КОПІЯ
Справа № 2а-723-А / 10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2010 року суддя Ленінського районного суду м. Полтави Парахіна Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -
В С Т А Н О В И В :
В січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, в якому посилаючись на те, що як потерпілий від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, з 07.11.2004 року отримує пенсію на підставі Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС". 05.11.2009 року в зв’язку з встановленням йому 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, звернувся до УРПФУ в Ленінському районі м. Полтави з заявою про перерахунок пенсії, обчислення якої проводиться без врахування положень ст. 50, ч. 4 ст. 54 вказаного Закону. Просить визнати протиправною відмову відповідача в проведенні перерахунку пенсії, зобов’язати здійснити перерахунок пенсії з дня звернення з заявою до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави, тобто з 05.11.2009 року відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС" по другій групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій, з подальшим перерахунком її розміру в зв’язку зі змінами розміру мінімальної заробітної плати, а також перерахувати додаткову пенсію інваліду 2 групи у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з подальшим перерахунком її розміру в зв’язку зі змінами розміру мінімальної заробітної плати, та вчинити дії з виплати нарахованих сум; стягнути на його користь недоотриману державну основну та додаткову пенсію за грудень 2009 року та січень 2010 року в сумі 11427 грн. 45 коп., зобов’язати відповідача негайно виконати судове рішення та у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення.
В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явився, надавши заяву з проханням розглядати справу без його участі.
Представник відповідача - Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави до суду не з'явився, надавши заяву з проханням проводити розгляд справи без участі представника.
У письмових запереченнях відповідач просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю, посилаючись на те, що позивач отримує пенсію по ІІ групі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Обчислення його пенсії проведено відповідно до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким не врегульовано питання визначення мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно обчислювати виплати, передбачені ст. ст. 50, 54 вказаного Закону, а також з дотриманням положень постанов Кабінету Міністрів України "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28.05.2008 року N 530 та "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" від 16.07.2008 року N 654.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом IІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, що підтверджується посвідченням серії А № 138007 С, виданим 14.12.2007 року, пенсійним посвідченням серії АА № 157262с від 23.10.2009 року та довідкою МСЕК № 0018178.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 50 вищевказаного Закону особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи призначається також щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінено та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Тому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнано неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тому з 22.05.2008 року діє норма Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено, що розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком
Таким чином, на момент звернення з заявою про перерахунок пенсії до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави – 05.11.2009 року у позивача існувало право на отримання пенсії у розмірі не менше, ніж 8 мінімальних пенсій за віком, що передбачено ст. 54 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зі статей 50, 54 вказаного Закону випливає, що під час визначення розміру пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно із чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», де зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 вищезазначеного Закону, де зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та додаткової пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50, 54 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У запереченнях проти позову відповідач посилається на те, що при нарахуванні пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, він правомірно керувався Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 р. № 1, якою визначено, що виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка провадиться розрахунок пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Разом з тим, Постанова КМУ від 03.01.2002 року № 1 не визначає поняття мінімального розміру пенсії за віком, натомість встановлює розрахункову величину в сумі 19,91 грн., тим самим істотно звужуючи зміст та обсяг існуючих прав осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлених законами України, що суперечить ст. 22 Конституції України. Після прийняття рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, № 10-рп/2008 зазначена постанова була скасована Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 року № 654.
Посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, суд не вважає обґрунтованим, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням визначення поняття мінімального пенсії за віком частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
При розрахунку державної пенсії та додаткової пенсії, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, та виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 року N 231-V у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
У 2008 році згідно статті 58 Закону України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Згідно ст. 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік", в 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься для основних соціальних та демографічних груп населення, встановлено в розмірах, що діяли в грудні 2008 року. Установити з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, - 573 гривні.
Як вбачається з матеріалів справи, заява позивача ОСОБА_1 про перерахунок пенсії отримана Управлінням Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Полтави 05.11.2009 року, в зв’язку з чим суд приходить до висновку про необхідність здійснення перерахунку призначеної їй пенсії саме з вказаної дати.
З урахуванням викладеного, з 05.11.2009 року позивач мав право на перерахунок пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який становить 573 грн.
Як вбачається з листа Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави № 1582/Б-02 від 05.01.2010 року, адресованому ОСОБА_1, з 07.11.2004 року він отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в тому числі з 05.11.2009 року як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС інвалід 2 групи, розмір пенсії обчислено без урахування вимог ст. 50, ч. 4 ст. 54 зазначеного Закону.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_1 є Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави. Враховуючи вищевикладене, суд вважає Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави належним відповідачем по даній справі.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести виплату недоплаченої пенсії з 05.11.2009 року.
Відмову Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави у нарахуванні пенсії ОСОБА_1 в розмірі, передбаченому ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", слід визнати протиправною.
Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави призначити пенсію за грудень 2009 року і січень 2010 року у визначеній позивачем грошовій сумі й стягнути ці кошти на його користь не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на відповідний орган.
Позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати перерахунок розміру пенсії у зв’язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком також не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Виходячи із змісту законодавства воно не може в майбутньому регулювати суспільні відносини.
При цьому, оскільки судом приймається рішення про покладення обов’язкову на Управління ПФУ в Ленінському районі м. Полтави здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу недоплаченої основної та додаткової пенсії, а не визначається і відповідно не стягується на його користь конкретна сума коштів, суд не знаходить достатніх підстав для застосування положень ст. 256 КАС України та приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача негайно виконати постанову суду та у встановлений строк подати звіт про виконання судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6-12, 159-161 КАС України, ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити. частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави в перерахунку ОСОБА_1 пенсії протиправною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави провести перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_1, в розмірі, передбаченому ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", провівши обчислення пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з положень ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з 05.11.2009 року та провести відповідні виплати.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави провести перерахунок додаткової пенсії, призначеної ОСОБА_1, відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", провівши обчислення в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 05.11.2009 року та провести відповідні виплати.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного адміністративного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням протягом 20 днів після цього апеляційної скарги.
ВІРНО: Суддя Ленінського районного
суду м. Полтави Є.В. Парахіна