ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року                                                        

м.Суми

Справа №591/7212/17

Номер провадження 22-ц/788/979/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів -          Хвостика С. Г. ,  Собини О. І.

учасників справи:

позивача – ОСОБА_1, 

відповідача - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного  товариства «Дельта Банк» ОСОБА_2

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Зарічного районного суду м.Суми від 23 квітня 2018 року про закриття провадження у справі, в складі судді Кривцової Г.В., постановлену у м. Суми, повний текст якої складено 24 квітня 2018 року,

                                                         в с т а н о в и в:

14.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов’язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» ОСОБА_2 подати до Фонду  гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на  відшкодування коштів за вкладами в АТ «Дельта Банк» на підставі договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США №008-18000-250215 від  25.02.2015 року за рахунок Фонду.

Позовну заяву обґрунтовував тим, що 25.02.2015 року між ним та  АТ було укладено  договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США №008-18000-250215 від 25.02.2015 року та додаткову угоду №1 о нього, за умовами якого ним було розміщено вклад в сумі 4 613,00 доларів США строком  на 6 місяців до  24.08.2015 року. Також між ним та банком було укладено договір №007-18000-250215 на відкриття та обслуговування поточного рахунку операції за яким можна здійснювати з використанням  електронних платіжних засобів від 25.02.2015 року, відповідно до якого  банк відкрив йому поточний рахунок №26205704380456 у доларах США.

Згідно постанови Правління  Національного Банку України  №150 від 02.03.2015 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про запровадження тимчасової  адміністрації у АТ «Дельта Банк»» № 51 від  02.03.2015 року в АТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» ОСОБА_2 Постановою НБУ  №664 від 02.10.2015 року відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію АТ «Дельта Банк». Виконавчою дирекцією ФГВФО від 02.10.2015 року прийнято рішення №181 «Про  початок здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначення уповноваженої особи  Фонду провідного професіонала з питань  врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури  тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 строком на 2 роки, пор 04.10.2017 року. Вважає, що він, як вкладник АТ «Дельта Банк», відповідно до договору банківського вкладу №008-18000-250215 від 25.02.2015 року мав отримати від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб грошові кошти в розмірі суми вкладу в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на момент введення в АТ «Дельта Банк» тимчасової адміністрації. 05.102015 року ним було отримано лист від АТ «ОСОБА_3 № 8821/2464 від 23.09.2015 року та повідомлення про нікчемність  Договору банківського вкладу №008-18000-250215 від 25.02.2015 року відповідно до п.7 ч.3 ст.38 ОСОБА_4 України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вважає незаконними та такими, що порушують його права та законні інтереси, дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 008-18000-250215 від 25.02.2015 року та з частковим включенням, в сумі  87,83 грн., його (ОСОБА_1Б.) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами  за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Зарічного районного суду м.Суми від  23.04.2018 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 у зв’язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції, при постановленні оскаржуваної ухвали не взяв до уваги тієї обставини, що  в ст.37 ОСОБА_4 України  «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що  Уповноважена особа вчиняє дії від імені  банківської установи, що ліквідується, тобто виконує функції органу управління банком. У п.2.10 спірного договору банківського вкладу №008-18000-250215 від 25.02.2015 року визначено, що вкладник підтверджує, що банк до укладання цього договору надав інформацію, зазначену в ст. 26 ОСОБА_4 України  «про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо  умов гарантування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладом. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладом, включаючи  відсотки, не може бути  більшою граничного розміру відшкодування коштів, що становить  200 000,00 грн. для одного вкладника в одному банку. Тобто, фактично, уповноваженою  особою не  виконуються  умови  укладеного договору банківського вкладу, а тому, вважає, що даний спір стосується відновлення права позивача на належне виконання умов договору, де уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виступає як сторона правочину, а саме, як орган управління банку, як його керівник, а не від імені Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У даному позові  Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів залучена в якості відповідача саме як сторона правочину, з метою виконання умов договору банківського вкладу. А відтак, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, тому дані правовідносини є публічно – правовими та повинні розглядатися за правилами КАС України.

Відзиву від відповідача у справі не надходило.

Відповідно до п.3 розділу ХIII «Прикінцеві та перехідні положення» ОСОБА_4 України від 02.06.2016 року №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим ОСОБА_4, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення   апеляційних суддів у відповідних апеляційних округах. 

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ОСОБА_4 України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин і відповідно до цього ОСОБА_4 Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і уповноважена особа Фонду у цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому, спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим, та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 25.02.2015 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір  № 008-18000-250215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США, за умовами якого сума вкладу в розмірі  4 613,00 доларів США залучається на строк з моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний у п.1.6 цього Договору та по 24.08.2015 року, включно. Процентна ставка на суму вкладу становить  5,5 % річних. Додаткові внески  коштів  до суми вкладу не допускаються (а.с.8).

25.02.2015 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір №007-18000-250215 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за якими  можна здійснювати з використанням електронних  платіжних засобів, за умовами якого ОСОБА_3 відкрив на ім’я позивача поточний рахунок № 26205704380456 у доларах США для зберігання коштів клієнта (а.с.7).

Крім того, між сторонами 25.02.2015 року було укладено додаткову угоду №1 до Договору № 008-18000-250215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США згідно якої сторони  домовились  викласти пункт 1.8 статті 1 договору в наступній редакції: «1.8. Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку або шляхом перерахування з відкритого у банку поточного  рахунку іншої фізичної особи – резидента, або готівкою через касу банку в день  укладання сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови  п.5.11 Правил  до відносин, що виникають на підставі  цього договору, не застосовуються. У разі, якщо  в день  укладання сторонами цього договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений.» (а.с.9).

Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 АТ  «Дельта Банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних» (а.с.24,25).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 від 02.03.2015 року в АТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з  03.03.2015 року по 02.06.2015 року (а.с.26).

Згідно рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від  03.08.2015 року  продовжено строки  здійснення тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» до 02.10.2015 року включно (а.с.28).

На підставі рішення Правління Національного Банку України за № 664 від 02.102015 року  «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Дельта Банк» Виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення за № 181 від 02.10.2015 року «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» було розпочато з 05.10.2015 року із зазначенням кінцевої дати по 04.10.2017 року та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк» - ОСОБА_2 (а.с. 29,30).

Встановлено, що на адресу  ОСОБА_1 надійшло повідомлення від Тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» № 8821/2464 від 23.09.2015 року, у якому повідомлялося про нікчемність  Договору банківського вкладу (депозиту) № 008-18000-250215 банківського вкладу (депозиту), укладеного 25.02.2015 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1, відповідно до п.7 ч.3 ст.38 ОСОБА_4 України  «про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с.11).

Із заяви на виплату переказу від 07.12.2015 року вбачається, що для отримувача ОСОБА_1 від  Фонду гарантування вкладів було переказано кошти у розмірі 87,83 грн. (а.с.12).

Таким чином, вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом на захист порушених, на його думку, прав та інтересів.

Дослідивши доводи апеляційної скарги щодо оскарження ухвали суду першої інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

В обсязі конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, що виникли між позивачем, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженою особою Фонду, визначення яких залежить від з'ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов'язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.

Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Статтею 5 КАС України установлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.

Пунктом 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

ОСОБА_4 України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами і цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

За змістом ст. 3 ОСОБА_4 України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим ОСОБА_4. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ОСОБА_4 України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими ч. 2 ст. 4 вказаного закону, серед яких, зокрема, ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього ОСОБА_4.

Крім того, відповідно до ст. 6 ОСОБА_4 України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

За змістом п. 17 ч. 1 ст. 2 цього ОСОБА_4 уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим ОСОБА_4 та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

У ч. 1 ст. 54 ОСОБА_4 України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» йдеться про те, що рішення, що приймаються відповідно до цього ОСОБА_4 Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим ОСОБА_4, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто, наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що нормами ОСОБА_4 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом і застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Частиною 3 ст. 2 цього ОСОБА_4 передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

З аналізу норм законодавства, яке регулює питання ліквідації боржників через їх неплатоспроможність, випливає, що в будь-якому разі учасником спору в процесі ліквідації певного суб'єкта є цей суб'єкт, тобто боржник.

Згідно зі ст. 1 ОСОБА_4 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» учасники у справі про банкрутство - це сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим ОСОБА_4, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Всі перелічені особи в той чи інший спосіб є учасниками певних правовідносин, у яких бере участь безпосередньо боржник.

Разом з тим, правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника.

Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в них виникають відповідні права та обов'язки.

Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм ОСОБА_4 України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вирішує виключно Фонд.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 26 ОСОБА_4 України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до ст. 27 ОСОБА_4 України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього ОСОБА_4 та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ОСОБА_4 України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Отже, правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника і не породжують прав та обов'язків для банку.

Саме тому у ч. 8 ст. 36 ОСОБА_4 України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що дія ОСОБА_4 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на банки не поширюється.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо формування переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, складаються за участі банку. Тому ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг відшкодування вкладникам.

Наведене свідчить, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим і не є спором у зв'язку з процесом ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (п. 4 ч. 2 ст. 4 ОСОБА_4 України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду  першої інстанції, що до спірних правовідносин немає підстав застосовувати приписи ст. 19 ЦПК України та поширювати на такі спори юрисдикцію загальних судів.

Частиною 2 ст. 6 Конституції України визначено, що органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

ОСОБА_4 України «Про банки та банківську діяльність» і Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є основними правовими актами в регулюванні відносин щодо визнання банку неплатоспроможним.

У разі наявності суперечності між нормами законів, що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше.

Системний аналіз викладених норм дає підстави констатувати, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним у регулюванні спірних у даній справі правовідносин і прийнятий пізніше від ОСОБА_4 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». ОСОБА_4 України «Про банки та банківську діяльність», як додаткові до ОСОБА_4 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-ХІІ, не враховуються, а тому й сам Закон № 2343-ХІІ не може застосовуватись до спірних правовідносин.

З огляду на зазначені норми матеріального та процесуального права перевірка законності дій та рішень посадової особи Фонду щодо виконання покладених на неї владних управлінських функцій у сфері реалізації публічних інтересів держави не регулюється нормами ОСОБА_4 України «Про банки та банківську діяльність» відповідно до прямого припису ч. 8 ст. 36 ОСОБА_4 України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним щодо таких правовідносин, а тому підстави для розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства відсутні.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин і відповідно до цього ОСОБА_4 Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду у цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, ґрунтується на законі. В апеляційній скарзі не наведені обставини та докази, які б ставили під сумнів законність ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 7, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

                                                           п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Зарічного районного суду м.Суми від 23 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга  до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 червня 2018 року.

Головуючий -                                                                      С.С.Ткачук

Судді:                                                                                 С.Г. Хвостик                                                                    

                                                                                            ОСОБА_5