Ухвала

Іменем України

04 червня 2018 року

м. Київ

справа № 712/4435/17

провадження № 61-6239ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), ВисоцькоїВ. С.,

Пророка В. В.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_5 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 17 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 09 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, державного реєстратора Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Великої ОлениВолодимирівни, третя особа - комунальне підприємство «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації», про скасування державної реєстрації права власності та запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_4, державного реєстратора Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Великої О. В., третя особа - комунальне підприємство «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Черкаське ОБТІ»), про скасування державної реєстрації права власності та запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_7 є власником майна після смерті свого сина ОСОБА_8, а саме: квартири № АДРЕСА_1 на підставі рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 20 грудня 2000 року.

Вказаним рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси

від 20 грудня 2000 року визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 листопада 1997 року на ім'я ОСОБА_4 та визнано право власності на спірну квартиру за ОСОБА_7

15 вересня 2014 року ОСОБА_4 звернулася до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - ГТУЮ у Черкаській області) і на підставі недійсного свідоцтва про право на спадщину від 19 листопада 1997 року здійснила реєстрацію право власності на 1/3 частину вказаної квартири.

У березні 2017 року ОСОБА_7 звернулася до Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради для проведення державної реєстрації права власності спірної квартири, однак отримала відмову у реєстрації.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_7 просила скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно 1/3 частини квартири № АДРЕСА_1, яка зареєстрована за ОСОБА_4, та внести відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 17 серпня

2017 року, залишеним без ухвалою апеляційного суду Черкаської області

від 09 листопада 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами на підтвердження обставин про порушення її прав ОСОБА_4 при реєстрації останньою права власності на частину спірної квартири.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 рокудо Верховного Суду,

представник ОСОБА_7 - ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до вимог пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Статтею 316 ЦК України визначено, що право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» однією із засад державної реєстрації прав є обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Частиною першою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»передбачено підстави для відмови в державній реєстрації прав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_7, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 19 листопада 1997 року ОСОБА_4 має право власності на 1/3 частину спірної квартири.

Встановивши, що рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси

від 18 квітня 2002 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 05 червня 2003 року, ОСОБА_7 в частині скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 листопада 1997 року на ім'я ОСОБА_4 відмовлено, та врахувавши, що на даний час свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 листопада 1997 року є чинним, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

За правилом пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, державного реєстратора Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Великої ОлениВолодимирівни, третя особа - комунальне підприємство «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації», про скасування державної реєстрації права власності та запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_5 на Соснівського районного суду міста Черкаси від 17 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 09 листопада 2017 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. С. Висоцька

В. В. Пророк