2-393-09
РІШЕННЯ
ІМ”ЯМ УКРАІНИ
19 листопада 2009 року Суддя Першотравневого районного суду Донецької області Скудін В.Є.,
при секретарі Фаустової Н.Г.
за участю представників сторін адвокатів ОСОБА_1,ОСОБА_2ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на житловий будинок , зустріний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4,ОСОБА_5 про визнання договору куплі-продажу будівлі яке не відбулося та витребування майна із чужого незаконного володіння ,-
ВСТАНОВИВ:
25 жовтня 2005 року рішенням Першотравневого районного суду Донецької області позов ОСОБА_4 про визнання договору купівли-продажу будівлі за біржовим контрактом від 13.11.1998 року дісним – був задоволений.
Через 4 (чотири) роки ОСОБА_6 з апіляційною скаргою звернулася до апеляційного суду м. Маріуполя в якій ставить питання про визнання рішення суду яке не відповідає закону, тому що суд вирішив питання про права і обов”язки осіб (тобто її) , які не були притягнуті до участі у справі.
В ухвалі колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області м.Маріуполя від 25 червня 2009 року вказано, (а.с. 69) як вбачається з біржевого контракту від 13 листопада 1998 року договір купівлі-продажу укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, якого не було притягнуто до участі у справі, а також не було притягнуто ОСОБА_6 (яка подала апеляцію), яка на час винесення рішення мешкала у спірному будинку. Рішення суду з цих підстав було скасовано і справу повернуто у суд першої інстанції на новий розгляд.
При новому розгляді ОСОБА_4 надав суду заяву з уточненнями, а саме залучив до справи свого батька ОСОБА_5 у якості відповідача.
ОСОБА_6 також звернулася до суду з зустрічним позовом до обох ОСОБА_6, та вказала третю особу на стороні відповідачів не заявляючих самостійних вимог щодо предмета спора, Універсально товарну біржу „Сприяття”, попереджаючі події, про визнання договору купівлі-продажу будинку від 13.11.1998 року №1311\02, який не відбувався та витребування майна із чужого незаконного володіння.
У судовому засіданні ОСОБА_4 (син) та його представник адвокат ОСОБА_1 позов підтримали у повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_6 не визнали, тому що вона не мала підстав для звернення до суду, тому що коли відбувалася угода 13 листопада 1998 року, вона була школяркою вчилася та мешкала у м. Нікополь із ОСОБА_5 (батьком) щє не була знайома.
Представник ОСОБА_5 (батька) за дорученням адвокат ОСОБА_2 позов ОСОБА_4 визнала, а зустрічний позов не визнала тому що угода 13 листопада 1998 року відбулася між сином і батьком, ще до появи у житті ОСОБА_5 позивачкі ОСОБА_6 Її доручник ОСОБА_5, був власником будинку №7 по вул. Курортній у с. Ялта Першотравневого району Донецької області, використовував його як дачу і з появою ОСОБА_6 вказаний будинок продовжував використовуватися як дача і зараз використовується. У ОСОБА_6 немає підстав звертатися з таким позовом до суду бо вказаний дім не може бути їх сумісним майном.
ОСОБА_6 та її представник адвокат ОСОБА_3 наполягають на задоволені зустрічного позову і звернулися до суду з нискою клопотань щоб суд провів розслідування з діяльності Універсальної біржі, шляхом витребування документації та їх перевірки, тому що вони вважають що угода відбулася у 2005 році, а саме оформленя відбулося датою -13 листопада 1998 році, тому було клопотання про залучення до справи Універсальну товарну біржу „Сприяття”( у задоволенні відмовлено тому, що контракт не торкається інтересів біржі). Крім того вона пояснила,що у 1998 році вчилася у школі міста Нікополя де і мешкала з батьками .З ОСОБА_5 познайомилася у червні 1999 року , а у 2003 році зареєстрували шлюб . Про те що будинок належить сину її чоловіка дізналася у 2005 році після рішення суду яке оскаржила. Вважає спірний будинок їх сумісним майном .
Суд вислухавши сотрони, їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає що позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Про те що ОСОБА_5 на період 13 листопада 1998 року був власником буд.№7 по вул. Курортній в с. Ялта Першотравневого району Донецької області, сторони не заперечують. Згідно копії договору купілі-продажу( біржевого контракту від 13 листопада 1998 р.) (а.с.7), та оригіналу оглянутому у суді за участю ОСОБА_6, встановлено, що угода відбулася з додержанням діючого на той момент законодавства.Правом власності є право особи на майно,яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,незалежно від волі інших осіб.Власникові належать права володіння,користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд(ст.316-319 ЦК України.)
Згідно ст.334 ЦК України,право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна ,якщо інше не встановлено договором або законом.
Право власності на майно за договором,який підлягає нотаріальному посвідченню виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору,не посвідченного ноторіально, ДІЙСНИМ. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору,що підтверджується письмовими доказами , і відбулося повне або часткове виконання договору,але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення,суд може визнати такий договір дійсним.У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору НЕ ВИМАГАЄТЬСЯ.
Тому визнання судом права власності ОСОБА_4В.(позивача) на будинок № 7 по вул.Курортній у смт.Ялта є недоцільним,тому що він по договору від 13 листопада 1998 року № 1311/02 Є ВЛАСНИКОМ.
Що стосується зустрічного позову то встановлено,що як засвідчила у суді самаУшакова Ю.А. у листопаді 1998 року вона навчалася у школі у місті Нікополі, з ОСОБА_5П.(батьком) познайомилася у червні 1999року , а у червні 2003 року зареєстрували шлюб. Зареєстрована і мешкає вона у місті Маріуполі , спірний будинок у смт.Ялта сім,єю ОСОБА_5 , а потім і нею , використовували як дачу для літнього відпочинку, а тому вона вважала її як сумісне нажите майно. З таких підстав , суд на встановлених фактах робить висновок, що ОСОБА_6 не мала підстав для звернення до суду з вищевказаним позовом.
Згідно вимог ст.16 ЦК України,кожна особа має право звертатися до суду за захистом СВОГО ОСОБИСТОГО немайнового або майнового права та ОСОБА_6 не надала суду ,згідно вимог ст.60 ЦПК України, ніяких доказів що в неї є право на спірний будинок, а її права та інтереси якимось чином були порушені з вкладанням угоди від 13 листопада 1998 року .Крім того у ст.16 ЦК України,чітко вказані способи захисту прав, а таких вимог які заявила у зустрічному позові ОСОБА_6 в законодавстві не ОСОБА_6 не надала суду правовстановлюючих документів на спірний будинок , а тільки власник(ст.386 ЦК України) може звертатися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій , які можуть порушати його право,або з вимогою про вчиненя певних дій ...і він же має право (ст.387 ЦК України) витребувати своє майно від особи,яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ними. Саме за відсутності доказів ОСОБА_6 та її представнику ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні всіх клопотань вказанних у заявах , а також і письмовому клопотанні від 19 листопада 2009 року,після обговорення їх з участниками судового засідання . Угода від 13 листопада 1998 року за № 1311/02 ніяк не порушила прав і свобод ОСОБА_6. і не торкалася інтересів останньої .ОСОБА_6 ніколи не мешкала у спірному будинку.
Керуючись ст.ст.16, 220ч.2, 316-319, 334, 386, 387, 392 ЦК України, ст.60, 208, 210, 213, 215, 218 ЦПК України ,
ВИРІШИВ :
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на житловий будинок -задовольнити частково .
Договір(біржовий контракт № 1311/02 від 13 листопада 1998 року)куплі-продажу будинку № 7 по вул.Курортній у смт.Ялта Першотравневого району Донецької області визнати- дійсним .
У зустрічному позові ОСОБА_6 до ОСОБА_5 ,ОСОБА_4 про визнання догоору куплі-продажу будинку яке не відбулося та витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовити .
Заяву про апелляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження .
Суддя В.Є.Скудін.
Надруковано у народчої кімнаті .