ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 917/964/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" у порядку письмового провадження,

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Терещенко О.І.- головуючий, судді: Сіверін В.І.,

Слободін М.М.

від 25.09.2017 року

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"

до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"

про стягнення 195 568, 50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення 195568,50 грн. штрафу, нарахованого відповідачу за неправильно зазначений у залізничній накладній № 43355965 код вантажоодержувача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався залізничну накладну №43355965, акт загальної форми № 2235 від 22.12.2016 року про неправильне зазначення коду вантажоодержувача, та на ст.ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України, п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.07.2017 року у справі №917/964/17 (суддя Семчук О.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 39113,70 грн. штрафу та 2933,53 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Дане рішення мотивоване тим, що саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість, до укладання договору перевезення, перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ. Судом встановлено, що у накладній №43355965 правильність внесених відомостей підтвердив своїм підписом представник відправника - відповідача. Таким чином, суд дійшов висновку, що відправник свої зобов'язання належним чином не виконав. Враховуючи приписи ст.ст. 122, 118 Статуту залізниць України, з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що становить 39113,70 грн. х 5 = 195568,50 грн. В частині задоволення позову частково рішення місцевого господарського суду мотивоване наявністю підстав для зменшення розміру штрафу до 39113,70 грн. в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017 року) та ст. 233 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", місто Дніпро звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 25.07.2017 року у справі №917/964/17 в частині задоволення позову частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро задоволено. Рішення Господарського суду Полтавської області від 25.07.2017 року у справі №917/964/17 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 195568,50 грн. штрафу. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 2933,53 грн. судового збору за подання позовної заяви та 3226,88 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що господарський суд першої інстанції, встановивши факт неправильного зазначення відповідачем у накладній №43355965 відомостей щодо коду одержувача вантажу, що, в свою чергу не спростовано відповідачем, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення штрафу у розмірі 195568,50 грн. Таким чином, під час розгляду справи щодо доведеності факту порушення відповідачем вимог статті 122 Статуту залізниць України та нарахування у зв'язку з цим 195568,50 грн. штрафу за невірне зазначення у накладній коду вантажоодержувача її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів. Проте, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що відсутність у відповідача необхідних коштів, в тому числі у зв'язку з скрутним фінансовим станом, не є надзвичайними чи невідворотними обставинами та не звільняють відповідача від відповідальності у відповідності до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 218 Господарського кодексу України. Також, колегія суддів зауважила на тому, що позивач є таким само господарюючим суб'єктом як і відповідач та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. З урахуванням вказаних вище приписів чинного законодавства України, надавши оцінку обставинам, викладеним у клопотанні про зменшення розміру штрафу, встановивши відсутність доказів на підтвердження обставин, які мають істотне значення та які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафу (як-от: майновий стан сторін, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 року у справі №917/964/17 Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" подало касаційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 року у справі №917/964/17 та залишити в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 25.07.2017 року у справі №917/964/17.

Касаційна скарга мотивована тим, що Господарським судом Полтавської області, під час прийняття рішення, на відміну від Харківського апеляційного господарського суду враховано, що за цим перевезенням відповідач є одночасно як відправником, так і одержувачем, про що зазначено в накладній; код відповідача вказано в Договорі від 23.09.2011 року №ПР.ДН-І-ІІ 566/НЮп від 23.09.2011 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги; цей вагон був відправлений для проведення ходових випробувань по заздалегідь визначеному маршруту на підставі розпорядження по ПАТ «Українська залізниця» від 14.12.2016 року №ЦЦЛ-14/261 «Про проведення ходових випробувань вагона цистерни бункерного типу моделі 19-7126», листа ПАТ «КВБЗ» від 15.12.2016 року №18-01-42/388 та наказу регіональної філії «Південна залізниця» від 16.12.2016 року №НЗ-1-09/1285 (документи в матеріалах справи). У всіх вищевказаних документах чітко вказаний маршрут за яким повинне відбуватися проведення ходових випробувань вагону, а саме зі станції Крюків-на-Дніпрі регіональної філії «Південна залізниця» до станції Новомосковськ-Дніпровський регіональної філії «Придніпровська залізниця» з поверненням вагону, після закінчення випробувань, на станцію Крюків-на-Дніпрі регіональної філії «Південна залізниця». Отже, помилково зазначений невірний код одержувача в жодному разі не міг призвести до завдання будь-яких збитків Позивачу, що фактично і відбулось, ніяких збитків внаслідок невірно вказаного коду (описки) одержувача -відповідача, позивачу завдано не було. Господарський суд Полтавської області приймаючи рішення у справі № 917/964/17 стосовно зменшення розміру штрафу керувався не власною ініціативою, а задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, на що мав право надане йому п. 3 ст. 83 ГПК України України (в редакції до 15.12.2017 року) та діяв у відповідності до приписів ч. 1 ст. 43 ГПК України України (в редакції до 15.12.2017 року) згідно з якими господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Постанова Харківського апеляційного господарського суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що згідно статті 111-10 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) є підставою для її скасування та залишення в силі законного рішення Господарського суду Полтавської області від 25.07.2017 року у справі №917/964/17.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.11.2017 року прийнято до касаційного провадження та призначено до розгляду касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" у справі №917/964/17.

