ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

ОКРЕМА ДУМКА СУДДІ

"05" червня 2018 р.Справа № 922/5614/15

за заявами суддів Светлічного Ю.В. та Кухар Н.М. про самовідвід у справі № 922/5614/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Беніш Джі Пі Ес Україна", м. Київ до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків про визнання недійсним рішення та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні права на предмет спору, товариства з обмеженою відповідальністю "Супутник-Сек'юріті", м. Ужгород до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків про визнання недійсним рішення

05 червня 2018 року колегію суддів у складі суду: головуючий суддя - Калініченко Н.В., судді: Светлічний Ю.В. та Кухар Н.М., розглянуто заяви суддів Светлічного Ю.В. та Кухар Н.М. про самовідвід у справі № 922/5614/15. За результатом обговорення підстав для самовідводу, більшістю голосів суддів, було вирішено про задоволення вказаних заяв.

Приписами ч. 3 ст. 34 ГПК України передбачено право судді на письмове викладення своєї окремої думки: "суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення".

Враховуючи незгоду з прийнятим більшістю складу колегії суддів рішенням по вказаним вище заявам, керуючись ч. 3 ст. 34 ГПК України та дослідивши заяви суддів Светлічного Ю.В. та Кухар Н.М. про самовідвід у справі № 922/5614/15, суддя господарського суду Харківської області Калініченко Н.В. вважає за необхідне викласти свою окрему думку стосовно необґрунтованості та безпідставності заявлених заяв, через що вказані заяви не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Заяви суддів Светлічного Ю.В. та Кухар Н.М. мотивовані тим, що під час судового засідання 05 червня 2018 року представником позивача було висловлено сумніви у неупередженості суддів Светлічного Ю.В. та Кухар Н.М. при розгляді справи № 922/5614/15 з огляду на практику Європейського суду з прав людини (справи "Бочан проти України" та "Олександр Волков проти України) та з метою уникнення сумнівів у позивача у неупередженості вказаних суддів, внаслідок чого ними було заявлено самовідводи.

Як вбачається з матеріалів справи № 922/5614/15 під час судового засідання 05 червня 2018 року в межах підготовчого провадження представником позивача заявлено усне клопотання про виконання обов'язку суддями Светлічним Ю.В. та Кухар Н.М. щодо заявлення самовідводу у справі № 922/5614/15. Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 червня 2018 року відмовлено в задоволенні усного клопотання представнику позивача про виконання обов'язку суддями Светлічним Ю.В. та Кухар Н.М. щодо заявлення ними самовідводу у справі № 922/561415, як в безпідставному та необґрунтованому, з огляду на наступне. В обґрунтування вказаного усного клопотання представник позивача посилався на порушення порядку визначення суддів для розгляду справи № 922/5614/15 оскільки, зокрема, суддями Светлічним Ю.В. та Кухар Н.М. розглядалися аналогічні, пов'язані між собою, справи № 922/5615/15, № 922/5616/15, № 922/5617/15, які є поєднаними, з огляду на той самий предмет, ті самі сторони, докази, якими сторони обґрунтовують свої позиції та посилання в даних справах одна на іншу. Крім того, представник позивача вказвав, що рішення, за наслідками розгляду справи № 922/5616/15, яким було відмовлено в задоволені позову, ухвалене суддею Светлічним Ю.В., було скасовано в подальшому судом апеляційної інстанції. Вказані обставини, на думку представника позивача, свідчать про обов'язок суддів Светлічного Ю.В. та Кухар Н.М. заявити собі самовідвід. Втім, дані твердження представника позивача суд визнав необґрунтованими, з огляду на те, що вимогами ст.ст. 35, 36 ГПК України наведено вичерпний перелік підстав, з яких суддя зобов'язаний заявити собі самовідвід і такої підстави, як розгляд аналогічної справи між тими самими сторонами, не існує; посилання представника позивача на те, що було порушено порядок визначення суддів для розгляду справи суд визнав необґрунтованим з огляду на приписи ч. 1 ст. 36 ГПК України, згідно якої суддя не може брати участь при новому її (справи) розгляді, після скасування рішення або ухвали про закриття провадження у справі., а з матеріалів справи № 922/5614/15 вбачається, що ані суддя Светлічний Ю.В., ані суддя Кухар Н.М. не приймали участь у розгляді справи до скасування рішення та направлення вказаної справи № 922/5614/15 на новий розгляд.

У заявах про самовідвід судді Свелічний Ю.В. та Кухар Н.М. також вказують про необґрунтованість підстав, визначених представником позивача для самовідводу суддів, втім з метою уникнення сумнівів у представника позивача у їх неупередженості, на підставі практики Європейського суду з прав людини, викладеній в рішенні у справі "Бочан проти України" від 03 травня 2007 року та в рішенні "Олександр Волков проти України" від 09 січня 2013 року, заявили собі самовідвід.

Втім, суддя господарського суду Харківської області Калініченко Н.В., вбачає за недоцільне посилання суддів Светлічного Ю.В. та Кухар Н.М. на вказану практику Європейського суду з прав людини, з огляду на наступне.

Законом України "Про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції", поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", з огляду на приписи ст. 9 Конституції України та ст. 3 ГПК України, господарські суди у процесу здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватись нормами зазначених документів, ратифікованих законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього Закону Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Водночас, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.

В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Бочан проти України" від 03 травня 2007 року та "Олександр Волков проти України" від 09 січня 2013 року Європейським судом з прав людини нагадано, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (див., серед багатьох інших джерел, "Булут проти Австрії" (Bulut v. Avstria), рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-И, с. 356, п. 31, та "Томан проти Швейцарії" (Thomann v. Switzerland), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-111, с. 825, п. 30). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі. Водночас, суддями Светлічний Ю.В. та Кухар Н.М. у своїх заявах не доведено такої наявності (складових, визначених Європейським судом) критеріїїв в розумінні п. 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, приписами ч. 1 ст. 38 ГПК України встановлено, що лише з підстав зазначених у статтях 35 та 36 ГПК України суддя зобов'язаний заявити собі самовідвід. Так, відповідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Статтею 36 ГПК України встановлено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі. Як вбачається зі змісту заяв суддів Светлічного Ю.В. та Кухар Н.М. ними не наведено жодної підстави, передбаченої статтями 35 та 36 ГПК України, з якої суддя зобов'язаний заявити собі самовідвід.

За Законом України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.ст. 2, 6 Закону).

Враховуючи наведені обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню, окрема думка судді господарського суду Харківської області Калініченко Н.В. зводиться до висновку про відсутність підстав для задоволення заяв суддів Светлічного Ю.В. та Кухар Н.М. про самовідвід у справі № 922/5614/15.

Суддя Н.В. Калініченко