ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/516/15

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калиновського В.А.

суддів: Бондара В.О. ,  Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці Державної фіскальної служби на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2018, суддя С.О. Бондар, м. Суми, повний текст складено 06.04.18 по справі № 818/516/15

за позовом                ОСОБА_3                 

до                Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області                ,                Сумської митниці Державної фіскальної служби                                                      

про визнання наказу протиправним, скасування висновку, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, Сумської митниці Державної фіскальної служби, в якому в якому, після уточнення позовних вимог,  просив суд: визнати  незаконним висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади", винесений Шосткинською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області від 19.01.2015 №13/17/НОМЕР_1 в частині невідповідності наданої ним інформації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, набутого ним за час перебування на посадах, визначених у п. 1-10 ч.1 ст. 2 Закону України "Про очищення влади" за 2013 рік; визнати незаконним та скасувати наказ Сумської митниці ДФС від 06.02.2015 №111-о про звільнення  з посади; поновити його на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення "Вантажний" Митного поста "Хутір-Михайлівський" Сумської митниці ДФС; стягнути з Сумської митниці ДФС середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначив, що 06 лютого 2015 року його було звільнено із займаної посади на підставі пункту 14 статті 5 Закону України “Про очищення влади” та пункту 7-2 статті 36 КЗпП України у зв'язку зі встановленням Шосткинською ОДПІ під час проведення перевірки відповідно до вимог Закону України “Про очищення влади” недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) вказаного ОСОБА_3 у декларації про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік. У сформованому висновку Шосткинської ОДПІ вказано, що позивачем у декларації не відображено відомості про наявність у нього квартири загальною площею 62 кв. м., житловою площею 41 кв.м., що належить йому на праві приватної власності на підставі договору дарування від його матері ОСОБА_4. Позивач вказує, що ним подано письмові пояснення, які не було враховано під час складання висновку, а відтак вважає наказ про його звільнення незаконним.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.04.2015 р. в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 було відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015 р. апеляційну скаргу ОСОБА_3 було залишено без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.04.2015 р. - без змін.

Постановою Верховного Суду від 31.01.2018 р. касаційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено частково, постанову Сумського окружного адміністративного суду 10.04.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015 р. - скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.   

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено.

Не погодившись з  рішенням суду  першої інстанції, відповідачем, Сумською митницею Державної фіскальної служби, подано апеляційну скаргу, в якій він просить  скасувати оскаржуване  рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В  обґрунтування    вимог    апеляційної     скарги   відповідач  посилається   на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального   права, а саме: ст. 242 КАС України, ст. 19 Конституції України, Закону України "Про очищення влади", Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП,  Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п’ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», та форми висновку про результати такої перевірки, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.11.2014 р. № 1100, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.   

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.  

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності  та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача, Сумської митниці Державної фіскальної служби, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання представник Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, справа розглядається за його відсутності.

Колегія  суддів,  заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали  справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_3, починаючи з 05 червня 1995 року проходив службу в митних органах, а з 20 листопада 2014 року обіймав посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення “Вантажний” митного поста “Хутір-Михайлівський” Сумської митниці ДФС.

Відповідно до пункту 2 частини п’ятої статті 5 Закону України “Про очищення влади”, Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами 3, 4 статті 1 Закону України “Про очищення влади”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №563 та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п’ятої статті 5 Закону України “Про очищення влади”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 листопада 2014 року № 1100, посадовими особами Шосткинської ОДПІ проведено перевірку відомостей, визначених у пункті 2 частини п’ятої статті 5 Закону України “Про очищення влади” відносно позивача.

За результатами перевірки контролюючим органом 19 січня 2015 року складено висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п’ятої статті 5 Закону України “Про очищення влади” №13/17/НОМЕР_1, в якому зафіксовано, що позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2013 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майнових прав, набутих ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України “Про очищення влади”, які не відповідають наявній податковій інформації про майно ОСОБА_3, оскільки, згідно Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02 грудня 2014 року № 30327542 за позивачем зареєстроване нерухоме майно, а саме квартира на підставі договору дарування від 21 грудня 2012 року за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі вказаного висновку, наказом Сумської митниці ДФС №111-о від 06 грудня 2015 року ОСОБА_3 звільнено із займаної посади відповідно до пункту 14 статті 5 Закону України “Про очищення влади”, пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Не погодившись із такими діями відповідачів, складеним висновком та винесеним наказом, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що  відповідач, при прийнятті оскаржуваного наказу, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 7-2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є: з підстав, передбачених  Законом України “Про очищення влади”.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені Законом України “Про очищення влади”.

За приписами ч. 1 ст. 1 Закону України “Про очищення влади” очищення влади (люстрація) – це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі – посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. 

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України “Про очищення влади” протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”, та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел (частина восьма статті 3 Закону).

Згідно зі статтею 2 Закону України “Про очищення влади” заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо:

1) Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністра України, а також міністра, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх перших заступників, заступників;

2) Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, керівника податкової міліції, керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, їх перших заступників, заступників;

3) військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації;

4) членів Вищої ради юстиції, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, професійних суддів, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника;

5) ОСОБА_5 Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх перших заступників, заступників;

6) начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту;

7) посадових та службових осіб органів прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Національного банку України;

8) членів Центральної виборчої комісії, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, голів та членів національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв'язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг;

9) керівників державних, у тому числі казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб'єкта надання адміністративних послуг;

10) інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування;

11) осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пунктах 1 – 10 цієї частини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, обіймаючи посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення “Вантажний” митного поста “Хутір-Михайлівський” Сумської митниці ДФС, є особою щодо якої здійснюються заходи з очищення влади (люстрації).

Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України “Про очищення влади” перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.               

Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону про очищення влади, зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 Закону України “Про очищення влади”, у деклараціях, за формою, встановленою Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”, визначено Порядком № 1100, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 3 листопада 2014 року.             

В силу підпункту 3 пункту 3 цього Порядку проведення перевірки фактично полягає в: аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації; порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності; порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

За правилами частини десятої статті 5 Закону України “Про очищення влади” у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку. 

Таким чином, аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що органи ДФС здійснюють перевірку осіб, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України “Про очищення влади” за двома критеріями: 1) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру; 2) відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

При цьому, під час проведення перевірки, передбаченої Законом України “Про очищення влади”, контролюючим органом має бути встановлена не лише невідповідність відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, а також врахований час набуття майна та незаконність джерел таких доходів.

З матеріалів справи вбачається, що 19 січня 2015 року Шостинською ОДПІ відносно позивача складено висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України “Про очищення влади”, згідно з яким у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік ОСОБА_3 вказав недостовірні відомості щодо наявності майна, набутого ним за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України “Про очищення влади”, а саме: не відобразив квартири загальною площею 62 кв.        м., житловою площею 41 кв. м., що належить йому на праві приватної власності на підставі договору дарування від 18 грудня 2012 року, зареєстрованого 21 грудня 2012 року.

Поряд з цим, податковим органом встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, набутого ним за час перебування на посадах, визначених пунктом 1-10 частини першої статті 2 Закону України “Про очищення влади”, відповідають наявній податковій інформації про доходи, отримані ним із законних джерел.

В матеріалах міститься власноручно написане пояснення позивача від 30 грудня 2014 року, в якому зазначено про допущену помилку, яку він виправить при заповненні уточнюючої декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, надавши копії правовстановлюючих документів на вказане майно.

Колегія суддів зазначає, що інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов'язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України “Про очищення влади”, і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що не зазначення у декларації майна не тягне за собою настання відповідальності за Законом України “Про очищення влади”, оскільки питання декларування доходів певних осіб врегульовано у цьому випадку Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”.

Судом встановлено, що при здійсненні відносно позивача перевірки, передбаченої Законом України “Про очищення влади” контролюючим органом не було встановлено невідповідності вартості майна доходам, отриманим із законних джерел, а тому вартість майна, набутого позивачем за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України “Про очищення влади”, відповідає наявній податковій інформації про його доходи, отримані із законних джерел.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що Сумська митниця ДФС, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності свого наказу про звільнення позивача.

При цьому колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про наявність між пунктом 1) та 2) частини 5 статті 5  Закону України  «Про очищення влади»  сполучника «та», який на його думку  дає підстави вважати, що заборона застосовується до осіб за наявності хоча б одного з двох критеріїв перевірки, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 5  Закону України  «Про очищення влади» перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Як вбачається із цитованого тексту, ніякого сполучника «та» немає.

Натомість, обсяг предмету перевірки згідно пунктів 1), 2) частини 5 статті 5 Закону України  «Про очищення влади», з урахуванням розділового знаку « ; », свідчить про те, що застосування заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади», можливе лише у випадку наявності одночасно двох критеріїв перевірки - недостовірність даних про майно (поданих у декларації) та невідповідність вартості невказаного майна доходам, отриманим із законних джерел.

Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд, скасовуючи попередні рішення суду першої та апеляційної інстанцій та повертаючи справу на новий розгляд.

Так, у постанові по даній справі Верховний Суд дійшов до висновку, що сама по собі інформація про недостовірність відомостей у декларації щодо наявності майна не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов’язкових умов, що таке майно було набуте за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України «Про очищення влади» і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел. Отже, не зазначення у декларації майна не тягне за собою настання відповідальності за Законом України «Про очищення влади», оскільки питання доходів певних осіб врегульовано у цьому випадку Законом України  «Про запобігання та протидію корупції», який діяв до 01.09.2016 року, тобто у період, коли мали місце оспорювані правовідносини між сторонами по справі.

Відповідно до частин першої та другої ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи, що позов ОСОБА_3 розглядається судом більше одного року не з вини позивача, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про необхідність стягнути середній заробіток на користь позивача за весь час вимушеного прогулу.

Згідно розрахунку середнього заробітку позивача, його середньомісячний заробіток складає 3892,75грн., а середньоденна заробітна плата – 176,96грн. (т.1 а.с.87).

З урахуванням часу вимушеного прогулу (37 місяців 17 робочих днів) на користь позивача підлягає стягненню 147040,07грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується  з висновками суду першої інстанції про необхідність визнати незаконним та скасувати наказ Сумської митниці ДФС від 06.02.2015 №111-о про звільнення  ОСОБА_3, поновити його на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення "Вантажний" Митного поста "Хутір-Михайлівський" Сумської митниці ДФС та стягнути з Сумської митниці ДФС на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 147040,07 грн.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав  висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.  Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 року по справі 818/516/15 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Судові витрати стягуються відповідно до ст. 139 КАС України.   

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316,  321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

                                                                      ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 по справі № 818/516/15  залишити без змін.

Стягнути  за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у сумі 2864 (дві тисячі вісімсот шістдесят чотири) гривні   17 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6

Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_7  ОСОБА_8

Повний текст постанови складено  08.06.2018.