АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/687/18 Справа № 183/957/18 Слідчий суддя - Крохмалюк І.П. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

08 червня 2018 року                                                                         м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді-доповідача                ОСОБА_1

суддів                                                Живоглядової І.К., Піскун О.П.

за участю:

секретаря судового засідання                Соколова С.А.

прокурора                                        Шаповал А.М.

захисника                                        ОСОБА_2

підозрюваного                                ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року, якою щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, розлученого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України, 

відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та зобов’язано підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею,

ВСТАНОВИЛА:

       Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року в задоволенні клопотання слідчого Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5, погодженого прокурором Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4, про продовження у кримінальному провадженні, внесеному 15.02.2018 року до ЄРДР за № 12018040370000482 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 відмовлено та зобов’язано останнього прибувати за першою вимогою до Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області та апеляційного суду Дніпропетровської області.

Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 3 ст. 146 КК, які йому інкримінуються. В той же час, прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, які слідчий зазначає в клопотанні, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду та впливати на свідків і потерпілих у даному кримінальному провадженні. При розгляді клопотання слідчого, слідчим суддею враховано дані про особу підозрюваного ОСОБА_3 і зазначив, що тяжкість інкримінованого злочину та можливого покарання не може бути єдиною підставою для застосування тримання під вартою. Керуючись положеннями ч. 3 ст. 194 КПК, слідчий суддя відмовив в задоволенні клопотання слідчого та зобов’язав підозрюваного з’являтись за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та постановити нову, якою продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 23.06.2018 року.

       Мотивуючи свою апеляційну скаргу, прокурор вказує на невмотивованість ухвали слідчого судді щодо відсутності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК. На його думку, слідчий суддя раніше вважав доведеним ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду в цьому ж кримінальному провадженні, однак постановляючи оскаржувану ухвалу не навів нових обставин або доказів, які б свідчили про зміну або зникнення такого ризику. Зважаючи на суспільну небезпеку злочинних діянь, у яких підозрюється ОСОБА_3, вважає, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначає, що соціальні зв’язки підозрюваного та відомості, що характеризують особу підозрюваного не спростовують і не зменшують достатньою мірою ризики, які раніше були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що, на його думку було підтверджено судом апеляційної інстанції в своїх ухвалах від 12.03.2018 року та 11.05.2018 року.

Крім того, захисником ОСОБА_2 були надані заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких вона прохала залишити без змін прийняте судом першої інстанції рішення, а у задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, які вважали за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, а апеляцію без задоволення, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги поданої апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

       Як встановлено в ході апеляційного перегляду, оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції в задоволенні клопотання слідчого Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5, погодженого прокурором Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4, про продовження у кримінальному провадженні, внесеному 15.02.2018 року до ЄРДР за № 12018040370000482 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3. відмовлено та зобов’язано останнього прибувати за першою вимогою до Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області та апеляційного суду Дніпропетровської області.

       Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає необґрунтованим, а доводи апеляційної скарги прокурора про незаконність ухвали слідчого судді цілком слушними,  виходячи з наступного.

       Як вбачається з наданих матеріалів, досліджених в суді першої інстанції та перевірених в суді апеляційної інстанції, відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України,  були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань  15.02.2018 року, про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 146 КК України,  -  22.02.2018 року за №12018040370000482 та про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 28, ч. 1 ст. 146 КК України,  -  08.05.2018 року за №12018040370000482.

       Наявними матеріалами встановлено, що слідчий звернувся з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що 12 лютого 2018 року приблизно о 04.20 годині ОСОБА_3, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_6, знаходячись у дворі будинку 5 по вул. Паланочній м. Новомосковська Дніпропетровської області, наздогнали ОСОБА_7 та почали завдавати йому удари руками та ногами по голові та тулубу, чим спричинили йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді набряку та здавлення головного мозку, крововиливів під м’які мозкові оболонки та у шлуночки головного мозку, закритої внутрішньої черепної травми, як небезпечні для життя в момент заподіяння, що в подальшому призвело до його смерті. Дії ОСОБА_6 в цій частині кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК України, як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.

       Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_3, усвідомлюючи настання суспільно небезпечних наслідків, 12 лютого 2018 року приблизно о 04.25 годині ОСОБА_6, знаходячись у дворі будинку 5 по вул. Паланочній м. Новомосковська Дніпропетровської області, після спричинення ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, за допомогою фізичної сили поклали останнього до багажнику автомобіля марки «HONDA ACCORD» білого кольору, державний номер НОМЕР_1, кришку багажника зачинили, таким чином протиправно відкрито захопили останнього та відвезли на територію домоволодіння 40 по вул. Лісній с. Вільне Новомосковського району Дніпропетровської області, де, зв’язавши ОСОБА_7, почали протиправно утримувати останнього проти його волі у сараї вказаного домоволодіння приблизно до 11.00 годин 12 лютого 2018 року. 12 лютого 2018 року приблизно об 11.00 годині внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_3 потерпілий ОСОБА_7 помер. Дії ОСОБА_6 в цій частині кваліфіковано за ч. 3 ст. 146 КК України, як викрадення людини за попередньою змовою групою осіб способом, небезпечним для здоров’я та життя потерпілого, що спричинило тяжкі наслідки.

       23.02.2018 року о 14.55 годині ОСОБА_3 затриманий на підставі ст. 208 КПК України.

       24.02.2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.

       25.02.2018 року ухвалою слідчого судді Кулебі М.М. обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23.03.2018 року.

       15.03.2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно із ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.

       Судове рішення стосовно продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

            На думку колегії суддів, при обранні запобіжного заходу ОСОБА_3 ці вимоги закону були дотримані не в повному обсязі, внаслідок чого слідчий суддя прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою  останньому та покладення на підозрюваного ОСОБА_3 зобов’язання прибувати за першою вимогою до Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області та апеляційного суду Дніпропетровської області, яке підлягає скасуванню з постановленням судом апеляційної інстанції свого рішення та задоволенням клопотання слідчого.

       Дослідивши надані матеріали, вислухавши доводи учасників судового провадження, слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого, прийшов до помилкового висновку про необхідність відмови у його задоволенні через недоведеність стороною обвинувачення того факту, що більш м’які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а також через недоведеність стороною обвинувачення наявності жодних ризиків, зазначених у клопотанні.

       Колегія суддів приходить до висновку  про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні  злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст.121 КК України, які відносяться до категорії тяжких злочинів, і обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_3 вказаних злочинів підтверджується вагомими наявними доказами, які додані до клопотання слідчого, а саме витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12018040370000482; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 13.02.2018 року, згідно якого ОСОБА_8 повідомляє про зникнення його сина ОСОБА_7; протоколом огляду автомобіля марки «Хонда Аккорд» від 23.02.2018 року; протоколами допитів свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11; протоколом огляду трупа від 23.02.2018 року; висновком експерта № 100/Е від 19.03.2018 року про причини смерті ОСОБА_7; протоколом проведення слідчого експерименту від 27.03.2018 року за участі свідка ОСОБА_11

       При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов’язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред’явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від      30 серпня 1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність  фактів або відомостей, на підставі яких об’єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

У справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) ЄСПЛ зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 р. у справі «Летельєр проти Франції»).

ЄСПЛ визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.

       Перевіряючи клопотання слідчого на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, апеляційний суд вважає його в цій частині обґрунтованим і доведеними прокурором в судовому засіданні таких ризиків як можливість ОСОБА_3, перебуваючи не під вартою, об’єктивно мати можливість безпосередньо або через інших осіб впливати на свідків та вчинити дії, спрямовані на ухилення від явки до органу досудового розслідування, прокурора та/або суду.

       Крім того, відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про

застосування запобіжного заходу, крім наявності вказаних ризиків, апеляційний

суд оцінює в сукупності всі обставини провадження, у тому числі дані

про особу підозрюваного, його вік та стан здоров’я, а також інші фактичні

обставини даного кримінального провадження, зокрема час, протягом якого потерпілого незаконно утримували та спосіб утримання, у зв’язку з чим апеляційний суд приходить до висновку, що запобігання вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м’якого запобіжного заходу.

       Вказаним обставинам слідчий суддя не дав належної оцінки, що потягло ухвалення необґрунтованого рішення, а не застосування жодного виду запобіжного заходу та покладення на підозрюваного обов’язку прибуття до слідчого, прокурора і судів, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам.

       Аналізуючи вищенаведені обставини у сукупності, колегія суддів доходить висновку про те, що вони свідчать про неможливість усунення ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, встановлених щодо ОСОБА_3, у менш обтяжливий спосіб, та вважає за необхідне застосувати до останнього запобіжний захід у виді тримання під вартою.

       Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

       Тож колегія суддів, враховуючи вищенаведені норми закону, вважає за необхідне не визначати в даному випадку розмір застави.

       Оскільки постановою заступника прокурора Дніпропетровської області Кривенко О.І. від 21.05.2018 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжений, тому враховуючи положення ст. 197 КПК строк тримання підозрюваного під вартою слід визначити в межах строку досудового розслідування, який не перевищує шістдесяти днів.

       Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді на підставі п. 2 ч. 3 ст. 407, п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України - скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційного суду, якою слід задовольнити клопотання слідчого та застосувати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20 червня 2018 року, взявши його під варту в залі суду.

       На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_4 – задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року – скасувати та постановити нову, якою клопотання слідчого Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5, погоджене прокурором Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4, про продовження у кримінальному провадженні, внесеному 15.02.2018 року до ЄРДР за № 12018040370000482 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 – задовольнити.

       Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, до 20 червня 2018 року.

       Підозрюваного ОСОБА_3 взяти під варту в залі суду.

       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

       _____________ _______________ _______________

Г.П.ОСОБА_12ОСОБА_13 Піскун