Постанова

Іменем України

30 травня 2018 року

м. Київ

справа № 357/17578/14-ц

провадження № 61-13304св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Хопти С. Ф.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Гуля В. В., Іванової І. В., Касьяненко Л. І., від 12 січня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» мотивувало тим, що 18 вересня 2007 року між сторонами спору був укладений кредитний договір № КІА3АК05780001 на суму 29 959,52 доларів США для купівлі автомобіля із здійсненням погашення кредиту щомісячними платежами у сумі 385,21 доларів США по 18 вересня 2014 року. Також 18 вересня 2007 року між сторонами був укладений договір застави автомобіля HYUNDAI модель SONATA, 2007 року випуску, VIN НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідач належним чином взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконував, у зв'язку із чим утворилася заборгованість.

Із урахуванням зазначеного, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило позов задовольнити, стягнути заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 20 листопада 2014 року і складається з: 18 842,17 доларів США за кредитом; 14 091,70 доларів США по процентам; 1 413,65 доларів США комісії за користуванням кредитом; 22 468,22 доларів США пені; 16,51 доларів США штрафу (фіксована частина); 2 840,79 доларів США штрафу (процентна складова), а всього 59 673,03 долари США, що за курсом НБУ 15,15 грн складає 903 811,75 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайоного суду Київської області, у складі судді Жарікова О. В., від 05 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем було надано розрахунки заборгованості, які не відображають фактичні обставини справи. Позивач скористався своїм правом на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави, а відповідачем погашено заборгованість перед позивачем в сумі 128 тис. грн із 145 822,70 грн (у тому числі тіло кредиту), яка існувала на час задоволення вимог позивача. Таким чином, позивачем надано розрахунки заборгованості, які не відображають реальну суму наявної заборгованості, оскільки у них не враховано виручені кошти від продажу заставного майна.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 12 січня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог банку. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 37 204,46 доларів США, що за курсом 15,15 відповідно до службового розпорядження НБУ від 20 листопада 2014 року складає 563 647,56 грн, з яких 18 842,17 доларів США - тіло кредиту; 14 091,70 доларів США - відсотки за користування кредитом; 1 413,65 доларів США - комісія за користування кредитом; 16,15 доларів США - фіксована частина штрафу; 2 840,79 доларів США - процентна складова штрафу. В задоволенні вимог про стягнення пені відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що наданий банком розрахунок відповідачем у встановленому законодавством порядку не спростований, а тому вказана заборгованість має бути стягнута з відповідача, оскільки зобов'язання мають виконуватися належним чином. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені, апеляційний суд, із урахуванням положень статті 258 ЦК України, виходив із того, що для стягнення пені встановлена позовна давність в один рік. За результатами реалізації автомобіля банком зараховано суму в розмірі 128 000 грн у рахунок заборгованості по пені у листопаді 2014 року, яка покриває суму нарахованої заборгованості по пені за рік до звернення до суду, у зв'язку із чим підстави для стягнення пені за інший період відсутні, оскільки такі суми пені нараховані поза межами річного строку позовної давності.

30 січня 2016 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Апеляційного суду Київської області від 12 січня 2016 року та залишити в силі рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2015 року.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник посилається на те, що банком належним чином не виконано умови кредитного договору в частині перерахування відповідачу повної суми кредитних кошів. У порушення умов кредитного договору банком було перераховано кошти на придбання автомобіля у гривневому еквіваленті, що не було передбачено умовами кредитного договору. Судами не надано належної оцінки рішенню Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2011 року про звернення стягнення на предмет застави та обставинам, встановленим цим рішенням. На виконання вимог вказаного рішення, відповідачем 14 січня 2012 року було передано банку автомобіль. Після передачі кредитного автомобіля позивач фактично перестав користуватися кредитними коштами, а тому нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами є безпідставним. Позивачем також було порушено процедуру оцінки вартості заставного майна, у зв'язку із чим неправильно визначено реальну вартість автомобіля.

29 лютого 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2017 року справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеними вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судами встановлено, що 18 вересня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № KIA3AK05780001 на суму 29 959,52 долара США на строк до 18 вересня 2014 року, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строк та порядку, встановленному кредитним договором.

Відповідно до пункту 7.1 вказаного кредитного договору банк зобов'язувався надати позичальникові кредитні кошти шляхом: перерахування на рахунок № 26009020030252 на строк з 18 вересня 2007 року по 18 вересня 2014 року включно у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 29 959,52 дол. США на наступні цілі: на оплату автомобіля 19 078,16 дол. США, а також у розмірі 34 грн для сплати за реєстрацію предмету застави в державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до пункту 1.2 та у розмірі 9 014,43 дол. США на сплату страхових платежів у випадку та згідно порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 даного договору, а також 1,00 % - 190,78 дол. США від суми кредиту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,93 % на місяць, на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати відсотків за дострокове погашення кредиту.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами 18 вересня 2007 року був укладений договір застави рухомого майна, відповідно до якого відповідачем у заставу був переданий автомобіль марки HYUNDAI, модель SONATA, 2007 року випуску, тип ТЗ легковий седан-В, № кузова: VIN НОМЕР_3, НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 20 листопада 2014 року позивач має заборгованість за договором у розмірі 59 673,03 долара США, з яких: 18 842,17 доларів США - заборгованість за кредитом; 14 091,70 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 413,65 доларів США - заборгованість по комісіям за користування кредитом; 22 468,22 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 16,51 доларів США - штраф (фіксована частина); 2 840,79 доларів США - штраф (процентна складова).

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

27 травня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воробйовою К. В. вчинено виконавчий напис № 791, за яким звернуто стягнення на автомобіль марки HYUNDAI, модель SONATA, 2007 року випуску, тип ТЗ легковий седан-В, № кузова: VIN НОМЕР_3, НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2011 року задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

Вказаним рішенням передано в заклад ПАТ КБ «Приватбанк» шляхом вилучення у ОСОБА_2 належного йому на праві власності заставленого майна - легкового автомобіля марки HYUNDAI, модель SONATA, 2007 року випуску, тип ТЗ легковий седан-В, № кузова: VIN НОМЕР_3, НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_2. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №KIA3AK05780001 від 18 вересня 2007 року станом на 21 липня 2009 року у розмірі 145 822,70 грн з яких: заборгованість за кредитом - 18 148,34 доларівСША, заборгованість по відсоткам у розмірі 758,87 доларівСША, заборгованість по комісіям за користування кредитом у розмірі 86,55 доларівСША, пеня у розмірі 37,68 доларів США, а разом 19 031,44 доларів США, звернуто стягнення на предмет застави. Крім того, вказаним рішенням знято заборону на відчуження вищевказаного транспортного засобу з метою забезпечення виконання рішення суду.

14 січня 2012 року ОСОБА_2 передав вищевказаний автомобіль в заклад ПАТ КБ «ПривтаБанк», що підтверджується відповідним актом.

12 листопада 2014 року, згідно довідки-рахунку, автомобіль марки HYUNDAI, модель SONATA, 2007 року випуску, тип ТЗ легковий седан-В, № кузова: VIN НОМЕР_3, НОМЕР_4, було реалізовано. Кошти в сумі 128 тис. грн від його реалізації, як було встановлено судами із пояснень представника позивача, було направлено на погашення заборгованості по кредитному договору.

Відповідно до частини четвертої статті 591 ЦК України, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 24 Закону України «Про заставу» у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

У позивача на підставі положень статті 591 ЦК України, статті 24 Закону України «Про заставу» після звернення стягнення на предмет застави виникло право щодо стягнення залишку боргу за кредитним договором.

Так, згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд на підставі наданого банком розрахунку та пояснень представника банку щодо зарахування отриманих від реалізації кредитором заставного майна коштів у рахунок погашення пені, виходив із того, що відповідачем погашено заборгованість лише в частині нарахованої пені.

Дійшовши вказаного висновку, апеляційний суд залишив поза увагою ту обставину, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2011 року було виконано боржником ОСОБА_2 14 січня 2012 року шляхом передачі заставного автомобіля у заклад ПАТ КБ «ПривтаБанк», що підтверджується відповідним актом (а.с. 46). На день винесення вказаного судового рішення, яким було передано в заклад заставний автомобіль, заборгованість за кредитним договором становила 19 031,44 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 18 148,34 доларів США, заборгованість по відсоткам у розмірі 758,87 доларів США, заборгованість по комісіям за користування кредитом у розмірі 86,55 доларів США, пеня у розмірі 37,68 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 145 822,70 грн. Саме в рахунок погашення визначеної судом заборгованості підлягали зарахуванню кошти, отримані в результаті звернення стягнення на предмет застави.

Враховуючи те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2011 року з боржника була стягнута пеня у розмірі 37,68 доларів США, то вся сума коштів, отриманих від продажу предмета застави не могла бути зарахована у рахунок стягнення пені, оскільки при реалізаціїавтомобіля відповідача 12 листопада 2014 року банк отримав кошти від його продажу у сумі 128 тис. грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги банку, апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, взявши лише до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, залишив поза увагою ту обставину, що відповідачем на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2011 року погашено заборгованість у розмірі 128 тис. грн із 145 822,70 грн, що було еквівалентно 19 031,44 дол. США.

За таких обставин оцінка апеляційним судом доказів не може вважатись такою, що відповідала вимогам статті 212 ЦПК України, у редакції чинній на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи вищеперелічені порушення, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи апеляційному суду необхідно надати оцінку вказаним у цій постанові обставинам, які при апеляційному розгляді не було враховано судом, обґрунтувати підстави прийняття або ж відмови у прийнятті доказів, перевірити їх достовірність та дослідити всі докази у справі у їх взаємозв'язку.

При вирішенні позовних вимог у частині стягнення комісії необхідно врахувати, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16.

При вирішення питання про стягнення штрафних санкцій необхідно врахувати, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 347/1910/15-ц.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 12 січня 2016 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Апеляційного суду Київської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. Ф. Хопта

Судді О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк