центр "Співдружність" Українського Фонду Миру на користь суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 77 800,00 грн. основного боргу, 778,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі Колективне підприємство Центр "Співдружність" Українського Фонду Миру просить скасувати рішення господарського суду м.Києва від 14.12.2006 р. у справі №3/553 та передати справу на новий розгляд до господарського суду м.Києва, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 2 ст. 207, ст. 241 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України, ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.5.1. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. №75, оскільки: по-перше, справу було розглянуто за відсутності представника відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце розгляду справи (в матеріалах справи відсутні документи, що свідчать про вручення ухвал суду відповідачу); по-друге, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) керівником відповідача є ОСОБА_3, у той час як сам договір НОМЕР_1, так і акти приймання-здачі виконаних робіт підписані сторонніми особами за відсутності в матеріалах справи будь-яких довіреностей, які б давали цим особам право укладати та підписувати згадані договір та акти; по-третє, в матеріалах справи відсутні будь-які докази схвалення відповідачем договору НОМЕР_1, оскільки і акти приймання-здачі виконаних робіт були підписані неуповноваженими особами; по-четверте, відмітка про одержання вимоги позивача від 04.10.2006 р. про сплату коштів за договором НОМЕР_1 (яка не містить ні підпису, ні інформації про особу, яка проставила дату) датована 04.10.2004 р., тобто на два роки раніше дати самої вимоги.
Розпорядженням виконуючого обов'язки Голови судової палати Вищого господарського суду України Першиковим Є.В. від 23.05.2007 р. №02-12.2/101 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого -судді Грейц К.В., суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарським судом першої інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом першої інстанції встановлено наступне.
01.04.2004 р. між суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1(виконавець) та Колективним підприємством Центр "Співдружність" Українського Фонду Миру (замовник) було укладено договір НОМЕР_1 про надання послуг комплексного щоденного прибирання.
Відповідно до п. 1 договору позивач зобов'язався проводити обслуговування з прибирання згідно з додатком до договору, а відповідач зобов'язався сплачувати позивачу вартість обслуговування з прибирання згідно з п. 3 даного договору.
Згідно з п. 3.2 договору сплата повної вартості робіт з обслуговування по прибиранню проводиться замовником (відповідачем) на підставі акта приймання-здачі виконаних робіт.
Вважаючи, що відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов'язань з оплати виконаних робіт не виконав, в результаті чого виникла заборгованість, позивач звернувся до господарського суду з позовом до Колективного підприємства Центр "Співдружність" Українського Фонду Миру про стягнення 77 800,00 грн. заборгованості за актами приймання робіт за договором НОМЕР_1.
Задовольняючи позов, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором НОМЕР_1, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 77 800,00 грн.; по-друге, факт виконання робіт за договором НОМЕР_1 підтверджено актами виконаних робіт, що знаходяться в матеріалах справи; по-третє, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства, тобто відповідно до вимоги №НОМЕР_2, пред'явленої відповідачу 04.10.2006 р., відповідач повинен був виконати зобов'язання, а саме -розрахуватись із позивачем до 11.10.2006 р.
Однак, зазначені висновки господарського суду колегія суддів Вищого господарського суду України вважає передчасними і такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Так, господарським судом не встановлено обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано належної оцінки наявним у справі доказам.
Відповідно до матеріалів справи керівником підприємства відповідача є ОСОБА_3
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до п. 5 ст. 65 Господарського кодексу України тільки керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами.
Статтею 241 Цивільного кодексу України передбачено наслідки вчинення правочинів із перевищенням повноважень.
Відповідно до вказаної норми Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наявна в матеріалах справи копія договору НОМЕР_1 свідчить, що договір від імені КП "Центр "Співдружність" Українського Фонду Миру укладено та підписано не керівником підприємства відповідача, а директором кафе ОСОБА_4 яка діє на підставі статуту, однак у матеріалах справи відсутні як документи, що підтверджують правовий статус кафе, так і документи, що підтверджують повноваження ОСОБА_4 на укладання договорів і приймання робіт за договором від імені КП "Центр "Співдружність" Українського Фонду Миру.
Крім того, наявні у матеріалах справи акти приймання-здачі виконаних робіт також підписані не керівником підприємства відповідача, а особами, повноваження яких не підтверджені будь-якими документами (а.с. 10-13).
Також, слід зазначити, що наявна в матеріалах справи (а.с. 17) копія вимоги позивача про сплату заборгованості за договором НОМЕР_1 вих.№НОМЕР_2 від 04.10.2006 р. свідчить про отримання цієї вимоги невідомою особою 04.10.2004 р., тобто за два роки до направлення вимоги.
З огляду на викладене, господарськими судами не встановлено і термін виконання зобов'язання за договором НОМЕР_1.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про отримання відповідачем ухвал господарського суду у справі №3/553 (матеріали справи не містять повідомлення з відміткою про вручення ухвали про порушення провадження у справі відповідачу).
Викладене свідчить про те, що судом зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце засідання суду.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 ГПК України, постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Колективного підприємства Центр "Співдружність" Українського Фонду Миру на рішення господарського суду м.Києва від 14.12.2006 р. у справі №3/553 задовольнити.
Рішення господарського суду м.Києва від 14.12.2006 р. у справі №3/553 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду м.Києва.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна