Справа № 375/929/16 Головуючий у І інстанції Василенко О. М.

Провадження № 22-ц/780/2083/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 46 05.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: - ОСОБА_1,

суддів: Лівінського С.В., Мельника Я.С.,

при секретарі Немудрій Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 14 березня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6, про часткове розірвання договору довічного утримання, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и л а :

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про  внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого(території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України  до утворення  апеляційних судів  в апеляційних округах їхні  повноваження здійснюють  апеляційні суди,  у межах  територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд,  який ухвалив судове рішення, що оскаржується;  справи у судах першої  та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності  цією редакцією Кодексу,  провадження за якими не  відкрито на  момент набрання  чинності цією  редакцією Кодексу, розглядаються за правилами,  що діють  після набрання  чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулася із зазначеним позовом до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 про часткове розірвання договору довічного утримання, укладеного 08 грудня 2003 року.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 11 серпня 2016 року позовну заяву залишено без руху, оскільки її подано без додержання вимог ст.119 ЦПК України (чинного на 11.08.2016 року), а саме, позивачем не зазначено доказів, якими він обґрунтовує свої вимоги, і, зокрема, доказів невиконання стороною відповідача взятих на себе за договором довічного утримання обов’язків, періодичного перебування позивача на стаціонарному лікуванні, його потреби у постійному сторонньому догляді та неодноразового вимагання  відповідача відчужити житловий будинок, який перейшов у його співвласність відповідно до умов спірного договору довічного утримання. Надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 22 серпня 2016 року відкрито провадження у зазначеній справі.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 27 вересня 2016 року задоволено заяву представника позивачки про залишення без розгляду частини позовних вимог, а саме, вимоги про скасування державної реєстрації договору довічного утримання та вимоги про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

27 вересня 2016 року Рокитнянським районним судом Київської області ухвалено заочне рішення, яким:

- договір довічного утримання, укладений 08 грудня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №5024 розірвано в частині укладення останнього між ОСОБА_2 та ОСОБА_4;

- скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на частину житлового будинку з господарськими спорудами №4 по вулиці Леніна в с.Житні Гори Рокитнянського району Київської області.

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про перегляд зазначеного судового рішення.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 24 квітня 2017 року скасовано заочне рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 27 вересня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про часткове розірвання договору довічного утримання та призначено справу до розгляду на 27 липня 2017 року.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 27 квітня 2017 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на ? частину житлового будинку, належну на праві спільної часткової власності згідно договору довічного утримання, посвідченого приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області від 08 грудня 2003 року, ОСОБА_4, розташованого в с.Житні Гори Рокитнянського району Київської області по вулиці Центральній 4;

- накладено арешт на ? частину земельної ділянки загальною площею 0,6334 га, з яких 0,250 га - з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, 0,3834 га - для ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться в селі Житні Гори Рокитнянського району Київської області по вулиці Центральній, 4 (Леніна, 4) та належить на праві спільної часткової власності відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ №088754 ОСОБА_4 та ОСОБА_5

27 липня 2017 року, до початку розгляду спору по суті, позивачка подала до суду заяву про збільшення позовних вимог та уточнений зміст останніх, за якими просила частково розірвати договір довічного утримання в частині укладення 08 грудня 2003 року останнього нею з ОСОБА_4 та скасувати його державну реєстрацію, скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яким є ? частина домоволодіння по вулиці Леніна, 4 в селі Житні Гори Рокитнянського району Київської області, а також просила визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, виданого на ім’я  ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Крім того, представник позивачки заявила про необхідність залучити до участі у справі як співвідповідача - свідка позивачки по справі ОСОБА_5

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 27 липня 2017 року залучено свідка позивачки по справі ОСОБА_5 як співвідповідача по справі.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 11 серпня 2017 року задоволено заяву відповідача про відвід судді Литвину О.В. та змінено підсудність цивільної справи, передавши її на розгляд Таращанському районному суду Київської області.

Під час розгляду справи №375/929/16, №2/379/19/18 Таращанським районним судом Київської області були виявлені недоліки позовної заяви від 27.07.2017 року та ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року позовна заява залишена без руху (в ній йдеться про збільшення позовних вимог та уточнення змісту останніх), і суд вважав, що вона подана з порушенням вимог цивільно-процесуального законодавства, а саме:

- не зазначено доказів, що підтверджують кожну з викладених в позові обставин, наявність підстав для звільнення від доказування. Крім того, не в повній мірі сплачено судовий збір. Зазначеною ухвалою позивачці було надано строк на усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання нею даної ухвали.

19 грудня 2017 року представник позивачки ОСОБА_3 здала на пошту заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій зазначено, що  оскільки предметом спору заявленого позову є чотири вимоги немайнового характеру (часткове розірвання договору довічного утримання, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку), з яких позивачкою оплачено лише дві, згідно квитанцій №70158118 від 02.08.2016 року в сумі 551 грн. 21 коп. та №0.0.702475313.1 від 09.02.2017 року в сумі 640 грн., а тому позивачка доплатила судовий збір за дві вимоги немайнового характеру в сумі 1280 грн., про що надала відповідні квитанції. Також додала на усунення недоліків позовну заяву в новій редакції (т.2 а.с.246-252).

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 14 березня 2018 року позовну заяву залишено без розгляду.

У апеляційних скаргах ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не виконані вимоги ухвали Таращанського районного суду Київської області від 14.12.2017 року в даній справі щодо усунення недоліків позову.

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Судом першої інстанції зазначено, що уточнена позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175-177 ЦПК України, а саме повинна містити: якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них (п.4); викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п.5); попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи (п.9); підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (п.10).

В ухвалі також зазначено, що у порушення ч.3. ст.175 ЦПК України позивачкою у позовній заяві не зазначено зміст позовних вимог щодо кожного з співвідповідачів; не викладено обставини, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги та не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини; відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачка понесла і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи; не надано підтвердження позивачки про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім того, всупереч вимог ст.ст.176, 177 ЦПК України позивачка не додала до позовної заяви всі наявні докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та не зазначила ціни позову.

Проте, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ч.ч.1, 4 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

За ч.ч.1, 2 ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до ч.2 п.15 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" (із змінами та доповненнями від 25.09.2015 року) до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці (наприклад, якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 ЦК). За подання до суду таких заяв сплачується судовий збір згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI.

Таким чином, позовна заява є обґрунтованою, подана в письмовій формі, підписана представником позивача, в ній викладено вимоги щодо предмету спору та їх обґрунтування. Зазначення ціни позову не є необхідним, оскільки позивачкою заявлено вимоги немайнового характеру, які не підлягають вартісній оцінці.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що судовий збір, сплачений позивачкою, не стосується даної цивільної справи, однак такі висновки також не ґрунтуються на вимогах закону.

Як вбачається з квитанцій про сплату судового збору №39572та № 39550 у розмірі 640 грн., судовий збір було сплачено на реквізити Таращанського районного суду Київської області, де призначенням платежу зазначено: судовий збір за позовом ОСОБА_2 Крім того, дата сплати, вказана на квитанції співпадає з датою подання на пошту заяви про усунення недоліків.

Також, згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про судовий збір" обов'язок з перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України покладається саме на суд, а відсутність відомостей про те, яка саме позовна заява оплачується судовим збором, не є підставою для повернення позовної заяви, оскільки суд самостійно перевіряє сплату позивачем належної суми судового збору.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд помилково вважав, що позивачкою не виконані вимоги щодо усунення недоліків позовної заяви.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов поспішного висновку про залишення позовної заяви без розгляду, а доводи апелянта є обґрунтованими.

У зв’язку з наведеним ухвала суду підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 14 березня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий: 

Судді: