ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/1635/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О.,Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман - К",

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя - Малярчук І.А.)

від 19.09.2017,

та постанову Одеського апеляційного господарського суду

(головуючий - Таран С.В., судді - Будішевська Л.О., Бєляновський В.В.)

від 28.11.2017,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал",

до товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман - К",

про стягнення 105 226,63 грн,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а. с. 191-192, т. 1) про стягнення з відповідача 105 226,63 грн заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.03.2015 по 31.05.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.02.2014 між ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" та ТОВ "Флагман-К" укладено договір № 7639/1 про надання послуг з водопостачання та водовідведення. Відповідно до укладеної між сторонами додаткової угоди від 29.12.2015 дію договору було продовжено до 29.02.2016. У період з 01.03.2015 по 31.05.2017 (зокрема, і поза межами строку дії договору) позивач надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, які відповідач не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 112 226,63 грн. Оскільки 29.06.2017 відповідачем було сплачено 7 000,00 грн, позивач просить стягнути з відповідача 105 226, 63 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.08.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2017, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 105 226,63 грн заборгованості та судовий збір.

14.12.2017 ТОВ "Флагман - К" подало касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає, що господарськими судами не було взято до уваги те, що позивач безпідставно нарахував відповідачу заборгованість за минулі періоди, при цьому не вказано за які саме та з чого ця заборгованість складається; між позивачем і ОСББ "Вікторія - А" існували договірні відносини щодо обслуговування того ж будинку, а, отже, заборгованість, яку позивач намагається стягнути з відповідача, є заборгованістю іншої особи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач посилаючись на те, що відповідач отримував розрахунки заборгованості за спірний період, а, отже, був обізнаний із сумою заборгованості, яка підлягає стягненню з нього; наявним у матеріалах справи звітом водокористування і водовідведення, який підписаний директором товариства та на якому міститься печатка підприємства відповідача, підтверджується, що попередній показник водолічильника складав 96 м. куб. та на кінець березня місяця 2015 р. він складав 10 700 м.куб.; щодо показів водолічильника, то ОСББ "Вікторія - А" використовувала засіб обліку з заводським № 9772, а на об'єкті ТОВ "Флагман - К" встановлений лічильник з заводським № 201306001879, а тому між цими лічильниками не існує жодного взаємозв'язку.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд відповідно до вимог ст. 310 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального права.

Щодо доводів відповідача про те, що йому було безпідставно нарахована заборгованість за минулі періоди, то необхідно зазначити таке.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зокрема, акти опломбування з'єднань водомірного вузла № 482/тн від 26.02.2014, акти зняття показів водоміру № 36585 від 26.05.2015, № 39182 від 18.06.2015, № 27022 від 16.07.2015, № 43293 від 30.07.2015, № 46885 від 08.09.2015, № 42377 від 01.12.2015, № 3496 від 08.02.2016, № 15107 від 08.06.2016, № 84438 від 27.10.2016, № 1058 від 23.03.2017, а також складений відповідачем звіт про споживання холодної води за березень 2015 року, який скріплений печаткою ТОВ "Флагман-К", суди встановили, що цими документами підтверджується цілісність пломбування лічильника, показники фактично спожитої відповідачем води, а також, що первісний показник лічильника становив 000096 куб.м.

З урахування вимог ст. 300 ГПК України судом касаційної інстанції не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними чи недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Судами встановлено, що цими доказами підтверджується, що у період з 01.03.2015 по 31.05.2017 позивач надав, а відповідач спожив послуги з водопостачання та водовідведення, однак, оскільки відповідач за надані послуги розрахувався частково, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень № 16 від 22.04.2015, № 17 від 27.04.2015, № 50 від 28.08.2015, № 44 від 13.08.2015, № 63 від 09.10.2015, № 74 від 11.11.2015, № 72 від 29.10.2015, № 93 від 30.12.2015, № 80 від 09.12.2015, № 139 від 25.04.2016, № 150 від 25.05.2016, № 152 від 28.05.2016, № 155 від 09.06.2016, №162 від 16.06.2016, №167 від 06.07.2016, №172 від 19.07.2016, №183 від 19.08.2016, №191 від 16.09.2016, №187 від 12.09.2016, №196 від 30.09.2016, №205 від 09.11.2016, №209 від 24.11.2016, №238 від 02.03.2017, №249 від 29.03.2017, №280 від 29.06.2017, №268 від 25.05.2017, №235 від 31.01.2017, № 221 від 28.12.2016, №170 від 14.07.2017, №132 від 31.03.2016, №122 від 10.03.2016, № 106 від 28.01.2016, № 26 від 11.06.2015, то у відповідача виникла заборгованість у сумі 105 226,63 грн за спірний період.

Щодо посилань відповідача на те, що заборгованість, яку позивач намагається стягнути з відповідача, є заборгованістю іншої особи, то необхідно зазначити, що господарські суди, на підставі дослідження всіх доказів у справі, згідно з вимогами ст. 43 ГПК України, прийшли до висновку про недоведеність відповідачем того, що 105 226,63 грн є сумою заборгованості, яка має бути стягнута з ОСББ "Вікторія - А".

При цьому суди вказали, що сума заборгованості, яка виникла у ОСББ "Вікторія -А" за договором № 240/1 від 26.12.2012 за період з 01.01.2013 по 01.08.2014, була стягнута з останнього рішенням Господарського суду Одеської області від 14.05.2015 у справі № 916/5067/14 і договірні відносини, які виникли між позивачем і ОСББ "Вікторія - А" не впливають на правовідносини, що склались між позивачем і відповідачем.

Суд вважає, що рішення місцевого господарського суду і постанова суду апеляційної інстанції прийняті відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому їх необхідно залишити в силі з таких підстав.

Задовольняючи позов, господарські суди правильно виходили з того, що у відповідача виникла заборгованість у розмірі 105 226,63 грн за послуги водопостачання та водовідведення за спірний період, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення (ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що споживачі питної води зобов'язані: своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктами 3.1., 3.7. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлкомунгоспу № 190 від 27.06.2008, визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показників засобів обліку; розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Водночас, відсутність договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати за фактично спожиті послуги.

Зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. ст. 525, 526 ЦК України).

Оскільки відповідач отримані послуги з водопостачання та водовідведення на суму 105 226,63 грн за спірний період не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, то господарські суди обґрунтовано і правомірно стягнули з відповідача на користь позивача 105 226,63 грн.

За таких обставин рішення господарських судів постановлені з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування немає.

Оскільки підстав для скасування судових рішень та ухвалення нового немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман - К" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 19 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2017 року у справі за № 916/1635/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач