УХВАЛА

11 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/772/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,

перевіривши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду у складі Морщагіної Н.С. - головуючого, Лисенко В.А., Ярош А.І. від 13 квітня 2016 року

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс"

до: 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум", 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро"

про стягнення 29 071, 84 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Совагро" 13 травня 2018 року звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2018 року у даній справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги на відповідність вимогам параграфу 1 глави 2 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) Суд зазначає таке.

За приписами пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.

Подана касаційна скарга являє собою набір не пов'язаних між собою логікою та змістом речень з вкрапленнями загальних правових норм, суть яких в кінці зводиться до того, що Верховний Суд просто повинен скасувати постанову апеляційного господарського суду.

Однак звичайно ж Суд не може визнати таке обґрунтування належним виконанням вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ).

Крім цього, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.

За приписами статті 4 Закону України № 3674 - VI (в редакції чинній на час звернення з даною касаційною скаргою) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

В порушення наведених приписів до поданої касаційної скарги взагалі не додано доказів сплати судового збору.

За приписами підпункту 14 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 110 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу, чинній до 15 грудня 2017 року) касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 105 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу, чинній до 15 грудня 2017 року) постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Оскільки оскаржувану постанову Одеським апеляційним господарським судом прийнято 13 квітня 2016 року і вона набрала законної сили того ж дня, останнім днем строку на її касаційне оскарження було 03 травня 2016 року.

Як вже зазначалося, з даною касаційною скаргою скаржник звернувся лише 13 травня 2018 року, тобто з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження більше як на 2 роки.

Відповідно до частини 4 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім виключних випадків, однак, які в даному випадку на скаржника не поширюються.

Таким чином описані у цій ухвалі обставними могли би стати підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у даній справі на підставі статті 293 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), однак Суд вважає за необхідне повернути касаційну скаргу без розгляду на підставі статті 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) через те, що розцінює її подання зловживанням процесуальними правами і в обґрунтування своєї позиції зазначає таке.

За приписами частин 1, 2, 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Так Судом встановлено, що під час розгляду цієї справи товариство з обмеженою відповідальністю "Совагро" неодноразово зверталося до судів з безпідставними апеляційними та касаційними скаргами.

Так ухвалою від 22 червня 2016 року Вищий господарський суд України касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2016 року повернув без розгляду на підставі пунктів 3, 4 статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу, чинній до 15 грудня 2017 року), а саме через те, що в порушення вимог процесуального закону до касаційної скарги не було додано доказів сплати судового збору та доказів надсилання її копій іншим учасникам справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15 липня 2016 року повернуто касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21 березня 2016 року через те, що подання такої скарги апеляційний суд визнав зловживанням процесуальними правами.

В подальшому товариство з обмеженою відповідальністю "Совагро" п'ять разів зверталося до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2016 року і результатами кожного такого звернення ставали ухвали касаційного суду про повернення касаційний скарг скаржника без розгляду (ухвали Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2016 року, від 16 січня 2017 року, 16 березня 2017 року, 26 червня 2017 року, 03 жовтня 2017 року), оскільки скарги подавалися із значною кількістю недоліків на які судом постійно вказувалося.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08 листопада 2017 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21 березня 2016 року знову повернуто скаржникові з тих же підстав, що зазначені в ухвалі Одеського апеляційного господарського суду від 15 липня 2016 року (зловживання процесуальними правами).

Вже і Верховний Суд ухвалою від 26 лютого 2018 року залишав касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2016 року без руху через велику кількість недоліків, що були допущені скаржником під час звернення до касаційного суду.

Оскільки вимоги ухвали Суду від 26 лютого 2018 року залишилися невиконаними, ухвалою від 11 квітня 2017 року Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2016 року у даній справі.

Чергове подання товариством з обмеженою відповідальністю "Совагро" касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2016 року є яскравим прикладом зловживання процесуальними правами і полягає у їх недобросовісному використанні, яке можна кваліфікувати через критерій відсутності серйозного законного інтересу, тобто легітимного прагнення до отримання певних переваг, передбачених процесуальним законом.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 135 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро", за зловживання процесуальними правами, заходу процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 17 620, 00 грн.

За таких обставин, керуючись статтями 43, 131, 135, 234, 314 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2016 року у справі № 916/772/14 разом з доданими матеріалами повернути скаржникові без розгляду.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро" (65012, Одеська область, місто Одеса, вул. Мала Арнаутська, 2-А, код ЄДРПОУ 33494460) в дохід державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України, 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) штраф у розмірі 17 620, 00 грн. (сімнадцять тисяч шістсот двадцять гривень).

3. Ухвала може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її прийняття.

Ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її підписання, не може бути оскаржена та підлягає негайному виконанню.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.