АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 року

м. Рівне

Справа № 570/1307/16-ц

Провадження № 22-ц/787/801/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Шимків С.С.., ОСОБА_1

секретар судового засідання: Брикса Ю.Ю.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_2

відповідач: ОСОБА_3 сільська рада Рівненського району Рівненської області

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне за апеляційними скаргами представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6, на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 13 грудня 2016 року у справі № 570/1307/16-ц ухвалену в складі судді Красовського О.О.  за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову .

в с т а н о в и в  :

В лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права на приватизацію земельної ділянки, що перебуває у користуванні та зобов'язання вчинити дії.

13 грудня 2016 року позивач подала до суду заяву про забезпечення вказаного позову, обґрунтовуючи її тим, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення його позовних вимог, оскільки особам ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, яким відповідач погодив місце розташування земельних ділянок з накладанням на місце розташування земельної ділянки, щодо якої йому раніше був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо її відведення.

Просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки які перебувають у користуванні ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5

Ухвалою судді Рівненського районного суду від 13 грудня 2016 року заяву задоволено.

Ухвала мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

В поданій на ухвалу суду 19 березня 2018 року апеляційних скаргах представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_6 вказує на її незаконність, оскільки вона суперечить нормам процесуального права.

Скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала була постановлена судом без участі його довірителів, яких суд не залучив до участі в справі і неправомірно застосував арешт на земельні ділянки кадастровий номер 5624685900:04:029:0326 та 5624685900:04:029:0315, які належать ОСОБА_5 та ОСОБА_7 відповідно, а не сільській раді. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не є відповідачами у даній справі.

Просить судове рішення скасувати.

Відзив на апеляційну скаргу інші учасники справи не подали.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Проте погодитись із такими висновками апеляційний суд не може.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом п. п. 3, 4, 7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

У п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року  № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

За змістом п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

 Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

       Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що предметом судового розгляду є вимога до відповідача ОСОБА_3 сільської ради про право позивача на приватизацію земельної ділянки орієнтовною площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства, яка відведена йому відповідно до рішення ОСОБА_3 сільської ради №800. Відповідач свого обов’язку щодо погодження проекту землеустрою щодо зазначеної земельної ділянки не виконує, тому просив суд визнати за ним право на приватизацію земельної ділянки та зобов’язати відповідача погодити проект землеустрою відповідно до рішення ОСОБА_3 сільської ради №800 від 09 липня 2013 року.

Отже, вимоги позивача не мають майнового характеру.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.    

Таких доказів матеріали справи не містять.

Крім того, позовні вимоги до скаржників ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , які з 12 лютого 2016 року та 16 вересня 2015 року є власниками земельних ділянок, забезпечених ухвалою суду, на час вирішення питання про забезпечення позову судом до участі у справі вони не притягувались і позовні вимоги до них не заявлялись.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що у разі задоволення заяви про забезпечення позову у такий спосіб, ця дія може вплинути на права та обов'язки осіб, що не залучені до участі у справі, а тому права їх будуть порушені.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Враховуючи вказані процесуальні норми та встановлені вище обставини,  беручи до уваги предмет спору і зміст заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу суду першої інстанції про застосування заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 374, ст. 376, ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

 п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6, задовольнити.

Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 13 грудня 2016 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає .

Повний текст постанови складений 07 червня 2018 року.

Головуючий :       Судді: