Справа № 2-1788/09

                                                                            Р І Ш Е Н Н Я    

                                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

  14   грудня   2009   року          Шевченківський  районний  суд м.Львова

         в  складі  головуючої  судді   Свірідової  В.В.

        при  секретарі                           Дмитраш  І.І.

        з  участю  адвоката                  ОСОБА_1

        розглянув  у  відкритому  судовому  засіданні  в  залі  суду  в  м.Львові  справу  за  позовною  заявою  ОСОБА_2, ОСОБА_3  до  ОСОБА_4, третьої  особи  Закритого  акціонерного товариства „Страхова  компанія „АХА Україна”  про  відшкодування   матеріальної  та  моральної  шкоди , -

   ВСТАНОВИВ :

      Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3  звернулись  до суду 27  квітня 2009  року  з  позовною  заявою до ОСОБА_4, третьої  особи   Закритого  акціонерного товариства „Страхова  компанія „АХА Україна”  про  відшкодування   матеріальної  та  моральної  шкоди. Обгрунтовуючи  свої  позовні  вимоги  позичі  зазначили, що 31 березня 2008  року  о  18  год.15  хв.  в  м.Львові  на  вул.Городоцькій,355  внаслідок  порушення  правил  дорожнього  руху  та  створення  аварійної  ситуації  відбулось  зіткнення автомобіля  марки „Деу-Ланус”  р.н. 5868 в1,  під  керуванням ОСОБА_4, з  автомобілем  НОМЕР_1  під  керуванням  позивача ОСОБА_2  Внаслідок  зіткнення  автомобілі  отримали  технічні  пошкодження, а   позивач  ОСОБА_2 отримав  телесні  ушкодження.  Відповідача ОСОБА_4  визнано  винним  у  вчиненні  ДТП  та  притягнуто  до  адміністративної  відповідальності, отже вина відповідача  є  доведеною, а  тому  з  його  просять  стягнути  матеріальну  та  моральну  шкоду.  Діями  відповідача  завдано  матеріальної  шкоди  позивачу  ОСОБА_3, яка  виразилась  в  тому , що  нею  понесено  витрати  по оплаті  за  перебування  автомобіля  „ВАЗ- 21013 „ на  арештмайданчику  в  сумі  91  грн.  та   які  вона  просить  стягнути  з  відповідача  в  її  користь. Позивач  ОСОБА_2  просить  стягнути  з  відповідача  в  його  користь : витрати  на  лікування  в  сумі  279,30  грн.  та  втрачений  заробіток в  сумі 7500  грн.,а  всього 7779,30  грн.  Позивач  ОСОБА_2  також  просить  стягнути  з  відповідача  в  його  користь  за  заподіяну  моральну  шкоду 5000  грн., яка  виразилась  в  неотриманому  заробітку, відчуття  фізичного  болю.

      В  судове  засідання  позивачка   ОСОБА_3  не  з”явилась, представила  суду  заяву  про    розгляд  справи  у   її  відсутності.

      Позивач  ОСОБА_2  в  судовому  засіданні  позовні  вимоги  підтримав, давши  суду  аналогічні  пояснення, зазначені  в  позові  та  додатково  пояснив,  що  оцінює  моральну  шкоду  в  сумі  5000  грн. тому, що  тривалий  час  не  працював  та  втратив  заробіток, лікувався  амбулаторно. Підтвердити  офіційною  довідкою  з  місця  працю  про  втрачений  заробіток  не  може.  Страхове  відшкодування  за  нанесену  матеріальну  шкоду (  за  технічні  пошкодження  автомашини  марки „ВАЗ-21013 „)  отримала  його  дружина  ОСОБА_3  від  страхової  компанії.

        Відповідач  ОСОБА_4  в  судовому  засіданні  позовні  вимоги  не  визнав, оскільки  жодних  підтверджуючих  документів -  письмових  доказів, позивачами  не  представлено  у  підтвердження  позовних  вимог.

       Представник  відповідача ОСОБА_5  в  судовому  засіданні  позовні  вимоги  не  визнав  та  просить  суд  постановити  рішення, яким  відмовити  у  задоволенні  позову  за  безпідставністю  позовних  вимог.

      Представик  третьої  особи ЗАТ „Страхова  компанія „АХА Україна”  ОСОБА_6   в  судовому  засіданні  позов  не  визнав  та  пояснив , що  позивачці  ОСОБА_3  за  заявою   від  5  серпня  2008  року  виплачено  01  вересня  2008  року   страхове  відшкодування  в  сумі 6341,25  грн. Жодних  заяв  про  відшкодування  моральної  шкоду  до  страхової  компанії  від  позивачів  не поступало.  Позивачами  суду  не  представлено  письмових  докказів  про  заподіяну  матеріальну  та  моральну  шкоду   відповідачем, а  тому  такі  вимоги  є  безпідставними  та  необгрунтованими.

     Заслухавши  пояснення  сторін, представика  третьої  особі, ознайомившись  та  дослідивши  об”ективні  докази  у  справі, суд  вважає, що  позовні  вимоги  до  задоволення  не  підлягають  з  наступних  підстав.

  Судом  встановлено,  що  власником  транспортного  засобу  марки  „ВАЗ-21013”  р.н. НОМЕР_2  є  ОСОБА_3. Право  на  керування  даним  транспортним  засобом  має (відповідно  до  техпаспорту  на  автомобіль)  ОСОБА_2.

   31 березня 2008  року  о  18  год.15  хв.  в  м.Львові  на  вул.Городоцькій,355  внаслідок  порушення Правил  дорожнього  руху   України  та  створення аварійної  ситуації  відбулось  зіткнення автомобіля  марки „Деу-Ланус”  р.н. 5868 в1,  під  керуванням ОСОБА_4, з  автомобілем  марки „ВАЗ-21013„р..н.ВС 6306 АК , під  керуванням  позивача ОСОБА_2

     Внаслідок  зіткнення  автомобілі  отримали  технічні  пошкодження, а   позивач  ОСОБА_2 отримав  телесні  ушкодження.  

     Відповідача ОСОБА_4  визнано  винним  у  вчиненні  ДТП, що  вбачається  з  листа начальника  ВДАІ з ОАТ м.Львова  та  АТІ  при ГУМВС  України   у  Львівській  області  від 09.04.2008  року  та  притягнуто  до  адміністративної  відповідальності.

     Зазначені  вище  обставини  не  заперечувались  відповідачем, а  тому,    його  вина  ніким  не  оспорювалась .  

      Відповідно  до  вимог  ст.1166  ч.1,2 ЦК  України  майнова   шкода, завдана  майну  фізичної особи, відшкодовується   в  повному  обсязі  особою , яка  її  завдала. Особа, яка завдала  шкоди, звільняється  від  її   відшкодування, якщо вона  доведе, що  шкоду  завдано  не  з  її  вини.

     Позивач  ОСОБА_3  просить  суд стягнути  з  відповідача  в її  користь  91  грн.,за  понесені  нею  витрати  по  оплату  послуг  арешт  майданчику, згідно  повідомлення  начальника  відділу  оформлення ДТП  від  07.04.2008  року.  

Однак  долучена   позивачем  до  матеріалів  справи  квитанція   не відповідає  вимогам  встановленим  Інструкцією  про безготівкові  розрахунки  в  України  в  національній  валюті, затв.Постановою  Правління  Національного банку  України  від 29.03.2001  року  №  135. Зокрема, на  ній  відсутній  обов”язковий  реквізіт „підпис платника”, а  тому  вона  не  може  бути  врахована  судом  та  бути  об”ективним  доказом  у  справі, який  би  однозначно  ствердив , що  саме  позивачкою  внесені  дані  кошти  за  арештмайданчик.  Крім  того, позивачем  не  доведено  суду,  з  яких  підстав  знаходився  автомобіль   марки „ ВАЗ -21013 „ на  арештмайданчику  і  чи  є  в  тому  вина  відповідача.

      Стосовно  позовних  вимог  позивача  ОСОБА_2  про  стягнення  з  відповідача  коштів,  витрачених  на  лікування  в  сумі  279,30  грн., то  вони  до  задоволення  не  підлягають, оскільки  суду  не  представлено  доказів,   а  долучений  до  матеріалів  справи    чек  від  14.04.2008  року  не  свідчитть  про те,  що  саме  дані  ліки  були  призначені  лікарем   позивачу ; крім  того,  ці  ліки ,  зазначені  у фіскальному  чеку, жодного  відношення  до  лікування травм  кісток  чи  забою  грудної  клітки  не  мають.

