Справа №2-2183/2009
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 вересня 2009 року Сніжнянський міський суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Кучми В.В.
при секретарі - Сіденко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сніжнеантрацит», Відокремленого підрозділу «Шахтобудівельне управління №7» Державного підприємства «Сніжнеантрацит» про стягнення заробітної плати, компенсації за несвоєчасну виплату, моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1М звернулась з справжнім позовом до ДП «Сніжнеантрацит», Відокремленого підрозділу «Шахтобудівельне управління №7» ДП «Сніжнеантрацит» про стягнення заробітної плати за період роботи з 2007 року по день звільнення 1 червня 2009 року з компенсацією за зазначений період. Також просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 1000 грн.
До початку судового засідання ОСОБА_1М подала письмову заяву, згідно якої заявлені позовні вимоги в частині компенсації за несвоєчасну виплату не підтримує, в інший частині вимоги підтримує повністю і зазначені вимоги підтримує лише до ДП «Сніжнеантрацит». Просить розглядати справу без її участі.
Від представника відповідача начальника юридичного відділу ДП «Сніжнеантрацит» ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підприємство визнає частково, у частині заборгованості з заробітної плати у розмірі 7245,81 грн, в іншій частині вимоги не визнає. На підтвердження надає довідки про наявність заборгованості з заробітної плати.
На підставі заяви позивача за ухвалою Сніжнянського міського суду від 09.09.09 р провадження у справі за справжнім позовом у частині стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, а також у частині вимог, заявлених до Відокремленого підрозділу «Шахтобудівельне управління №7» ДП «Сніжнеантрацит» закрито.
Вивчив письмові пояснення сторін, дослідив матеріали справи і надані сторонами докази на обґрунтування і спростування вимог, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
У судовому засіданні доведено і фактично встановлено, що позивачка дійсно перебувала у трудових відносинах з відповідачем, згідно витягу з трудової книжки позивач з 11.12.03 р була прийнята і працювала прибиральницею службових приміщень, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці. На підставі наказу №9 від 1.06.09 р звільнена за ст. 40 ч. 1 КЗпП України у зв»язку зі скороченням чисельності штату працівників з 01.06.09 року.
У день звільнення позивачкою не отримані розрахункові у вигляді заборгованості з заробітної плати за окремі місяці періоду її роботи на підприємстві, що утворилась станом на 01.06.09 р у сумі 7245 гривен 81 копійка. Зазначені обставини визнаються і не оспорюються сторонами. Також підтверджуються відомістю нарахування заробітної плати по табельному номеру, довідкою №10/3-039-07 від 08.09.09 р Державного підприємства «Сніжнеантрацит».
На момент розгляду справи відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України №101 від 04.03.08 р діяльність ДП «Торезьке шахтобудівельне управління №7» є припиненою і дане підприємство увійшло до складу ДП „Сніжнеантарцит” як відокремлений підрозділ без права юридичної особи. Процедура реорганізації шляхом приєднання завершилась 10.11.08 р у день реєстрації підприємства. Згідно п. 5 цього наказу ДП „Сніжнеантарцит” є правонаступником його майнових прав і обов”язків. За розподільчим балансом згідно шифру «580» Державним підприємством „Сніжнеантарцит” прийняті усі майнові права і обов”язки з оплати праці, що були пов”язані з діяльністю ДП «Торезьке шахтобудівельне управління №7» до введення до складу підприємства.
Згідно положень, закріплених у ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи чи організації, провадиться в день звільнення. Таким чином, право позивачки на оплату праці з боку відповідача Державного підприємства «Сніжнеантрацит» є порушеним і підлягає відновленню шляхом примусового стягнення на її користь зазначених сум.
Вимоги щодо стягнення моральної шкоди позивачем заявлені у межах позовної давності. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи чи організації, провадиться в день звільнення, позивачка звільнилась 1.06.09 р але до цього часу розрахункові фактично нею не отримані, відповідач на протязі цього часу мав можливість виплатити розрахункові, зокрема у період надходжень до фонду заробітної плати підприємства у наступні період після її звільнення, але будь-яких заходів для цього вжито не було і таким чином право позивача як працівника фактично порушено. У зв”язку з затримкою виплати розрахункових позивач змушена була звертатись у бухгалтерію відповідача, відчувала себе приниженою і ображеною, що потягло для неї моральні страждання. Але у судовому засіданні позивачем не доведено і не підтверджено доказами наявність будь-яких інших, тривалих моральних страждань у зв”язку з порушенням цих строків виплати розрахункових, наявність обставин, які потягли втрату суттєвих життєвих зв”язків, змушувало його на додаткові зусилля для організації життя, тощо.
Таким чином, суд вважає доведеним факт заподіяння позивачеві моральної шкоди, що настала з вини відповідача у наслідок несвоєчасної виплати відповідачем розрахункових сум, фактичним порушенням його права на своєчасне їх отримання, яке полягало у додаткових зусиллях з боку позивача на витребування цих сум шляхом звернення до адміністрації відповідача, і вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з вимог ст. 23 ЦК України, враховуючи конкретні обставини справи, ступінь вини відповідача, а також глибини душевних страждань позивача, вимоги принципу розумності і справедливості, суд вважає справедливою сатисфакцію відшкодування моральної шкоди в сумі 200 гривен.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України звільнені від сплати судового збору позивачі – робітники та службовці – з позовів про стягнення заробітної плати. Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача, таким чином з відповідача АТЗТ «Угольинвест» на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 51 грн.
Згідно ч. 3 ст. 81 ЦПК України не підлягають оплаті при звернені до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення заробітної плати, у зв»язку з чим з відповідача слід також стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі, встановленому на день звернення до суду у сумі 250 грн
Керуючись ст.ст. 47, 116 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 212–215, 294, 367 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сніжнеантрацит» про стягнення заробітної плати, моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Сніжнеантрацит» на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати у сумі 7245 гривен 81 копійка, моральну шкоду у сумі 200 гривен, в іншій частині позов залишити без задоволення.
Стягнути з Державного підприємства «Сніжнеантрацит» на користь держави судовий збір у сумі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 гривен.
Рішення у частині присудження на користь ОСОБА_1 з Державного підприємства «Сніжнеантрацит» заборгованості з заробітної плати за один місяць у сумі 144 гривен 29 копійок підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено сторонами шляхом подання заяви про апеляційне оскарження на протязі десяти днів з моменту його проголошення та подання апеляційної скарги на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд.
Головуючий: