ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року           справа №805/506/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),

суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1  на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року  у справі  № 805/506/18-а (головуючий І інстанції Кониченко  О.М.)  за позовом  ОСОБА_1  до  Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій неправомірними, скасування рішень, зобов’язання вчинити певній дії,-

                                                ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила: визнати неправомірними дії відповідача щодо прийняття рішення від 04.12.2017 року про відмову ОСОБА_1 та її малолітньому сину ОСОБА_2, у взятті на облік як внутрішньо переміщених осіб та видачі відповідних довідок; скасувати рішення від 04.12.2017 року про відмову у взятті ОСОБА_1 та її малолітнього сина ОСОБА_2 на облік, як внутрішньо переміщених осіб; зобов’язати відповідача взяти позивача та її малолітнього сина ОСОБА_2 на облік як внутрішньо переміщених осіб та видати відповідні довідки.

В обґрунтування позову зазначила, що зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. З лютого 2014 року перемістилась у м. Донецьк, де фактично проживала до жовтня 2017 року.

01.10.2017 року позивач через страх за своє життя і здоров’я та життя її новонародженої дитини виїхала з м. Донецька до міста Краматорськ Донецької області.

В грудні 2017 року звернулась до відповідача із заявою про взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб,  однак відповідач відмовив у взятті на облік як внутрішньо переміщених осіб, оскільки реєстрація її місця проживання є м. Краматорськ.

Рішення відповідача є таким, що порушує норми чинного матеріального та процесуального права.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення, ухвалити постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

1. Суд першої інстанції помилково не взяв до уваги докази підтвердження факту постійного проживання позивача у м. Донецьк на час виникнення обставин, передбачених ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а саме: договір оренди житлового приміщення, лист Державної прикордонної служби України, копії довідок медичної установи, копію трудової книжки.

2. Реєстрації місця проживання чи перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

3. Суд першої інстанції протиправно стягнув з позивача судовий збір, не врахувавши матеріальний стан позивача.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянкою України, що підтверджено паспортом серії ВК №932918 (а.с. 6-9).

Зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є Донецька область, м. Краматорськ, вул. Новгородська, буд. 24, що також підтверджено паспортом громадянина України (а.с. 9).

В грудні 2017 року позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради із заявою про взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб її та її новонародженої дитини ОСОБА_2.

Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 04.12.2107 року позивачу відмовлено у видачі довідки ВПО відповідно до п.п.1 п.8 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 (а.с. 10).

Підставою відмови зазначено, що місце реєстрації проживання позивача є м. Краматорськ,  яке не відноситься до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та не входить до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що м. Краматорськ (місце реєстрації позивача) не відноситься до переліку населених пунктів, які тимчасово непідконтрольні органам державної влади, що є підставою для відмови у взятті на облік позивача та її малолітнього сина, як осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України.

До того ж, позивачем не доведений факт проживання в районі проведення антитерористичної операції на момент виникнення обставин, зазначених у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Оцінка суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20.10.2014 № 1706 (далі Закон №1706), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного  Комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 4 Закону №1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12цього Закону.

Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України”  та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу №405.

Кабінет Міністрів України розпорядженням від 07.11.2014 №1085-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

До переліку населених пунктів, які тимчасово непідконтрольні органам державної влади, включено місто Донецьк.

Місто Краматорськ до цього переліку не входить.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509  затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі Порядок №509).

Цей Порядок регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. 

Довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до п.8 Порядку № 509 заявнику може бути відмовлено у видачі довідки у разі, коли:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують особу (до їх відновлення);

4) у документі заявника, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом другим пункту 4 цього Порядку;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, не підтверджують такого факту.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 при зверненні до відповідача з заявою про видачу довідки вказала місце своєї  реєстрації:  вул. Новгородська, буд. 24, м. Краматорськ, Донецька обл.

Однак, як зазначалося вище, місто Краматорськ Донецької області не відноситься  до переліку населених пунктів, які тимчасово непідконтрольні органам державної влади.

Тому відсутні підстави для видачі позивачу та її сину довідки ВПО.

Позивач вважає, що вона має право на отримання статусу ВПО, оскільки в період з лютого 2014 року по жовтень 2017 року фактично проживала на території м. Донецька.

Проте надані позивачем на підтвердження проживання у м. Донецьку докази не є такими, що дають підстави для застосування до спірних правовідносин Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 810 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла передає або зобов'язується передати другій стороні житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Згідно з ч.1 ст.811 ЦК України договір оренди житла укладається у письмовій формі.

Орендна плата, отримана власником від здачі свого житла в оренду по закону вважається доходом фізичної особи і оподатковується.

Згідно статті 170.1.5 розділу IV Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету є орендодавець, котрий зобов’язаний це зробити  в строки, встановлені Кодексом для квартального звітного (податкового) періоду.

Тобто податок сплачується 4 рази на рік, по завершенні чергового кварталу.  Ставка оподаткування становить 15%-20%, залежно від розміру орендної плати за місяць.

Таким чином, сплата податку на оренду квартири підтверджує законність та офіційність відносин між сторонами у договорі оренди.

Оскільки, доказів подання орендодавцем будинку (квартири) податкової декларації про майновий стан і доходи та сплати до бюджету України відповідного податку до суду не надано, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що позивачем не надано доказів реальності таких договірних відносин.

ОСОБА_3 центру обробки спеціальної інформації Прикордонної служби України від 19.12.2017 року №64/А-17708 не може бути доказом проживання позивача на території міста Донецька, оскільки містить інформацію про дату та час перетинання кордону лінії розмежування в межах Донецької та Луганської областей та тимчасово окупованої території.    

Надані позивачем копії довідок медичної установи та трудової книжки, в якості доказів не можуть бути прийняті, оскільки вони містять печатки органів, які не є визнаними та офіціальними.

Зокрема,  стаття 9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян на правовий режим на тимчасово окупованій території України”  передбачає, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та Законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території України та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Враховуючи викладене, а також надані позивачем докази, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведений факт проживання в районі проведення антитерористичної операції на момент виникнення обставин, зазначених у ч. 1  ст. 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”.

Таким чином, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що відмовляючи позивачу та її малолітній дитині у взятті на облік як ВПО відповідач діяв правомірно, у спосіб передбачений законом.

Місце реєстрації проживання позивача (м. Краматорськ) не відноситься до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та не входить до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р.

Тому відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1

Щодо стягнення з позивача судового збору суд зазначає наступне.

На підставі  ч. 1-2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом суду, заява сторони розглядається виходячи з наведених в ній обставин, які підтверджені належними доказами.

Судом встановлено, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно стягнув з позивача судовий збір за подання позовної заяви при ухваленні судового рішення.

Однак, суд першої інстанції неправильно визначив суму судового збору який підлягає стягненню з позивача.

Так, при поданні позову позивач зазначила такі вимоги:

- визнати неправомірними дії відповідача у прийнятті рішення від 04.12.2017 року;

- скасувати рішення відповідача від 04.12.2017;

- зобов’язати відповідача взяти позивача та її малолітнього сина на облік як внутрішньо переміщених осіб та видати відповідні довідки.

На підставі ч. 1  ст. 4 Законом України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”  за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплаті підлягає ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно  до  Закону  України “Про  державний  бюджет України  на  2018 рік” з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум працездатних осіб встановлений у місячному розмірі 1762,00 грн.

Суд звертає увагу, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права, (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов’язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Отже, за подання вказаного адміністративного позову сплаті підлягав судовий збір в сумі 704,80 грн.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема,  неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права

За приписами ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, однак неправильно застосовані норми  матеріального  права в частині стягнення з позивача судового збору, тому в цій частині судове рішення підлягає зміні в резолютивній частині, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями  308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                          ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року  у справі  № 805/506/18-а – задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року  у справі  № 805/506/18-а – змінити.

Абзац другий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції «Стягнути з ОСОБА_1 (84300, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Новгородська, 24, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, суму судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року  у справі  № 805/506/18-а – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 05 червня 2018 року.

Касаційна скарга  на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення

Повне судове рішення складено 05 червня 2018 року.

Головуючий суддя                                                                                       І.Д. Компанієць

Судді                                                                                                         Е.Г. Казначеєв

                                                                                                      ОСОБА_4