У Х В А Л А

07 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 826/13768/16 (К/9901/43482/18)

Провадження № 11-609апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду адміністративної справи № 826/13768/16 (К/9901/43482/18) за позовом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України до Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Мінприроди), Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Парі» (далі - ТОВ «Парі»), про визнання недійсним рішення і наказу в частині та спеціального дозволу за касаційною скаргою Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року і

ВСТАНОВИЛА:

29 серпня 2016 року Спеціалізована антикорупційна прокуратура Генеральної прокуратури Українизвернулася до суду з позовом до Мінприроди, Держгеонадр, третя особа - ТОВ «Парі», в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просила:

- визнати недійсним протокольне рішення міжвідомчої робочої групи з питань надрокористування від 30 грудня 2010 року № 10-11 у частині погодження надання

ТОВ «Парі» дозволу на користування надрами з метою видобування газу природного на Нікловицькому родовищі;

- визнати недійсним наказ Мінприроди від 10 січня 2011 року № 6 в тій частині, на яку оформлено й видано ТОВ «Парі» спеціальний дозвіл на користування надрами Нікловицького родовища від 13 січня 2011 року № 5386;

- визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 13 січня 2011 року № 5386, виданий Мінприроди ТОВ «Парі», з метою видобування газу природного на Нікловицькому родовищі.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 28 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від

28 лютого 2017 року, позов Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України залишив без розгляду, зазначивши, що позивач пропустив передбачений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, шестимісячний строк звернення до суду, а поважних причин пропуску цього строку суд не встановив.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 23 березня

2017 року Спеціалізована антикорупційна прокуратура Генеральної прокуратури Україниподала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від

28 грудня 2016 року та Київського апеляційного адміністративного суду від

28 лютого 2017 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 березня 2017 року відкрив касаційне провадження у цій справі.

До набрання чинності КАС України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII) та припинення діяльності Вищого адміністративного суду України розгляд касаційної скарги позивача цим судом не закінчено.

Тому ця касаційна скарга на підставі підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України (тут і далі - в редакції Закону № 2147-VIII) була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від

26 квітня 2018 року прийняв касаційну скаргу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури Українидо провадження.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16 травня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі підпункту 8 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» та частини п'ятої статті 346 КАС України.

Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду керувалася тим, що є підстави під час розгляду цієї справи відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України від 03 листопада 2015 року у справі № 810/2041/14 правового висновку, на якому ґрунтується оскаржувана ухвала апеляційного суду, оскільки цей правовий підхід унеможливлює ефективний захист інтересів держави в адміністративному судочинстві від порушень, про які було невідомо або які приховувалися протягом шести місяців з дня їх вчинення.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду звернув увагу на необхідність забезпечення в публічних правовідносинах справедливого балансу між приватними інтересами окремих осіб та публічними інтересами суспільства, які репрезентує держава. Сплив шестимісячного строку сам по собі не повинен спричиняти неможливість захисту інтересів держави, особливо коли йдеться про діяння, які містять ознаки корупційних порушень, вчинених за участю посадових осіб органів державної влади. З іншого боку, визнання за прокурором права звертатися до суду за захистом інтересів держави у шестимісячний строк, відлік якого розпочинається з дня відмови відповідного державного органу звернутися до суду, може створити можливість для практично необмеженого строку втручання прокурора у приватні відносини і поставити під сумнів стабільність правовідносин.

Зазначене, на думку колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, свідчить про те, що обчислення строку для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень пов'язане з виключною правовою проблемою, розв'язання якої є необхідним для формування єдиної правозастосовчої практики.

Підпунктом 8 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» та частиною п'ятою статті 346 КАС Українипередбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, а також якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 6 КАС України.

Чинником верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 24 квітня 2008 року у справі «C.Дж. та інші проти Болгарії» [«C. G. and Others v. Bulgaria»], заява №1365/07, § 39, від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11, § 170).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції» [«Cantoni v. France» ], заява № 17862/91, § 31-32, від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65).

З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання стосовно необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, Велика Палата Верховного Суду приймає справу для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі перегляду ухвал судів першої та апеляційної інстанцій.

Оскільки касаційному перегляду в цій справі підлягають ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, Велика Палата Верховного Суду призначає розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами без виклику учасників справи.

Водночас Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне поінформувати учасників справи про її розгляд шляхом надіслання копій цієї ухвали.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 345 і 346 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

1. Прийняти до розгляду справу № 826/13768/16 (К/9901/43482/18) за позовом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України до Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної служби геології та надр України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Парі», про визнання недійсним рішення і наказу в частині та спеціального дозволу за касаційною скаргою Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від

28 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від

28 лютого 2017 року.

2. Призначити справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на 05 вересня 2018 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

3. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л. І. Рогач

Д. А. Гудима І. В. Саприкіна

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

О. Р. Кібенко О. С. Ткачук

В. С. Князєв В. Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко О. Г. Яновська