На підставі підпунктів 4, 6 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 року вказану касаційну скаргу разом зі справою №917/964/17 передано до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2018 року у справі №917/964/17 визначено колегію суддів у складі: Баранець О.М. (головуючий суддя), судді: Вронська Г.О., Студенець В.І.

Відповідно до положень підпункту 4 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України зазначена касаційна скарга підлягає розгляду спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2018 року призначено до розгляду касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 року у справі №917/964/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 27.02.2018 року.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що стягнута неустойка з ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» (195568,50грн) значно менша за неустойку, стягнуту за подібні правопорушення із залізниці (363943,65грн), а тому посилання відповідача на брак коштів та скрутне фінансове становище є безпідставним та необгрунтовним. ПАТ «Українська залізниця» вважає, що незавдання залізниці збитків внаслідок даного правопорушення не є підставою для зменшення штрафу, оскільки штраф згідно ст. 122 Статуту залізниць України є різновидом штрафної неустойки (збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції (п. 2 ч. 2 ст. 232 ГК), тобто даний штраф стягується за самий факт допущення вантажовідправником зазначеного порушення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Тому просить залишити касаційну скаргу ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» без задоволення, а постанову апеляції без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, у грудні 2016 року зі станції Крюків-на-Дніпрі Південної залізниці Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" здійснило відправлення вагону №00000009 згідно накладної №43355965 на станцію Новомосковськ - Дніпропетровський Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" У вказаній залізничній накладній зазначено код одержувача 2911 року.

При прибутті вагону №00000009 на станцію призначення було встановлено факт неправильного зазначення коду одержувача, а саме було виявлено, що відправником замість правильного коду 2244 вказаний код 2911.

22.12.2016 року зі станції призначення Новомосковськ-Дніпропетровський на станцію відправлення Крюків-на-Дніпрі відправлено телеграму № 78 про уточнення реквізитів у накладній №43355965 (уточнення правильного коду получателя).

22.12.2016 року на станції відправлення Новомосковськ-Дніпропетровський складено акт загальної форми, в якому зазначено про те, що в накладній №43355965 невірно вказано код отримувача. Вагон затриманий до з'ясування. Подана телеграма 22.12.2016 року №78

23.12.2016 року зі станції відправлення Крюків-на-Дніпрі на станцію призначення Новомосковськ-Дніпропетровський надійшла телеграма-відповідь №НР 120 від 23.12.2016 року, щодо уточнення реквізитів вантажоодержувача у накладній де вказано, що вважати дійсним код 2244. Належність коду 2244 вантажоодержувачу - ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" підтверджується також договором №ПР.ДН-І-ІІ 566/НЮп від 23.09.2011 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. На підставі складеного акту від 22.12.2016 року у накладній №43355965 здійснено виправлення коду отримувача на вірний: 2244.

Предметом спору у даній справі є стягнення штрафу за порушення правил залізничного перевезення.

Ст. 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За приписами статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

У пункті 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

У статті 23 Статуту залізниць України встановлено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У додатку 3 до цих Правил надані пояснення щодо заповнення накладної, та визначено, що графа 4 накладної заповнюється у порядку, передбаченому для графи "Відправник". У графі 1 "Відправник" вказуються наступні відомості: відомості щодо відправника: найменування (прізвище, ім'я та по батькові), код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської поштової скриньки). За можливості вказуються номер телефону, факсу, адреса електронної пошти.

Пунктом 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Отже, саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ. Відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної несе вантажовідправник. Як вбачається з накладної №43355965, правильність відомостей в ній підтверджено представником відправника - відповідача.

Статтею 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

При у розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту в якій встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

У пункті 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за №567/6855 встановлено, що акт загальної форми складається у випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Отже, акт загальної форми є підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним коду одержувача.

При прибутті вагону на станцію Новомосковськ - Дніпропетровський було встановлено факт неправильного зазначення коду одержувача, а саме було виявлено, що відправником замість правильного коду 2244 вказаний код 2911, у зв'язку з чим вагон було затримано, про що складено акт загальної форми №2235, та відправлено телеграму на станцію відправника для уточнення реквізитів у накладній №43355965. Телеграмою №НР120 від 23.12.2016 року отримано відповідь з зазначенням вірного коду отримувача вантажу, а саме: 2244.

Таким чином, під час розгляду справи щодо доведеності факту порушення відповідачем вимог статті 122 Статуту залізниць України та нарахування у зв'язку з цим 195568,50 грн. штрафу за невірне зазначення у накладній коду вантажоодержувача її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; такі висновки судів відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017 року), господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Приписами ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відсутність у відповідача необхідних коштів, в тому числі у зв'язку з скрутним фінансовим станом, не є надзвичайними чи невідворотними обставинами та не звільняють відповідача від відповідальності у відповідності до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 218 Господарського кодексу України.

Позивач є таким само господарюючим суб'єктом як і відповідач та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зважаючи на те, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим. Отже, нарахований позивачем на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.

З урахуванням вказаних вище приписів чинного законодавства України, надавши оцінку обставинам, викладеним у клопотанні про зменшення розміру штрафу, встановивши відсутність доказів на підтвердження обставин, які мають істотне значення та які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафу (як-от: майновий стан сторін, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу), колегія суддів апеляційної інстанції дійшла вірного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.

У відповідності з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду апеляційної інстанції з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 року у справі №917/964/17 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Баранець

Судді Г.Вронська

В.Студенець