ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 29 травня 2018 року                                                                                   Справа №  915/206/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представників позивача: ОСОБА_2 – дов. від 31.01.2018,

                                          ОСОБА_3 – дов. від 31.01.2018,

представника відповідача: ОСОБА_4 - дов.№10-2018/Legal від 22.03.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “РОСТОК АГРО” (юр. адреса: 65045, м.Одеса, вул.Велика Арнаутська, 76, офіс 2, код ЄДРПОУ 37385970; адреса для листування: 54003, АДРЕСА_1);

до відповідача: Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією “Сантрейд” (01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.19-21А; код ЄДРПОУ 25394566) в особі Південної філії Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією “Сантрейд” (54001, АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ 37192434),

ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.11 Г, код ЄДРПОУ 39440996),

про: стягнення 12444687,26 грн.

Згідно заяви про збільшення позовних вимог б/н від 15.04.2018 про стягнення заборгованості у розмірі 13  177  048,58 грн., з яких: 12  444  687,26 грн. заборгованість за Договорами поставки та 732  361,32 грн. пені, -

в с т а н о в и в:

07.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю “РОСТОК АГРО” (надалі – позивач, продавець) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією “Сантрейд” в особі Південної філії Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією “Сантрейд” (надалі – відповідач, покупець) 12444687,26 грн. заборгованості за Договорами поставки №60154842 від 15.02.2017, №60155163 від 16.02.2017, №60155386 від 17.02.2017, №60155745 від 20.02.2017, №60155935 від 21.02.2017, №60156007 від 21.02.2017, №60156320 від 22.02.2017, №60157790 від 23.02.2017, №60156622 від 23.02.2017 (надалі – Договора поставки).

23.04.2018 від позивача до суду надійшла заява б/н від 15.04.2018 (т.2 а.с.44) про збільшення позовних вимог, в якій, останній крім стягнення 12444687,26 грн. заборгованості за Договорами поставки, просить також стягнути з відповідача 732361,32 грн. пені нарахованої в період з 29.01.2018 до 03.04.2018 на суму основного боргу (т.2 а.с.44-46).

Враховуючи, що відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України, позивач скористався своїм правом збільшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання по справі, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача б/н від 15.04.2018 (вх.№4821/18).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам вказаних Договорів поставки та приписам чинного законодавства не розрахувався повністю за поставлений товар (насіння соняшникове та пшениця 3 класу) своєчасно, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 12444687,26 грн., яка станом на дату подання позову не погашена. Неналежне виконання з боку відповідача умов Договорів поставки стало підставою для нарахування пені.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (т.1 а.с.255-262) та у відзиві на заяву про збільшення позовних вимог (т.2 а.с.87), а також в запереченнях на відповідь на відзив (т.2 а.с.81), позовні вимоги не визнає та вказує, що строк виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договорами поставки, щодо проведення остаточного розрахунку (пункти 6.1, 6.1.2 спірних договорів), не настав, а вимоги позивача про стягнення заборгованості та пені за Договорами поставки безпідставними та передчасними, оскільки позивачем не виконано зустрічного обов’язку, передбаченого пунктами 8.1.2, 8.1.3 спірних договорів, щодо здійснення своєчасної та належної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та надання відповідачу підтвердження такої реєстрації у вигляді визначеної законом електронної квитанції, яку позивач зобов’язаний роздрукувати, засвідчити підписом своєї уповноваженої особи, скріпити печаткою та передати покупцю в оригіналі.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та заяві про збільшення позовних вимог, а також у відзивах на позов та на заяву про збільшення позовних вимог.

За заявою відповідача від 28.03.2018 №28/4-3/18 суд ухвалою від 23.04.2018 залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, та за власної ініціативи продовжив підготовче провадження на 30 днів.

07.03.2018 позивачем разом з позовом також подано до суду заяву б/н від 07.03.2018 (вх.№3000/18) про забезпечення позову, в задоволені якої судом ухвалою від 29.05.2018 було відмовлено, в зв’язку з не доведенням позивачем належними засобами доказування, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Ухвалою від 14.05.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.05.2018.

У підготовчому засіданні 29.03.2018 та судовому засіданні 25.05.2018 судом оголошувались перерви.

У судовому засіданні 29.05.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “РОСТОК АГРО” та Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією “Сантрейд” в особі Південної філії Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією “Сантрейд” було укладено Договора поставки №60154842 від 15.02.2017 (т.1 а.с.53-57), №60155163 від 16.02.2017 (т.1 а.с.70-74), №60155386 від 17.02.2017 (т.1 а.с.91-95), №60155745 від 20.02.2017 (т.1 а.с.109-113), №60156007 від 21.02.2017 (т.1 а.с.125-129), №60156320 від 22.02.2017 (т.1 а.с.155-159), №60157790 від 23.02.2017 (т.1 а.с.171-175), №60156622 від 23.02.2017 (т.1 а.с.188-192), відповідно до яких позивач зобов’язався продати та поставити, а відповідач зобов’язався оплатити і прийняти товар насіння соняшникове урожаю 2016 року насипом, у відповідності до умов вказаних договорів.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю “РОСТОК АГРО” та Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією “Сантрейд” в особі Південної філії Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією “Сантрейд” було укладено Договір поставки №60155935 від 21.02.2017 (т.1 а.с.141-145), відповідно до якого позивач зобов’язався продати та поставити, а відповідач зобов’язався оплатити і прийняти товар пшениця 3-го класу урожаю 2016 року насипом, у відповідності до умов цього договору.

Відповідно до пунктів 5.1 Договорів поставки, продавець зобов’язався здійснити поставку автомобільним транспортом товару на умовах DAT (поставлено на термінал), відповідно до правил Інкотермс 2010, - поставлено на термінал в Миколаївському морському торговельному порту, згідно реквізитів поставки, які зазначені в цьому договорі, або в окремих інструкціях покупця. Реквізити поставки (інструкції для заповнення автомобільних товарно-транспортних накладних): вантажоотримувач ТОВ Грінтур-Екс (парк Рудний, м.Миколаїв, вул.Заводська, 23) для ТОВ ЕТСК, вантажовласник Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією “Сантрейд”.

Пунктами 4.1 Договорів поставки сторони встановили ціну товару 9250,00 грн. без ПДВ та 11100,00 грн. з ПДВ за одну метричну тону насіння соняшника урожаю 2016 року насипом, а також 4291,67 грн. без ПДВ та 5150,00 грн. з ПДВ за одну метричну тону пшениці 3-го класу урожаю 2016 року насипом.

Пунктами 11.1 Договорів поставки передбачено, що вони вступають в силу з дати підписання та діють до повного виконання своїх зобов’язань. У випадку поставки всього об’єму товару продавцем в строки по договору (відповідно до п.5.2 або окремих додатків до договору), строк дії договору вважається продовженим до моменту оплати поставленого товару.

На виконання умов Договорів поставки, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 62223436,35 грн., що підтверджується видатковими накладними №18 від 16.02.2017 на суму 4886101,37 грн. (т.1 а.с.49), №19 від 17.02.2017 на суму 10430914,04 грн. (т.1 а.с.66), №20 від 20.02.2017 на суму 32718976,79 грн. (т.1 а.с.84), №22 від 21.02.2017 на суму 4598261,68 грн. (т.1 а.с.105), №23 від 21.02.2017 на суму 1485678,60 грн. (т.1 а.с.122), №24 від 21.02.2017 на суму 346801,27 грн. (т.1 а.с.138), №25 від 23.02.2017 на суму 5631718,51 грн. (т.1 а.с.151), №30 від 25.02.2017 на суму 1116993,85 грн. (т.1 а.с.168), №26 від 23.02.2017 на суму 1007990,24 грн. (т.1 а.с.185).

Товар був належним чином та без будь-яких претензій отриманий відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи на вказаних видаткових накладних.

Під час розгляду справи відповідачем також не було висловлено заперечень проти обсягу та вартості отриманого ним від позивача товару.

Згідно приписів ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно вимог ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.6.1 Договорів поставки, покупець здійснює оплату в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний банківський рахунок продавця. Покупець зобов'язується проводити оплату кожної партії Товару у два етапи:

- 80% вартості відповідної партії товару сплачується Покупцем протягом 2-х робочих днів з дати поставки товару і визначення фактичної кількості поставленого товару згідно умов цього договору, а також після отримання покупцем усіх документів на товар, що визначені у п.6.1.1 цього Договору;

- остаточний розрахунок проводиться покупцем протягом 2-х робочих днів після: а) отримання покупцем документів, що визначені у п.6.1.1 (якщо їх не було надано раніше) та у п.6.1.2, а також після б) завершення здійснення покупцем перевірки правильності реєстрації продавцем відповідної податкової накладної в ЄРПН (ст.8 цього Договору), за умови відсутності порушень з боку продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення накладних.

Згідно п.6.1.1 Договорів поставки, документами для часткової оплати є:

а) засвідчені продавцем (печатка та підпис) копії товарно-транспортних накладних;

б) засвідчені печаткою продавця копія реєстру вантажоотримувача про вивантаження транспортних засобів із ваги прийнятого товару;

в) оригінал видаткової накладної на відповідну партію товару згідного фактичної кількості товару, що була визначена у пункті поставки;

г) оригінал та засвідчена продавцем (печатка та підпис) копія рахунку на оплату вартості поставленого товару;

д) на вимогу та згідно із інструкціями покупця продавець зобов’язується надавати на кожний транспортний засіб:

- оригінали чи засвідчені продавцем (печатка та підпис) копії ветеринарних свідоцтв, форма №2, з відповідною відміткою Обласної ветеринарної інспекції (лише для фуражного зерна) на кожний транспортний засіб.

- засвідчені продавцем (печатка та підпис) посвідчення про якість (Форма 42), видані відповідною лабораторією на кожний транспортний засіб разом з протоколами випробувань харчової продукції на визначення показників безпеки, вмісту токсичних елементів, пестицидів та на вміст ГМО.

Відповідно до п.6.1.2 Договорів поставки, документами для остаточної оплати є:

а) засвідчена підписом та печаткою продавця роздруківка електронної квитанції про реєстрацію продавцем відповідної податкової накладної у ЄРПН;

б) оригінали відвантажувальних документів, визначені в п.6.1.1. цього Договору (у разі, якщо спочатку для оплати було прийнято засвідчені копії).

Відповідач поставлений позивачем товар оплатив частково  в сумі 49778749,09 грн., що становить 80% від вартості поставленого товару та підтверджується банківськими виписками за період з 16.02.2017 по 28.02.2017 (т.1 а.с.46, 47, 64, 81, 82, 102, 103, 120, 136, 149, 166, 182, 183).

Таким чином, на день розгляду справи несплачена відповідачем вартість товару  становить 12444687,26 грн. (62223436,35 грн. - 49778749,09 грн. = 12444687,26 грн.).

Вказана сума заборгованості зафіксована обома сторонами в акті звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2017 (т.1 а.с.44).

Під час розгляду справи відповідачем також не було висловлено заперечень проти розміру заборгованості.

30.01.2018 та 20.04.2018 позивач направляв на адресу відповідача претензії №2 від 29.01.2018 та №01/03 від 03.04.2018 з вимогами про оплату залишку боргу в сумі 12444687,26 грн., які залишені відповідачем без задоволення (т.1 а.с.37-39, т.2 а.с.47-50).

Як зазначалось вище, відповідач вважає, що строк виконання ним зобов’язань за Договорами поставки, щодо проведення остаточного розрахунку, не настав, а вимоги позивача про стягнення заборгованості та пені за Договорами поставки безпідставними та передчасними, оскільки позивачем не виконано зустрічного обов’язку, передбаченого пунктами 8.1.2, 8.1.3 спірних договорів, щодо здійснення своєчасної та належної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та надання відповідачу підтвердження такої реєстрації у вигляді визначеної законом електронної квитанції, яку позивач зобов’язаний роздрукувати, засвідчити підписом своєї уповноваженої особи, скріпити печаткою та передати покупцю в оригіналі.

До того ж, відповідач зазначає, що позивачем в позовній заяві не спростовується факт не виконання зобов'язання передбаченого п. п.6.1 та 6.1.2 спірних договорів.

Позивач, в свою чергу зазначає, що вимоги пункту 8.1.3 Договорів поставки ним були виконані повністю. Податкові накладні були виготовлені, заповнені, засвідчені, подані для реєстрації в ЄДРПН у встановленому законодавством порядку, що підтверджується рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 по справі №814/539/17. Цим же судовим рішенням визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області в частині невизнання електронних документів ТОВ «Росток Агро», та Державної фіскальної служби України щодо відмови прийняття та реєстрації поданих ТОВ «Росток Агро» в електронному вигляді податкових накладних №18 від 20.02.2.017, №15 від 16.02.2017, №16 від 17.02.2017, №19 від 21.02.2017, №20 від 21.02.2017, №21 від 21.02.2017, №22 від 23.02.2017, №24 від 23.02.2017, №26 від 25.02.2017, що виключає винність позивача у порушенні умов спірних договорів.

До того ж, позивач зазначає, що вказаним рішенням суду було зобов'язано Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні в електронному вигляді №18 від 20.02.2.017, №15 від 16.02.2017, №16 від 17.02.2017, №19 від 21.02.2017, №20 від 21.02.2017, №21 від 21.02.2017, №22 від 23.02.2017, №24 від 23.02.2017, №26 від 25.02.2017, з визначенням, що податкові накладні вважати прийнятими та зареєстрованими протягом операційного дня, коли їх було надіслано Товариством з обмеженою відповідальністю «Росток Агро», а саме: податкові накладні №15, 16, 18, 19, 20, 21, 22, 24, 26.

Під час розгляду справи судом встановлено, що дійсно постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 у справі №814/539/17, яка набрала законної сили 29.01.2018, по-перше, визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області в частині невизнання електронних документів ТОВ «Росток Агро», та Державної фіскальної служби України щодо відмови прийняття та реєстрації податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «Росток Агро» в електронному вигляді №18 від 20.02.2.017 року, №15 від 16.02.2017 року, №16 від 17.02.2017 року, №19 від 21.02.2017 року, №20 від 21.02.2017 року, №21 від 21.02.2017 року, №22 від 23.02.2017 року, №24 від 23.02.2017 року, №26 від 25.02.2017 року, №27 від 26.02.2017 року, №28 від 27.02.2017 року, №29 від 28.02.2017 року, №30 від 28.02.2017 року, №1 від 01.03.2017 року, №2 від 02.02.2017 року;  по-друге, зобов'язано Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні в електронному вигляді №18 від 20.02.2.017 року, №15 від 16.02.2017 року, №16 від 17.02.2017 року, №19 від 21.02.2017 року, №20 від 21.02.2017 року, №21 від 21.02.2017 року, №22 від 23.02.2017 року, №24 від 23.02.2017 року, №26 від 25.02.2017 року, №27 від 26.02.2017 року, №28 від 27.02.2017 року, №29 від 28.02.2017 року, №30 від 28.02.2017 року, №1 від 01.03.2017 року, №2 від 02.02.2017 року, з визначенням, що податкові накладні вважати прийнятими та зареєстрованими протягом операційного дня, коли їх було надіслано Товариством з обмеженою відповідальністю «Росток Агро», а саме: податкова накладна №30 від 28.02.2017 року - 02.03.2017 року, податкові накладні №15, 16, 19, 20, 21, 22, 24, 26, 27, 28, 29 - 09.03.2017 року, податкова накладна №18 від 20.02.2017 року - 13.03.2017 року, податкові накладні №1, 2 - 15.03.2017 року.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, з листа-відповіді Державної фіскальної служби України №3722/14/99-99-11-04-01-14 від 19.03.2018 (т.2 а.с.184), оригінал якого оглянуто судом, вбачається, що податкові накладні, зазначені в постанові Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 у справі №814/539/17 за позовом ТОВ «Росток Агро» до ДФС про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити дії, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, крім податкових накладних від 01.03.2017 №1 та від 02.02.2017 №2, які за даними Архіву електронної звітності ІТС «Податковий блок» до ДФС не надходили.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у разі належного виконання Державною фіскальною службою України своїх обов’язків щодо реєстрації податкових накладних, вказані податкові накладні були б своєчасно внесені до реєстру.

Отже, саме неналежне виконання з боку Державної фіскальної служби України своїх обов’язків стосовно прийняття та своєчасної реєстрації податкових накладних, призвели до того, що виконання позивачем умов договору постало в залежність від неправомірних дій третьої особи - Державної фіскальної служби України.

Таким чином, в процесі розгляду справи, судом встановлено відсутність вини позивача у ненаданні покупцю роздруківки електронної квитанції про реєстрацію продавцем відповідної податкової накладної у ЄРПН.

Слід також зазначити, що рішенням адміністративного суду від 02.11.2017 у справі №814/539/17 зобов’язано Державної фіскальної служби України вважати спірні податкові накладні прийнятими та зареєстрованими протягом операційного дня, коли їх було надіслано Товариством з обмеженою відповідальністю «Росток Агро».

На думку суду, вказівка в Договорах поставки на те, що остаточний розрахунок за товар  проводиться покупцем протягом 2-х робочих днів після: а) отримання покупцем документів, що визначені у п.6.1.1 (якщо їх не було надано раніше) та у п.6.1.2, а також після б) завершення здійснення покупцем перевірки правильності реєстрації продавцем відповідної податкової накладної в ЄРПН (ст.8 цього Договору), не є встановленням строку виконання зобов’язання відповідачем, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.251 ЦУ України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Умовами укладених між сторонами Договорів поставки не визначено строку виконання зобов’язання, та терміну, що визначався б календарною датою, до якої відповідач повинен був би розрахуватися або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Така ж подія як надання засвідченої підписом та печаткою продавця роздруківка електронної квитанції про реєстрацію продавцем відповідної податкової накладної у ЄРПН, а також завершення здійснення покупцем перевірки правильності реєстрації продавцем відповідної податкової накладної в ЄРПН, не може розцінюватись як така подія, що має неминуче настати, оскільки  матеріали справи свідчать як раз про неможливість вчинення позивачем зазначених дій через протиправні дії ІІІ особи - Державної фіскальної служби України.

Враховуючи відсутність у договорі, встановленого сторонами, строку виконання відповідачем грошового зобов’язання, суд дійшов висновків, що до спірних правовідносин мають бути застосовані положення ч.2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 30.01.2018 та 20.04.2018 направляв на адресу відповідача претензії №2 від 29.01.2018 та №01/03 від 03.04.2018 з вимогами про оплату залишку боргу в сумі 12444687,26 грн., які залишені відповідачем без задоволення.

Відповідно до приписів ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 12444687,26 грн. обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема одним із правових наслідків виділяється сплата неустойки.

Пунктом 7.2 Договорів поставки встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов’язується оплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На підставі п.7.2 Договорів поставки та з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України, позивачем нарахована пеня в сумі 732361,32 грн. за період з 29.01.2018 до 03.04.2018.

Перевіривши розрахунок пені, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини та факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом як підстави відмови у позові.

Оскільки заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією “Сантрейд” (01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.19-21А; код ЄДРПОУ 25394566) в особі Південної філії Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією “Сантрейд” (54001, АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ 37192434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РОСТОК АГРО” (юр. адреса: 65045, м.Одеса, вул.Велика Арнаутська, 76, офіс 2, код ЄДРПОУ 37385970; адреса для листування: 54003, АДРЕСА_1; відомості про банківські реквізити відсутні) 12444687,26 грн. заборгованості за Договорами поставки, 732361,32 грн. пені та 197655,73 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається  протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.  Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його  проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні  положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.238 ГПК України

та підписано суддею 08.06.2018 року.

Суддя                                                                                               М.В. Мавродієва