ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2007 р. | № 9/255 |
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів: | К.В.Грейц - головуючого, С.В.Бакуліної, О.І.Глос, |
розглянувши касаційну скаргу | ТОВ “Аси-Ойл” |
на постанову | від 28.02.2007 |
Донецького апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду Донецької області № 9/255 |
за позовом | КП “Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька” |
до | ТОВ “Аси-Ойл” |
про | стягнення 6451,87 грн. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 16.11.2006 (суддя Марченко О.А.), залишеним без змін постановою колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду (у складі головуючого судді Дзюби О.М., суддів Діброва Г.І., Стойки О.В.) позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 756 від 01.10.2001 на спільне користування будинком та прибудинковою територією задоволені частково, стягнуто з відповідача заборгованість у сумі 4338,49 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено за недоведеністю.
Рішення та постанова у справі мотивовані приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України “Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” та посиланням на умови договору № 756 від 01.10.2001, яким погоджена певна сума участі відповідача в загальних витратах по експлуатації будинку, що підлягає щомісячній сплаті.
Не погодившись з рішенням та постановою у справі, відповідач в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на не встановлення судами обставин належного виконання умов договору позивачем, ненадання ним доказів про обсяг фактично понесених витрат, а також неврахування судами укладення відповідачем самостійно договорів на вивезення твердих побутових відходів.
Позивач відзив на касаційну скаргу не подав.
Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що спірні правовідносини виникли з договору на спільне користування будинком та прибудинковою територією №756, укладеного 01.10.2001 між Державним комунальним підприємством Житлово-експлуатаційною організацією Ворошиловського району м. Донецька та Товариством з обмеженою відповідальністю „Аси-Ойл”, строком дії з 01.10.2001 до 01.10.2006 (пункт 9.1 договору).
Розпорядженням Донецького міського голови від 04.07.2003 №773 Державне комунальне підприємство Житлово-експлуатаційну організацію Ворошиловського району м. Донецька реорганізовано і на його базі створено Комунальне підприємство “Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька”, яке є його правонаступником.
Згідно з умовами вищевказаного договору відповідач володіє на праві власності вбудованим нежитловим приміщенням площею 733,8 кв. м, розташованим за адресою: м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 37, та зобов'язаний приймати участь у загальних витратах позивача по технічному обслуговуванню даного житлового будинку та прибудинкової території (п.1.1). Оплату на відшкодування загальних витрат відповідач повинен здійснювати не пізніше 5 числа наступного місяця (п.5.1), сума участі відповідача у загальних витратах позивача по технічній експлуатації житлового будинку складає на 2001 рік - 0,379 грн. за 1 кв. м, а за 733,8 кв. м –333,73 грн. з урахуванням ПДВ (п.5.2).
Виходячи з зазначених умов договору, зміни до якого, в т.ч. щодо розміру участі у загальних витратах, не вносились, та приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про законність і обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості перед позивачем за період з червня 2005 по червень 2006 в розмірі 4338,49 грн.(333,73 грн. х 13 місяців).
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та відзначає таке.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України “Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” № 686-XIV від 20.05.1999 суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; крім того, обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.
Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради № 464 від 29.10.2003 затверджено Порядок участі суб’єктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинків та прибудинкових територій у м. Донецьку, а рішенням Донецької міської ради від 24,06,2005 № 20/1 затверджено для підприємств комунальної власності територіальної громади м. Донецька тарифи, в т.ч. на послуги з утримання житла та послуги по прибиранню, вивозу та знищенню твердих побутових відходів та вивезенню рідких нечистот.
За договором № 756 від 01.10.2001 ТОВ “Аси-Ойл” взяло на себе зобов’язання щодо участі у загальних витратах позивача по утриманню та експлуатації житлового будинку по вул. 50-річчя СРСР, 37, в м. Донецьку, пропорційно зайнятої ним площі, однак, будь-яких доказів виконання своїх зобов’язань не надав.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором щодо участі у витратах на утримання будинку та прибудинкової території та наявність непогашеної заборгованості, стягнення якої є правомірним та обґрунтованим, виходячи з положень чинного законодавства про загальні умови виконання зобов’язань.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання скаржника на не встановлення судами обставин належного виконання умов договору позивачем, ненадання ним доказів про обсяг фактично понесених витрат, а також неврахування судами факту укладення відповідачем самостійно договорів на вивезення твердих побутових відходів не приймається до уваги колегії суддів, оскільки відповідно до вищевказаного Порядку участі суб’єктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинків та прибудинкових територій у м. Донецьку розрахунок вартості послуг з утримання будинків та прибудинкових територій проводиться житлово-комунальними підприємствами в цілому по підприємству за встановленою формулою, участь відповідача у загальних витратах позивача по будинку визначена пунктом 5.2 договору у твердій сумі - 333,73 грн. з урахуванням ПДВ, яка у встановленому порядку на послідуючі роки не змінювалась, що враховано судами при частковому задоволенні позову, а обов’язок відповідача самостійно укладати договори на надання комунальних послуг та утримання приміщення у належному стані передбачений пунктами 4.2, 4.3 договору.
В свою чергу, відповідач будь-яких доказів неналежного виконання позивачем своїх зобов’язань, встановлених розділом 3 договору, не надав.
Наведене свідчить про те, що під час прийняття рішення та постанови у справі, суди попередніх інстанцій не припустились порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2007 у справі господарського суду Донецької області № 9/255 залишити без змін.
Касаційну скаргу ТОВ “Аси-Ойл” залишити без задоволення.
Головуючий К.Грейц
Судді С.Бакуліна
О.Глос