     Судом  приймаються  до  уваги  твердження представника  відповідача  та  відповідача  стосовно  заперечення  отримання  перелому  ребра та  його  подальше  лікування   позивачем  в  результаті  ДТП , оскільки    такі  твердження  доповнюються  довідкою  начальника  ВДАІ  з  ОАТ  м.Львова  та  АТІ  при  ГУМВС  України  у  Львівській  області  від  09.04.2008  р.  відповідно  до  якої  по  факту  ДТП  в  порушення  кримінальної  справи  згідно  ст.6 п.2  КПК  України  відносно  ОСОБА_4  було  відмовлено  за  відсутністю  складу  злочину,  передбаченого  ст.286 КК  України.

     Враховуючи  вище  наведене, суд  вважає,що 31  березня  2008  року  внаслідок  ДТП  за  участю  позивача  та  відповідача, позивач  ОСОБА_2  отримав  забій  грудної  клітки.Жодних  переломів  ребер  внаслідок  ДТП  ОСОБА_2  отримано  не  було, а  тому    підстав  для  відшкодування  витрат  на  лікування  та  неотриманого  заробітку  нема.

     Позивач  просить  суд  стягнути  з  відповідача  неотриманий  очікувалний  заробіток  в  сумі 7500  грн.,  з  розрахунку    отримання  ним  заробітної  плати  (таксіста)  за  місяць 3750  грн.  з  1.04.2008  року  по 1.06.2008  року.  

Однак, дана  вимога   не знайшла  свого  підтвердження  в  судовому  засіданні, оскільки  позивачем  не  представлено  суду  доказів  отримання  ним  такої  заробітної  плати. Доказами  доходу  ОСОБА_2  можуть  бути  лише  довідка  про  доходи  видана  ПП „Л-АРМ”, або  дані  про  сплату  ним  податку  з  доходів  фізичних  осіб  та  збору  до Пенсійного  фонду  України  (відповідно до  вимог  ст.1197  та 1198 ЦК України). Проте,  жодних  документів  про те, що  ОСОБА_2  є  зареєстрованим  суб”ектом  господарської  діяльності    суду  не  представлено.  

       Згідно  вимог  ст.23  ЦК  України  особа  має  право  на  відшкодування  моральної  шкоди, завданої  внаслідок  порушення  її  прав.  

      Відповідно  до  статті 1167  ЦК  України  моральна  шкода, завдана  фізичній  або  юридичній  особі  неправомірними  рішеннями, діями чи  бездіяльністю , відшкодовується  особою, яка  її  завдала, за  наявності  її  вини, крім  випадків, встановлених  частиною  другою  цієї  статті.

Враховуючи  вищенаведено, можна  стверджувати  про  відсутність  належних  доказів  про  факт  такої  шкоди, причинно-наслідкового зв”язку  між  діями  відповідача та  гіпотетичним  переломом  ребра. Дані  твердження  позивача  є  голослівними  та  нічим  не  підтверджені, жодних  доказів  суду  не  представлено.

       Керуючись  ст.ст.10, 11 ,60, 88, 169,  209, 213-215, 218  ЦПК  України, ст.ст.16,22,23,ч.1 ст.1166,1167,1197,1198  ЦК  України  суд ,-

                                                                           ВИРІШИВ :

       У  задоволенні  позовної  заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3  до  ОСОБА_4, третьої  особи  Закритого  акціонерного  товариства „Страхова  компанія „АХА Україна”  про   відшкодування  матеріальної  та  моральної   шкоди   відмовити  за   безпідставністю  позовних  вимог.

    Рішення  може  бути  оскаржено   в  апеляційному  порядку  до   апеляційного суду Львівської  області  через  Шевченківський  районний  суд м.Львова  шляхом  подачі  в  10-денний  строк  з  дня  проголошення  рішення  заяви  про апеляційне  оскарження  і  поданням  після  цього  протягом  20 днів апеляційної  скарги, з  подачею  її  копії  до апеляційної  інстанції  або  в  порядку  ч.4  ст.295  ЦПК  України.  

       Суддя                                                    В.В.Свірідова