Постанова

Іменем України

05 червня 2018 року

м. Київ

справа № 711/6245/15-к

провадження № 51-1652км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В. К.,

суддів Бущенка А. П., Марчук Н. О.,

за участю:

секретаря судового засідання Кононської І. Є.,

прокурора Чабанюк Т. В.,

засудженого ОСОБА_1 (у режимі

відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 08 листопада 2016 року у кримінальному провадженні № 12015250050000969 щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Черкаси, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуте покарання за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2014 року і йому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 08 листопада 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено, пом'якшено призначене останньому покарання і ухвалено вважати його засудженим за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуте покарання за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2014 року і йому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він близько 11 години 17 березня 2015 року поблизу будинку № 7 на вул. Г. Дніпра у м. Черкаси, діючи повторно, незаконно, умисно, з корисливих мотивів заволодів автомобілем «Honda Integra», реєстраційний номер НОМЕР_1, 1987 року випуску, який належить ОСОБА_2, вартість якого (згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 8/39 від 09 квітня 2015 року) складала 33598,89 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. 404 КПК України повторно доказів не дослідив, свою ухвалу належним чином не мотивував, як того вимагає ст. 419 КПК України, та, на думку прокурора, дійшов помилкового висновку про те, що щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні малолітньої дитини свідчить про зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Чабанюк Т. В. підтримала подану касаційну скаргу, просила ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Засуджений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Правильність встановлення фактичних обставин справи, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК України у касаційній скарзі прокурора не заперечуються.

Посилання прокурора на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості є слушними.

Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Статтею 69 вказаного Кодексу передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Так, обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69 КК України та призначаючи йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 289 КК України, суд, як видно з ухвали апеляційного суду, послався виключно на те, що засуджений щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину та має на утриманні малолітню дитину.

Разом із тим, апеляційний суд не звернув уваги на точні положення закону, згідно з якими при вирішенні зазначених питань суд має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для кримінального провадження, та враховувати, що стаття 69 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави, на які слід послатися у судовому рішенні.

Місцевий суд при призначенні покарання в межах санкції ч. 2 ст. 289 КК України врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, особу винуватого, який позитивно характеризується за місцем проживання, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Суд апеляційної інстанції, додатково врахувавши таку пом'якшуючу покарання обставину, як наявність на утриманні ОСОБА_1 малолітньої дитини, дійшов висновку про можливість пом'якшення йому покарання на підставі ст. 69 КК України. Однак в порушення вимог кримінального процесуального законодавства у своєму рішенні не навів підстав того, що зазначена пом'якшуюча покарання обставина істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину.

А тому доводи прокурора у касаційній скарзі про необґрунтованість ухвали апеляційного суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок надмірної м'якості, є доречними.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді апеляційному суду необхідно врахувати зазначене, ретельно перевірити наведені в апеляційній скарзі доводи прокурора та прийняти рішення, яке відповідатиме вимогам закону. У разі, якщо буде встановлено, що ОСОБА_1 вчинив злочин за тих же обставин, призначене йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України слід вважати явно несправедливим через м'якість.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 08 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В. К. Маринич А. П. Бущенко Н. О. Марчук