УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2007 року лютого «20» дня Колегія судців судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого -    Топчий В.М., Суддів -    Бондарева В.К., Балахонова Б.Л., за участю прокурора -    Бистрякової Д.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 5 грудня 2006 року,

яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Черкаси Черкаської області, не працюючий,

згідно  положень  ст.  89  КК України  не

судимий,

засуджений за ст. 185 ч. З КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислено з 8 серпня 2006 року.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 580 грн. на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.

6 серпня 2006 року, близько 12 год., ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою викрадання чужого майна, проникнув у будинок по АДРЕСА_1, звідки таємно викрав DVD плеєр «Піонер», вартістю 443 грн., 6 CD дисків, вартістю по 25 грн. кожний, фотоапарат «Скіна», вартістю 50 грн., парфумерний набір, вартістю 40 грн., електрочайник, вартістю 60 грн., спортивний костюм, вартістю 300 грн., светр, вартістю 65 грн., грошові кошти в сумі 100 доларів США (еквівалент 505 грн.), футболку чоловічу чорного кольору, вартістю 65 грн., всього на суму 1613 грн., які належать ОСОБА_2

Справа №   11-260 / 200                            

Категорія ст. 185 ч.З КК України                                              

Доповідач суддя Бондарев В.К.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити і пом'якшити призначене покарання, застосувавши ст. 69 КК України, посилаючись на те, що судом не враховані обставини, які пом'якшують покарання, а також не взято до уваги його сімейний стан і наявність неповнолітньої дитини, оскільки під час досудового і судового слідства неповно досліджені дані про його особу.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважає за необхідне апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апелянта, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Вина засудженого ОСОБА_1 у вчинені злочину за вказаних в мотивувальній частині вироку обставинах повністю підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, які судом досліджені в порядку ст. 299 ч.З КПК України і які ніким по справі не оспорюються.

Дії засудженого правильно кваліфіковані по ст. 185 ч. З КК України, як таємне викрадання чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону при проваджені досудового слідства і судового розгляду справи щодо ОСОБА_1, які б могли бути підставою для зміни або скасування вироку, не встановлено.

Покарання призначено засудженому ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України, з урахуванням ступеня суспільної небезпеки вчиненого, тобто вчинення злочину, яке відноситься до числа тяжких, обставини, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, а також даних про особу засудженого, який не працює.

Разом з тим, враховуючи обставину, яка пом'якшує покарання, - щире каяття, а також позитивну характеристику засудженого за місцем проживання, суд обґрунтовано визначив покарання, яке є близьким до нижньої межі санкції кримінального закону, яким передбачено відповідальність за вчинення вказаного злочину.

Доводи засудженого про те, що судом при призначенні покарання не враховані його сімейний стан і наявність неповнолітньої дитини, оскільки під час досудового слідства неналежно досліджені дані про особу засудженого, колегією судців до уваги взяти бути не можуть, оскільки матеріалами справи не підтверджуються. Так, засудженим як під час досудового слідства при пред'явленні матеріалів кримінальної справи для ознайомлення (а.с. 72), так і під час судового розгляду (а.с. 98 зв.), клопотання про необхідність прилучення будь-яких документів, які підтверджують наявність у нього вказаних обставин, не заявлялись.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, згідно зі ст. 69 КК України може мати місце тільки за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Оскільки достатніх підстав для призначення ОСОБА_1 більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, немає, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта задоволенню не підлягають.

У зв'язку з наведеним, підстав вважати призначене покарання явно несправедливим внаслідок його суворості і невідповідним ступеню тяжкості злочину і особі засудженого, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365-367 КПК України, колегія судців

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 5 грудня 2006 року щодо нього - без зміни.

Головуючий:

Судді: