РІШЕННЯ

Іменем України

12 червня 2018 року            м. ЧернігівСправа № 927/371/18  

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/371/18, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут"

юридична адреса: вул. Любецька, 68, м.Чернігів, 14021;

фактична адреса: проспект Миру, 53, 3 поверх, м.Чернігів, 14005,

До відповідача: Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області

вул. Купецька, 13, м.Ніжин, Чернігівська область, 16600,

Про стягнення 397 845,65 грн.

За участю:

Представника позивача: ОСОБА_1, довіреність №007.1ДР-3-0318 від 13.03.2018, адвокат

Представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність №01-10/1049 від 01.06.2018, представник

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем – Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут", подано позов до Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області про стягнення 381639,06 грн боргу за березень 2018 року; 12086,98 грн пені за період з 12.04.2018 по 15.05.2018; 1066,50 грн трьох відсотків річних за період з 12.04.2018 по 15.05.2018 та 3053,11 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за квітень 2018 року.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 29.01.2017 №11410243GVEB017, щодо оплати отриманого природного газу в березні 2018 року.

Ухвалою суду від 21.05.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.06.2018 о 09:30.

Відповідно до ст.169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 10 ч.2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

До початку судового засідання від позивача надійшло письмове клопотання №Сrz007.2-СК-5706-0618 від 06.06.2018 про залучення до матеріалів справи копій акту звіряння взаємних розрахунків, підписаного сторонами за березень 2018 та акту №ЧРЗ00005235 приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу; доказів направлення відповідачу даного клопотання та доданих до нього документів.

Суд клопотання задовольнив, подані документи залучено судом до матеріалів справи.

Частиною 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог)  на будь-якій стадії судового процесу.

Представником відповідача у судовому засіданні 12.06.2018 подано письмову заяву №01/10/1100 від 08.06.2018 про визнання позовних вимог. У поданій заяві про визнання позовних вимог відповідач зазначає, що визнає всі позовні вимоги позивача, що стосуються заборгованості за поставлений природний газ в березні 2018 по договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 29.01.2017 №11410243GVEB017 та акту звірки взаємних розрахунків, а саме: 381639,06 грн основного боргу; 12086,98 грн пені за період з 12.04.2018 по 15.05.2018; 1066,50 грн трьох відсотків річних за період з 12.04.2018 по 15.05.2018 та 3053,11 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за квітень 2018 року. Відповідач просить прийняти дану заяву до розгляду та ухвалити рішення про задоволення позову з урахуванням можливості повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 2983,85 грн.

Представником позивача у судовому засіданні 12.06.2018 подано письмову заяву №18/38 про повернення судового збору. У поданій заяві позивач посилаючись на те, що відповідачем у підготовчому засіданні (до початку розгляду справи по суті) подано письмову заяву про визнання позовних вимог №01/10/1100 від 08.06.2018, якою відповідач визнає всі позовні вимоги, а саме: 381639,06 грн основного боргу; 12086,98 грн пені за період з 12.04.2018 по 15.05.2018; 1066,50 грн трьох відсотків річних за період з 12.04.2018 по 15.05.2018 та 3053,11 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за квітень 2018 року, а також ту обставину, що відповідачем заявлено при ухваленні рішення судом, про вирішення питання повернення позивачу 50% судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 2983,85 грн, просить суд, відповідно до ч.1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір», повернути позивачу 50% судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 2983,85 грн, згідно з платіжним дорученням №900 від 14.05.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

У відповідності до ч.1,2, ст.191 Господарського процесуального кодексу України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв’язку з визнанням позову відповідачем суд роз’яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У підготовчому засіданні 12.06.2018 судом, відповідно до ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, було роз’яснено сторонам наслідки визнання відповідачем позову та відповідних процесуальних дій пов’язаних з цим; перевірено чи не обмежений представник відповідача у повноваженнях на їх вчинення.

Заяву про визнання позовних вимог №01/10/1100 від 08.06.2018 у справі №927/371/18 підписано начальником Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області ОСОБА_3 Заява про визнання позовних вимог №01/10/1100 від 08.06.2018 у справі №927/371/18 подана у підготовчому засіданні 12.06.2018 представником відповідача ОСОБА_2 за  довіреністю №01-10/1049 від 01.06.2018.

Приймаючи до уваги, що наслідки визнання відповідачем позову та відповідних процесуальних дій пов’язаних з цим сторонам зрозумілі; визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб; дії законного представника відповідача не суперечать інтересам особи, яку він представляє, і це є процесуальним правом сторони, згідно зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому суд приймає визнання позову відповідачем в частині заявлених позовних вимог про стягнення 381639,06 грн основного боргу; 12086,98 грн пені за період з 12.04.2018 по 15.05.2018; 1066,50 грн трьох відсотків річних за період з 12.04.2018 по 15.05.2018 та 3053,11 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за квітень 2018 року по договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 29.01.2017 №11410243GVEB017.

Заява позивача №18/38 про повернення 50% судового збору у розмірі 2983,85 грн, відповідно до ч.1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» приймається судом до розгляду.

Частинами 3,4 ст.185 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Оскільки, у підготовчому судовому засіданні відповідачем було визнано позов і визнання позову відповідачем було прийнято судом, а тому відповідно до ч. 3,4 ст.185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження судом було ухвалено рішення у даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 статті 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

29.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут” (постачальник) та Управлінням освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області  (споживач) було укладено Договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243GVEB017.

Відповідно до п. 1.1. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243GVEB017 від 29.01.2017, постачальник зобов’язується передати у власність Споживачу, що є бюджетною установою або організацією та є кінцевим споживачем, у 2017 році ДК 016:2010, код 06.20.1 – газ природний, скраплений або в газоподібному стані (ДК 021:2015 код 09123000-7-природний газ) (далі - газ), а Споживач зобов’язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Річний плановий обсяг постачання газу – до 320,500 тис.куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень – 67,550; лютий – 67,585; березень – 43,800; квітень – 23,760; жовтень – 13,060; листопад – 40,555; грудень – 64,190 (п.1.2.,1.3. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243GVEB017 від 29.01.2017).

Згідно з п. 11.1., 11.4. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243GVEB017 від 29.01.2017, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання газу з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення. Припинення чи розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін на підставі та в порядку встановлених чинним законодавством України та договором.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, укладений між сторонами договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243GVEB017 від 29.01.2017 по своїй правовій природі є договором поставки. Доказів припинення чи розірвання договору в порядку, передбаченому п. 11.4. договору, сторони суду не надали.

Пунктами 11.5.,11.6. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243GVEB017 від 29.01.2017 передбачено, що будь-які зміни та доповнення до цього Договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на це представниками сторін шляхом укладення додаткової угоди. Будь-які зміни та доповнення до цього договору, внесені належним чином, є його невід’ємними частинами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено додаткові угоди до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243GVEB017 від 29.01.2017, а саме:

Додаткова угода від 31.01.2017 щодо зміни ціни природного газу.

Додаткова угода від 27.02.2017 щодо зміни ціни, планового річного обсягу постачання газу.

Додаткова угода від 28.03.2017 щодо зміни ціни природного газу.

Додаткова угода від 13.05.2017 щодо зміни ціни природного газу.

Додаткова угода від 30.10.2017 щодо зміни ціни та планового річного обсягу постачання газу.

Додаткова угода від 01.11.2017 щодо зміни ціни та планового річного обсягу постачання газу.

Додаткова угода від 26.12.2017 щодо зміни ціни та планового річного обсягу постачання газу.

Додатковою угодою від 29.12.2017, сторони керуючись ч.5 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» прийшли до згоди продовжити строк дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2018 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Додатковою угодою від 23.01.2018 доповнено п. 1.3. розділу І договору новим абзацом щодо планових обсягів постачання газу на 2018 рік по місяцях: січень – 20,000 тис.м.куб; лютий – 15,007 тис.м.куб; березень 5,000 тис.м.куб. Викладено п. 3.2., 3.3. договору у наступній редакції:  ціна, з 01.01.2018 за 1000 куб. м. природного газу з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість становить: 11157,24 грн за 1000 куб.м, в т.ч. ПДВ 20%. Сторони дійшли згоди збільшити суму Договору на 2018 рік, відповідно до затверджених видатків, на 446367,70 грн, що не перевищує 20% від суми Договору. Дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання і поширює свою дію на відносини що склалися між сторонами з 01.01.2018 по 31.03.2018 – в частині постачання газу, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Додатковою угодою від 22.03.2018 викладено п. 3.2. договору у наступній редакції:  ціна, з 01.02.2018 за 1000 куб. м. природного газу з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість становить: 10826,64 грн за 1000 куб.м, в т.ч. ПДВ 20%.

У відповідності до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 2.3. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243GVEB017 від 29.01.2017 передбачено, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1. Договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднання до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

Згідно п. 2.9. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243GVEB017 від 29.01.2017, визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами здійснюється в наступному порядку:

2.9.1. За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов’язаний надати Постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

2.9.2. На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника.

2.9.3. Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі газу зобов’язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу.

Ціна за 1000 куб. м природного газу, з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість, визначена п. 3.2. договору та враховуючи укладені до Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243GVEB017 від 29.01.2017 додаткові угоди щодо зміни ціни становила:

з 01.01.2018 – 11157,24 грн за 1000 куб.м., в тому числі ПДВ 20%;

з 01.02.2018 – 10826,64 грн за 1000 куб.м., в тому числі ПДВ 20%.

Відповідно до 3.5. Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243GVEB017 від 29.01.2017, сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.4. цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243GVEB017 від 29.01.2017, постачальником (позивачем) передано у власність споживача (відповідача) у березні 2018 природного газу в обсязі 35,25 тис.куб.м. на загальну суму 381639,06 грн, що підтверджується актом №ЧРЗ00005235 приймання-передачі природного газу по договору на постачання природного газу, підписаного сторонами та скріпленого печатками сторін, копія якого додана до матеріалів справи.

Відповідач щодо обсягу та вартості отриманого газу не заперечував.

Пунктами 4.1., 4.2.1., 4.2.3., 4.3. Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243GVEB017 від 29.01.2017 визначено, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць – з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

Оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п.3.6. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Отже, за поставлений природний газ у березні 2018 року відповідач зобов’язаний був розрахуватись в строк по 10.04.2018 включно, оскільки 09.04.2018 є вихідним днем.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у порушення взятих на себе зобов’язань, за поставлений у березні 2018 природний газ не розрахувався. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений у березні 2018 року природний газ становить 381639,06 грн, що підтверджується також актом звіряння взаємних розрахунків за березень 2018, підписаного сторонами та скріпленого печатками сторін, копія якого додана позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.1. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243GVEB017 від 29.01.2017 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством.

Позивач просить стягнути з відповідача 12086,98 грн пені за прострочку оплати вартості поставленого у березні 2018 природного газу за період з 12.04.2018 по 15.05.2018.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.2.1. Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243GVEB017 від 29.01.2017, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати вартості поставленого у березні 2018 природного газу, тому вимоги позивача щодо стягнення 12086,98 грн пені за період з 12.04.2018 по 15.05.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 3053,11 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за квітень 2018 року та 3% річних в розмірі 1066,50 грн за період з 12.04.2018 по 15.05.2018.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати поставленого природного газу, тому суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та 3% річних є правомірними та підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог, а саме: 3053,11 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за квітень 2018 року та 3% річних в розмірі 1066,50 грн за період з 12.04.2018 по 15.05.2018.

Відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов’язання незалежно від домовленості сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати за поставлений у березні 2018 року природний газ по Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243GVEB017 від 29.01.2017 та додаткових угодах до нього, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлений природний газ є порушенням положень договору та норм чинного законодавства та є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України та умовами договору.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, за поставлений у березні 2018 природний газ своєчасно не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 381639,06 грн боргу; 12086,98 грн пені; 1066,50 грн трьох відсотків річних та 3053,11 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Відповідно до частини 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 3 ст. 7 Закону України „Про судовий збір” також передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається із поданих до позовної заяви доказів про сплату судового збору, позивачем згідно з платіжним дорученням №900 від 14.05.2018 за подання позовної заяви до Господарського суду Чернігівської області, сплачено судовий збір у розмірі 5967,69 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідачем до початку розгляду справи по суті було визнано позов, а тому заява позивача №18/38 про повернення 50% судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 2983,85 грн, підлягає задоволенню.

Відповідно, позивачу – Товариству з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" підлягає поверненню з Державного бюджету судовий збір у розмірі 2983,85 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням №900 від 14.05.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №927/371/18.

Оскільки спір виник у зв’язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129,130 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2983,85 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 129, 130, 178, 185, 191, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4,7 Закону України „Про судовий збір”, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Прийняти визнання позову Управлінням освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області, вул. Купецька, 13, м.Ніжин, Чернігівська область, 16600 (код ЄДРПОУ 02147606).

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут”, юридична адреса: вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021; фактична адреса: проспект Миру, 53, ІІІ поверх, м. Чернігів, 14005 (код 39576385) до Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області, вул. Купецька, 13, м.Ніжин, Чернігівська область, 16600 (код ЄДРПОУ 02147606) про стягнення 397845,65 грн задовольнити повністю.

3. Стягнути з Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області, вул. Купецька, 13, м.Ніжин, Чернігівська область, 16600 (код ЄДРПОУ 02147606) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут”, юридична адреса: вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021; фактична адреса: проспект Миру, 53, ІІІ поверх, м. Чернігів, 14005 (код 39576385) 381639,06 грн боргу; 12086,98 грн пені; 1066,50 грн трьох відсотків річних; 3053,11 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та 2983,84 грн судового збору.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут”, юридична адреса: вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021; фактична адреса: проспект Миру, 53, ІІІ поверх, м. Чернігів, 14005 (код 39576385) про повернення судового збору задовольнити.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут”, юридична адреса: вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021; фактична адреса: проспект Миру, 53, ІІІ поверх, м. Чернігів, 14005 (рахунок №26007924428558.980 в АБ “Укргазбанк” м. Київ, код банку 320478, код ЄДРПОУ 39576385) з Державного бюджету (рахунок №31217206783002, банк отримувача – ГУДКСУ у Чернігівській області, отримувач – УК у м. Чернігові/м.Чернігів/22030101, код банку 853592, код ЄДРПОУ 38054398) 2983,85 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням №900 від 14.05.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи Господарського суду Чернігівської області № 927/371/18.

7. Це рішення є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 12.06.2018.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

– адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

– засоби зв’язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя                                                                                                                                 Л. М. Лавриненко