Справа № 310/7210/17

2/310/322/18

РІШЕННЯ

Іменем України

01 червня 2018 року                                                                м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

при секретарі       Мельніченко А.Д.,

за участю позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна об’єктом права спільної власності, поділ майна подружжя,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання майна об’єктом права спільної власності, поділ майна подружжя, мотивуючи свої вимоги наступним. З 10 березня 2004 року вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_3, зареєстрованим відділом РАЦС Бердянського МУЮ, актовий запис № 87, від шлюбу сторони мають малолітнього сина. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 липня 2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. На підставі договору дарування від 18 липня 2002 року за відповідачем зареєстровано право власності на жилий будинок № 27 по вул. Толстого в м. Бердянську. У відповідності із ст. 24 КпШС України, який діяв на час придбання будинку, вказаний будинок є роздільним майном, яке особисто належало чоловіку. В період з 01 серпня 2004 року по 29 вересня 2006 року для поліпшення побутових умов мешкання сім’ї позивачкою з відповідачем було демонтовано літню кухню «Е», літню кухню «З», вбиральню «Д» та збудовано двоповерховий житловий будинок літ. «Б» загальною площею 119,6 кв.м, житловою – 40,1 кв.м, двоповерхову будівлю літнього типу літ. «В» площею 61,9 кв.м та балкон до «В», замощення ІІ площею 38,2 кв.м, вигрібну яму № 4, замінено ворота № 2, паркан № 3, паркан № 1, облаштовано водопровід «Г». Оскільки вказане будівництво здійснювалось на земельній ділянці, що була відведена для цієї мети, але без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, та належно затвердженого проекту, в силу ст. 376 ЦК України збудоване майно вважалось самовільними об’єктами. Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 27 червня 2017 року поділено будівельні матеріали та конструктивні елементи, які є спільним сумісним майном подружжя та були використані під час будівництва, кожній із сторін було виділено по 1/2 частці у праві спільної сумісної власності подружжя будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, використаних для будівництва вищезазначеного майна. Згідно інформації інспекції ДАБК у Запорізькій області, наданої під час розгляду вищевказаної справи, та пояснень ОСОБА_3, декларація про готовність зазначеного об’єкта до експлуатації не реєструвалась, об’єкт до експлуатації не вводився. 10 жовтня 2017 року під час звернення до ІДАБК Запорізької області із заявою про прийняття виділеного їй об’єкта будівництва до експлуатації, позивачці стало відомо, що 31 грудня 2015 року ДАБК було зареєстровано декларацію про готовність об’єкта до експлуатації. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19 липня 2017 року за ОСОБА_3 здійснено реєстрацію права власності на вищевказане новостворене майно, причому підставою виникнення права власності зазначено Декларацію про готовність об’єкта до експлуатацію, видану 31 грудня 2015 року. В зв’язку із значним збільшенням вартості будинку в період з 10 березня 2004 року по 10 серпня 2012 року внаслідок проведення відповідних будівельних робіт, на підставі ч. 1 ст. 62 СК України вказане майно повинне бути визнано об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до ст. 69 СК України дружина та чоловік мають право на розділ майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, згідно із ст. 70 СК України у випадку розділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, частки є рівними. Крім зазначеного, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 13 березня 2007 року, ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 564 кв.м по вул. Толстого, 27 в м. Бердянську. В зв’язку із будівництвом подружжям на земельній ділянці житлового будинку, право власності на який виникає в обох з подружжя, відповідно у обох з подружжя виникає право і на земельну ділянку, відведену для будівництва будинку. Просила визнати об’єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 будинок № 27 по вул. Толстого в м. Бердянську; поділити спільне сумісне майно, виділивши та визнавши право власності на 1/2 частку будинку та на 1/2 частку земельної ділянки за вказаною адресою за кожним.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з викладених в позові підстав.

Представник позивачки позовні вимоги підтримала і пояснила суду наступне. Під час перебування сторін у шлюбі ОСОБА_3 отримав в дар будинок № 27 по вул. Толстого в м. Бердянську. Позивачкою з відповідачем з серпня 2004 року по вересень 2006 року вказаний будинок був знесений та збудований новий будинок з господарськими спорудами та будівлями. ОСОБА_1 вже зверталась до суду з позовом про визнання за нею права власності на будинок. Оскільки на час розгляду справи на запит суду було надано інформацію, що декларація про готовність вищевказаного будинку не зареєстрована, судом було ухвалено рішення про визнання за сторонами права власності на будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи, які були використані під час будівництва будинку та господарських споруд. При зверненні позивачки до ДАБК для реєстрації належної їй частки будинку вона дізналась, що ОСОБА_3 вже було зареєстровано декларацію, причому ОСОБА_1 не було зазначено як співвласника майна. На підставі вказаної декларації було проведено реєстрацію спірного домоволодіння. У відповідності із ст. 62 СК України є підстави для визнання вказаного домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя, оскільки за час спільного проживання внаслідок проведених спільними зусиллями ремонтних робіт вартість вказаного будинку збільшилась на 2 млн. грн., що підтверджується висновком експертизи, проведеної по даній справі. Земельна ділянка надавалась для будівництва та обслуговування будинку, тому при визнанні права власності на будинок за новим власником переходить і право власності на ту частину земельної ділянки, яка відповідає частці домоволодіння. Просила позов задовольнити. Відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача пояснив суду, що ОСОБА_3 не спростовує факту участі позивачки в проведенні будівельних робіт, пов’язаних із поліпшенням спірного будинку. Думка представника позивачки, що право власності на будинок виникає з моменту введення будинку в експлуатацію, є неспроможною, оскільки таке право виникає з моменту реєстрації майна. Після ухвалення попереднього рішення суду ОСОБА_3, будучи власником земельної ділянки, на відповідних правових підставах 19 липня 2017 року зареєстрував право власності на буд. № 27 по вул. Толстого. Зазначив, що судовим рішенням вже визнано право власності на майно, а саме – на будівельні матеріали. Повторне визнання права власності на один і той же об’єкт буде суперечити закону. Оскільки не підлягають задоволенню вимоги про поділ будинку, необхідно відмовити і в задоволенні вимог про поділ земельної ділянки, які є похідними. Крім зазначеного, позивачкою пропущено строк позовної давності до вимог про визнання за нею права власності на 1/2 частку земельної ділянки. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

З 10 березня 2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі (свідоцтво про одруження серії І-ЖС № 110928, видане відділом РАЦС Бердянського міськуправління юстиції 10 березня 2004 року). 14 жовтня 2005 року у них народився син ОСОБА_5

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 липня 2012 року шлюб між сторонами було розірвано.

У відповідності із ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

У відповідності із ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісною власністю подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

В свою чергу, п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України визначено, що майно, набуте жінкою, чоловіком до шлюбу, є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Згідно з ч. 1 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

На підставі договору дарування від 18 липня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 2078, ОСОБА_3 прийняв у дар від ОСОБА_7 жилий будинок № 27 по вул. Толстого в м. Бердянську, розташований на земельній ділянці розміром 564,1 кв.м. Відповідно до п. 1 цього договору дарування на час його укладення на зазначеній земельній ділянці знаходяться один одноповерховий шлнаб., житловою площею 10,9 кв.м., жилий будинок, зазначений по плану літ. «А», сіни сам., лич.цегл. «а» = 5,5 кв.м., літня кухня саман. «Е» = 14,4 кв.м., літня кухня саман. «З» = 5,7 кв.м., вбиральня дерев. «Д», паркан дерев. № 1, калитка дерев. № 2, замощення оцем.1, ганок оцем.до «З».

Згідно із ст. 24 КпШС України, чинного на час придбання будинку, вказаний будинок вважався особистою власністю ОСОБА_3

У відповідності з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 315442, виданим 13 березня 2007 року, ОСОБА_3 на підставі рішення Бердянської міської ради від 22 червня 2006 року № 20 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0564 га, яка розташована по вул. Толстого, 27 в м. Бердянську Запорізької області.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 96336432, на підставі договору дарування, серія та номер 2078, виданого 18 липня 2002 року, та декларації про готовність об’єкта до експлуатації, серія та номер ЗП182153644078, виданої 31 грудня 2015 року, за ОСОБА_3 здійснено реєстрацію житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Толстого, буд. 27.

Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 26 квітня 2018 року № 156/04-18 та листа судового експерта ОСОБА_8 від 01 червня 2018 року № 01/06-01, у період з 10 березня 2004 року по 10 серпня 2012 року вартість житлового будинку № 27 по вул. Толстого в м. Бердянську збільшилась на 2 203 546 грн.; двоповерховий будинок «Б», двоповерхова будівля літнього типу «В», замощення ІІ, вигрібна яма № 4, ворота № 2, паркан № 3, паркан № 1, водопровід «Г», балкон до «В» складають 95,6 %, або 19/20 частку від вартості житлового будинку № 27 по вул. Толстого в м. Бердянську.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 27 червня 2017 року було поділено будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи, які є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та були використані під час будівництва двоповерхового житлового будинку «Б», двоповерхової будівлі літнього типу «В», що знаходяться за адресою: м. Бердянськ, вул. Толстого, 27, та виділено ОСОБА_1 в рахунок 1/2 частки у праві спільної сумісної власності подружжя будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи, які були використані під час будівництва перших поверхів житлового будинку «Б» та двоповерхової будівлі літнього типу «В»; ОСОБА_3 в рахунок 1/2 частки у праві спільної сумісної власності виділено будівельні матеріали та конструктивні елементи, які були використані під час будівництва других поверхів житлового будинку «Б» та двоповерхової будівлі літнього типу «В»; поділені будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи, які є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та були використані під час будівництва замощення II, вигрібної ями № 4, воріт № 2, паркану № 3, паркану № 1, водопроводу «Г», балкону до «В», що знаходяться за адресою: м. Бердянськ, вул. Толстого, 27, визнано за сторонами право власності за кожним на 1/2 частку будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, які були використані під час будівництва замощення II, вигрібної ями № 4, воріт № 2, паркану № 3, паркану № 1, водопроводу «Г», балкону до «В» та знаходяться за адресою: м. Бердянськ, вул. Толстого, 27.

Отже, оскільки майно сторін вже було визначено та поділено, то, на думку суду, не можна вдруге здійснювати його поділ.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки, тому такий об’єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За позовом дружини, членів сім’ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об’єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

У разі неможливості поділу об’єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Таким чином, спір між подружжям може бути вирішений трьома способами: 1) поділ об’єкта незавершеного будівництва; 2) визнання права на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку; 3) залишення його у власності однієї зі сторін з присудженням грошової компенсації.

Завершений житловий будинок і об’єкт незавершеного будівництва мають різну вартість, що впливає на вартість частки.

Оскільки на момент припинення шлюбу між сторонами спірний житловий будинок не було визнано спільною сумісною власністю сторін, а було здійснено визнання за сторонами права на будівельні матеріали, спір між сторонами вичерпано.

Крім зазначеного, суд звертає увагу на те, що рішенням Бердянського міськрайонного суду від 27 червня 2017 року було поділено будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи, які є спільним сумісним майном подружжя, та за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частку будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, які були використані під час будівництва перших поверхів житлового будинку «Б» та двоповерхової будівлі літнього типу «В», а також на 1/2 частку будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, які були використані під час будівництва господарських споруд. За відповідачем, в свою чергу, було визнано право власності на будівельні матеріали, обладнання та конструктивні матеріали, які використовувались для будівництва других поверхів будинку та будівлі літнього типу та для будівництва господарських споруд.

Визнання за позивачкою права на частку вже в збудованому житловому будинку, з урахуванням наявності судового рішення про визнання за нею права власності на 1/2 частку будівельних матеріалів, які були використані для будівництва конкретно визначеного судом поверху спірного будинку, є повторним поділом майна між сторонами.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ будинку задоволенню не підлягають.

Оскільки вимога про поділ земельної ділянки, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування житлового будинку, є похідними від вимоги про поділ будинку, така вимога задоволенню також не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з описовою частиною висновку судової оціночно-будівельної експертизи вартість будинку, про поділ якого ОСОБА_1 звернулась до суду, складає 2 922 148 грн., тому на час подання позову (13 жовтня 2017 року) сума судового збору повинна була складати 8 000 грн.

При зверненні до суду з позовною заявою ОСОБА_1 відповідно до квитанції 0.0.868763130.1 від 12 жовтня 2017 року було сплачено судовий збір в розмірі 640 грн., тому з позивачки, у задоволенні позовних вимог якої суд відмовляє, на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 7 360 грн. (8 000 грн. – 640 грн.).

Керуючись ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: 71112, АДРЕСА_1, до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою: 71112, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Толстого, буд. 27, про визнання майна об’єктом права спільної власності, поділ майна подружжя відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, проживає за адресою: 71112, АДРЕСА_1, на користь держави судовий збір в розмірі 7 360 (сім тисяч триста шістдесят) грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 06 червня 2018 року.

Суддя ОСОБА_9