ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2018 р.                                                                 Справа № 922/1361/17  

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Лакіза В.В. , суддя  Плахов О.В.

за участі секретаря судового засідання Курченко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області вх. №575 Х/2 на рішення господарського суду Харківської області від 31.05.2017 (рішення ухвалено суддею Прохоровим С.А. у приміщенні господарського суду Харківської області, повне рішення складено 06.06.2017) у справі № 922/1361/17

за  позовом заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків,

до  1) Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Восток", с.Бугаївка, Харківська область,

  2) Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області, смт.Шевченкове, Харківська область,

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ТОВ "СК Восток" та до Шевченківської районної державної Адміністрації Харківської області, в якому просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, який 29.12.2007, укладений між Шевченківською райдержадміністрацією та СК “Восток” та 20.01.2008 зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі в Шевченківському районному відділі Харківської регіональної філії ДП “Центр ДЗК при Держкомземі України” за №040870400004, яким СК “Восток” надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 3,3730 га (пасовища), що знаходиться на території Сподобівської сільської ради Шевченківського району за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позов обґрунтовано тим, що згідно з інформацією Держгеокадастру у Шевченківському районі Харківської області від 16.03.2017 № 8-20.29-0.4-214/2-17 в архіві відділу відсутня технічна документація з нормативної грошової оцінки вищевказаної земельної ділянки. На думку прокурора, відповідні обставини є підставою для визнання договору оренди недійсним.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.05.2017 (суддя Прохоров С.А.) у задоволенні позову відмовлено. Судом першої інстанції  наведено наступні доводи. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого ч. 1 ст. 15 Закону України “Про оренду землі”, а тому наявність чи відсутність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою його недійсність. Крім того, на момент укладання договору оренди чинне земельне законодавство не передбачало конкретний розмір орендної плати, зокрема, й у процентному співвідношенні до нормативної грошової оцінки, а норми ст. 21 Закону України “Про оренду землі” лише фіксують його граничні межі. Єдиною підставою для проведення нормативної грошової оцінки землі є рішення органу виконавчої влади, однак  Шевченківською районною державною адміністрацією Харківської області рішення про проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передавалася в оренду СК “Восток”, не приймалося. У зв'язку з цим, із посиланням на практику Європейського суду з прав людини, місцевим господарським судом зазначено, що самі по собі допущені органом публічної влади порушення при вирішенні питання про передачу комунального майна у користування особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна, якщо вони не були допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача, отже визнання недійсним договору відповідно до якого орендар отримав в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та подальше позбавлення його цього майна на підставі порушення вимог щодо встановлення в договорах оренди землі розміру орендної плати без належного визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке відбувається з вини органу виконавчої влади, є неприпустимим.

Щодо заяви першого відповідача про застосування до спірних правовідносин позовної давності - у рішенні зазначено, що оскільки в межах даної справи суд відмовляє в задоволенні позову прокурора з підстав необґрунтованості його позовних вимог, суд не застосовує позовну давність до спірних правовідносин.

Заступник прокурора Харківської області з рішенням  не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скарга мотивована тим, що спірний договір укладено з порушенням ст.13 Закону України "Про оцінку земель", ст.ст.15, 21 Закону України "Про оренду землі", а саме, без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов’язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Як зазначає апелянт, оскільки сторонами при укладенні спірного договору були порушені акти цивільного законодавства, цей договір підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України. Стосовно позовної давності прокурор у наданих суду апеляційної інстанції поясненнях (т.1, а.с.176)  зазначив, що позивачем у даній справі, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, функції контролюючого органу набуті лише після 30.11.2016, на  думку прокурора, перебіг позовної давності за даним позовом розпочався з моменту проведення Ізюмською місцевою прокуратурою відповідної перевірки (у 2017 році), а тому при зверненні з позовом прокурором не пропущено позовну давність.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2017  апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 31.05.2017 у справі №922/1361/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов залишено без розгляду. Суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий господарський суд не дослідив як обставини виконання прокурором положень ст.23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього, до звернення до суду, повідомлення відповідного суб’єкта владних повноважень, так і не перевірив та не підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, згідно вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру"; до Харківського апеляційного господарського суду  від прокуратури надійшов лист №03-27-1851-17 від 28.08.2017, до якого, зокрема, додано копію реєстру на просту кореспонденцію, яка здана у поштове відділення 12.04.2017, що підтверджує направлення позивачу листа №03-07-3892вих-17 від 12.04.2017 з повідомленням про представництво прокуратурою його інтересів у суді, проте на зазначеному реєстрі відсутній відтиск штампу "Укрпошти", який би підтверджував доводи прокурора про направлення відповідного листа. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що в матеріалах справи відсутні належні докази попереднього звернення прокурора до позивача.  

Постановою Верховного Суду від 01.03.2018 касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі №922/1361/17 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду  апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції погодився з доводами скаржника, що законодавством не визначено конкретних вимог щодо форми чи змісту відповідного повідомлення та способу його направлення відповідній стороні у справі, та зазначив, що з оскаржуваної постанови не вбачається, що суд апеляційної інстанції з’ясовував у позивача факт отримання вищевказаного повідомлення від прокуратури; доводи суду апеляційної інстанції, що прокурором не надано доказів на підтвердження того, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки апеляційний суд не зазначив, якими саме доказами може підтверджуватися не виконання повноважень, тобто, повна бездіяльність певного суб’єкта владних повноважень.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І.В.) відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою та призначено її розгляд на 03.05.2017. Встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу - протягом 5 днів з дня вручення їм ухвали про відкриття провадження у справі.

У зв'язку з відпусткою суддів Пуль О.А. та Тарасової І.В. 03.05.2018 було здійснено повторний автоматизований розподіл даної судової справи, за результатами якого визначено колегію суддів  у наступному складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.

13.04.2018 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що законодавством, чинним на момент укладення спірного договору оренди (зокрема, ч.3 ст.13 Закону України "Про оцінку земель") було передбачено обов'язковість здійснення нормативної грошової оцінки земель при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; повноваження стосовно здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства покладено на Головне управління лише з листопада 2016 року. Позивач зазначає, що не заперечує проти задоволення апеляційної скарги прокурора. Даний учасник справи також звернувся до суду з клопотанням (вх.№3290 від 03.05.2018) про розгляд справи без участі його представника у зв'язку з зайнятістю представника в судовому засіданні Апеляційного суду Харківської області.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.05.2018 розгляд справи відкладено на 21.05.2018, витребувано у позивача та прокурора пояснення та докази на виконання  постанови Верховного Суду від 01.03.2018 у даній справі, а саме, щодо отримання (або неотримання) Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області листа №03-07-3892вих-17 від 12.04.2017 з повідомленням про представництво прокуратурою його інтересів у суді.

10.05.2018 другий відповідач - Шевченківська районна державна адміністрація Харківської області – надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про пропущення прокурором позовної давності при зверненні з позовом у даній справі, оскільки у спірних правовідносинах суб’єктом прав є саме держава, а не якийсь конкретний орган, відтак, зміна уповноваженого органу не змінює порядку перебігу позовної давності в цілому. Тому другий відповідач вважає обґрунтованим рішення суду першої інстанції про відмову в позові, просить суд залишити вказане рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також даний учасник справи просить розглядати справу без участі його представника з урахуванням правової позиції, викладеної в даному відзиві.

21.05.2018 позивач, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, надав пояснення, в яких зазначив, що копія листа Ізюмської місцевої прокуратури №03-07-3892вих-17 від 12.04.2017 з повідомленням про представництво прокуратурою інтересів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у суді надійшла до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області як один із додатків до позовної заяви заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області від 21.04.2017. Разом з тим, пояснень щодо отримання оригіналу вказаного листа до звернення прокурора до суду з позовом у даній справі зазначеним учасником справи суду не було надано. Прокуратурою додаткових пояснень та доказів щодо направлення листа від 12.04.2017 суду також не було надано в судове засідання 21.05.2018 (тобто позивачем та прокурором фактично не виконано вимог ухвали суду від 03.05.2018).

У судовому засіданні 21.05.2018 представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся до суду з усним клопотанням про надання йому додаткового часу для з'ясування відповідного питання та надання суду письмових пояснень стосовно отримання або неотримання листа №03-07-3892вих-17 від 12.04.2017. Прокурор зазначене клопотання підтримав.

Ухвалою суду від 21.05.2018 в судовому засіданні було оголошено перерву до 04.06.2018, зобов’язано прокурора та позивача - виконати вимоги ухвали суду від 03.05.2018.

24.05.2018 Ізюмська місцева прокуратура надала пояснення, в яких зазначає, що на виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" нею було направлено Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області лист №03-07-3892вих-17 від 12.04.2017 простою кореспонденцією. До пояснень додано копію відповідного реєстру на просту кореспонденцію, яка аналогічна тій, що наявна в матеріалах справи.

30.05.2018 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надало пояснення, в яких повідомляє, що Юридичним управлінням Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 22.05.2018 направлено запит до Управління адміністративно-організаційного забезпечення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та отримано відповідь (оригінал відповіді додано до пояснень), згідно з якою до Головного управління не надходив лист Ізюмської місцевої прокуратури №03-07-3892вих-17 від 12.04.2017; копія вказаного листа з повідомленням про представництво прокуратурою інтересів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у суді надійшла до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області як додаток №7 до позовної заяви заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області від 21.04.2017.

У судовому засіданні 04.06.2018 прокурор підтримав викладену ним письмово правову позицію. Інші учасники справи, повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, не направили своїх представників для участі в судовому засіданні та не повідомили суд про причини їх неявки.

В ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом  у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Присутній в судовому засіданні 04.06.2018 прокурор погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін у судовому засіданні, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Розпорядженням голови Шевченківської райдержадміністрації від 28.12.2007 №503 (т.1, а.с.25) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надано дозвіл на складання документів, що посвідчують право оренди ТОВ "СК "Восток" (перший відповідач) на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Сподобівської сільської ради Шевченківського району Харківської області.

На виконання зазначеного розпорядження між Шевченківською райдержадміністрацією (другий відповідач) та ТОВ СК “Восток” 29.12.2007 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасу площею 3,3730 га (пасовища), що знаходиться на території Сподобівської сільської ради Шевченківського району за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1,а.с.26). Вказаний договір оренди земельної ділянки 20.01.2008 зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на постійного користування землею, договорів оренди землі в Шевченківському районному відділі Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" за №040870400004. Строк дії договору оренди - 49 років.

Згідно з інформацією  Держгеокадастру у Шевченківському районі Харківської області від 16.03.2017 № 8-20.29-0.4-214/2-17 (т.1, а.с.29) в архіві відділу відсутня технічна документація з нормативної грошової оцінки вищевказаної земельної ділянки. Відповідно до інформації Шевченківської районної ради Харківської області від 20.03.2017 № 116 (т.1, а.с.30) технічна документація з нормативної грошової оцінки вищевказаної земельної ділянки на сесіях районної ради не затверджувалася.

У квітні 2017 року заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ТОВ "СК Восток" та до Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області, в якому просив суд визнати недійсним вищевказаний договір оренди земельної ділянки від 29.12.2007. На думку прокурора, незатвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки наданої в оренду першому відповідачеві земельної ділянки свідчить про невідповідність договору оренди чинному законодавству – що є підставою для визнання його недійсним.

Місцевий господарський суд розглянув вищевказаний позов по суті, фактично погодившись із наявністю передбачених законом підстав для подання відповідного позову. Верховний Суд у постанові від 01.03.2018 в даній справі вказав, що суд першої інстанції не дослідив як обставини виконання прокурором положень ст.23 Закону України “Про прокуратуру” щодо попереднього, до звернення до суду повідомлення відповідного суб’єкта владних повноважень, так і не перевірив та не підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, згідно вимог ч.4 ст.23 Закону України “Про прокуратуру”.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.23 Закону України “Про прокуратуру” (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

У позовній заяві прокурор, посилаючись на ч.4 ст.122 Земельного кодексу України зазначив, що центральним органом виконавчої влади з питань  у галузі земельних відносин є Державна служба України  з питань геодезії, картографії  та кадастру (Держгеокадастр).  

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого 03.03.2015 наказом №21 Держгеокадастру,  управління є територіальним органом Державної служби України  з питань геодезії, картографії  та кадастру та розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, прокурор звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, як суб’єкта, уповноваженого розпоряджатися  спірною земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення.

Підставою для представництва є порушення інтересів держави, зокрема, зазначено, що в зв’язку з не проведенням нормативно-грошової оцінки істотно занижується орендна плата за використання землі, що призводить до ненадходження коштів до бюджету, окрім того, дотримання належного економічного регулювання земельних відносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, органом Держгеокадастру на час подання позову в даній справі та її судового розгляду не вжито заходів щодо зобов’язання відповідачів привести у відповідність розмір орендної плати до вимог законодавства на підставі належного виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки, що спричиняє порушення економічних інтересів держави.

Тому не здійснення відповідними органами повноважень щодо захисту вказаних інтересів держави, є підставою для представництва в суді інтересів держави відповідно до ст.23 Закону України “Про прокуратуру” – про що зазначив Верховний Суд у постанові від 01.03.2018 у даній справі.

Іншою необхідною умовою для здійснення прокурором представництва інтересів держави, у відповідності до приписів ст.23 Закону України “Про прокуратуру”, є виконання прокурором обов’язку попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Тобто, виходячи зі змісту даної норми, наявність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів попереднього звернення прокурора до відповідного суб’єкта владних повноважень є обов’язковою умовою, за якої можливий судовий розгляд позову прокурора, і виключно у разі її дотримання прокурор набуває відповідних процесуальних повноважень (процесуальної дієздатності).

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом як у постанові від 01.03.2018 у даній справі, так і в інших постановах (зокрема, від 10.05.2018 у справі №918/323/17, відповідно до якої з’ясуванню судами підлягає питання дотримання прокурором до ч.4 ст.23 Закону України “Про прокуратуру” щодо повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення прокурора до суду - з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави).

На виконання вказівок та з урахуванням правової позиції Верховного Суду щодо вищевказаного питання, у відповідності до вимог ч.4 ст.236, ст.316 ГПК України, в ході даного апеляційного провадження встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України “Про прокуратуру” до позовної заяви додано лист  Ізюмської місцевої прокуратури від 12.04.2017 №03-07-3892вих17, направлений на адресу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому повідомляється про прийняття прокуратурою рішення щодо здійснення представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (т.1, а.с. 45). Водночас будь-яких доказів направлення вказаного листа на адресу позивача прокурором надано не було.

В ході першого розгляду справи судом апеляційної інстанції ухвалою від 08.08.2018 у прокурора було витребувано відповідні докази та отримано копію реєстру Ізюмської місцевої прокуратури на просту кореспонденцію №(22-50)1025-17 (т.1, а.с.172).

Із матеріалів справи та пояснень представників прокуратури в ході апеляційного розгляду справи (який було продовжено після скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 постановою Верховного Суду від 01.03.2018) вбачається, що вищевказаний реєстр є єдиним документом, на який прокуратура посилається як на доказ направлення позивачеві листа від 12.04.2017 №03-07-3892вих17. Зокрема, до пояснень Ізюмської місцевої прокуратури від 24.05.2018 додано копію цього ж реєстру.

Разом з тим, на виконання вказівок Верховного Суду, судом апеляційної інстанції в даному провадженні було зобов’язано позивача надати пояснення та докази щодо отримання (або неотримання) Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області листа №03-07-3892вих-17 від 12.04.2017 з повідомленням про представництво прокуратурою його інтересів у суді. Позивачем було надано суду відповідні пояснення,  а також доказ – відповідь Управління адміністративно-організаційного забезпечення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на запит юридичного управління від 22.05.2018 (т.2, а.с.99), в якій зазначено, що до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області не надходив лист Ізюмської місцевої прокуратури №03-07-3892вих-17 від 12.04.2017; копія вказаного листа з повідомленням про представництво прокуратурою інтересів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у суді надійшла до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області як додаток №7 до позовної заяви заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області від 21.04.2017.

Тобто позивач заперечує факт отримання від прокуратури повідомлення про представництво прокуратурою його інтересів у суді до подання прокурором позову в даній справі.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на приписи вказаної норми, надаючи оцінку наданим прокурором та позивачем доказам (в їх системному зв’язку) колегія суддів зазначає, що законодавством дійсно не визначено конкретних вимог щодо форми чи змісту повідомлення прокурором відповідного суб’єкта владних повноважень про намір здійснювати представництво його інтересів у суді та способу його направлення такому суб’єкту. Отже, направлення листа з повідомленням простою поштою не є порушенням приписів чинного законодавства.

Разом з тим, при надісланні листа №03-07-3892вих-17 від 12.04.2017 простою кореспонденцією прокурор повинен був усвідомлювати, що бере у зв'язку з цим на себе певний ризик ускладнення чи й неможливості доведення виконання ним вимог закону щодо направлення відповідного листа адресатові, якщо останній заперечуватиме факт його одержання. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 у справі №915/482/17.

Тобто наявність заперечень зі сторони Головного управління Держгеокадастру у Харківській області факту отримання від Ізюмської місцевої прокуратури вищевказаного листа потребує обов'язкового подання прокурором належних доказів стосовно виконання ним обов'язку, передбаченого ч.4 ст.23 Закону України “Про прокуратуру”.

Порядок надання послуг поштового зв’язку, права та обов’язки операторів поштового зв’язку і користувачів послуг поштового зв’язку, регулювання відносин між ними, встановлюються   Правилами надання послуг поштового зв’язку, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270.

Вказаними Правилами визначено, що просте поштове відправлення – поштове відправлення, яке приймається для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляється/вручається без розписки (абз.23 п.2).

Відповідно до п.73 Правил під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля.

Дата відбитку календарного штемпеля маркувальної машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання. Якщо на письмовій кореспонденції, поданій для пересилання, відсутній відбиток календарного штемпеля або зазначена дата не відповідає даті подання її для пересилання, поштові відправлення повертаються відправникові для відповідного оформлення.

У разі виявлення у поштових скриньках поштових відправлень, оплату яких здійснено із застосуванням відбитків маркувальної машини, відбитків про оплату письмової кореспонденції, нанесених друкарським чи іншим способом, або інших відміток про оплату, вони за призначенням не пересилаються, а першочергово повертаються за зворотною адресою. У разі відсутності зворотної адреси такі поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку протягом установленого законодавством строку.

Проставлення календарного штемпеля не є обов'язковим для письмової кореспонденції, що оплачується з використанням відбитків маркувальних машин, відбитків про оплату, нанесених друкарським чи іншим способом, пересилається за договірними тарифами, якщо на відбитках та поштових відправленнях зазначено найменування оператора поштового зв'язку, дату та об'єкт поштового зв'язку місця приймання.

Отже, виходячи зі змісту вказаного нормативного акту, приписи якого наводить Верховний Суд у постанові від 01.03.2018 у даній справі, належним доказом направлення адресату певної кореспонденції може бути визнано реєстр поштових відправлень у разі наявності на ньому відбитку календарного штемпеля (відбитку маркувальної машини) із зазначенням найменування оператора поштового зв'язку, дати та об'єкту поштового зв'язку місця приймання.

Однак, як вбачається з реєстру Ізюмської місцевої прокуратури на просту кореспонденцію, копію якого було надано суду апеляційної інстанції, відповідний штемпель (відбиток маркувальної машини, як і будь-яке інше позначення з інформацією про найменування оператора поштового зв'язку, дату та об'єкт поштового зв'язку місця приймання) на даному документі відсутній. Відповідно до пояснень прокурора в судовому засіданні 04.06.2018, вказаний реєстр є внутрішнім документом прокуратури – роздруківкою із системи електронного документообігу.

За таких обставин, з урахуванням наявності заперечень позивача щодо отримання від прокуратури листа №03-07-3892вих-17 від 12.04.2017, колегія суддів зазначає, що реєстр поштових відправлень, на який посилається прокурор, не може бути визнаний належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом (у розумінні ст. 76 – 79 ГПК України) факту виконання прокурором приписів ч.4 ст.23 Закону України “Про прокуратуру”, а саме – щодо обов’язку попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб’єкта владних повноважень.

Тобто прокурором не обґрунтовано наявності встановлених законом підстав представництва при зверненні з позовом у даній справі. Однак вказана обставина залишилася поза увагою місцевого господарського суду, який розглянув позов по суті, тоді як у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.81 ГПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення), з урахуванням правової позиції, викладеної в абз.7 п.3 постанови Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №7 “Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам”, така позовна заява підлягала залишенню без розгляду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.226 ГПК України в редакції, чинній на час даного апеляційного провадження, суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Як було зазначено вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що прокурором не обґрунтовано наявності встановлених законом підстав представництва при зверненні з позовом у даній справі – відповідне свідчить про відсутність у нього процесуальної дієздатності.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню як таке, що прийнято при неповному з’ясуванні обставин справи, а позов має бути залишено без розгляду.

Керуючись  статтями 273, п.4 ч.1 статті 275, п.1 ч.1 статті 277, 281, 282, 284  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 31.05.2017 у справі №922/1361/17 скасувати. Позов залишити без розгляду.

Повний текст постанови складено   05.06.18

Головуючий суддя                                                                    Шевель О. В.

Суддя                                                                                           Лакіза В.В.  

Суддя                                                                                           Плахов О.В.