Справа  № 2-48/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

              18  грудня  2009  року.                                                             м.  Суми.

        Зарічний  районний суд  м.  Суми  у  складі :  головуючого – судді  Бойка  В.Б.,  

                                                                                          при секретарі – Міщенко  А.А.,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м. Суми  цивільну  справу  за  позовною  заявою  ОСОБА_1  до  ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  3-тя  особа :  ЖБК-47 “ Домобудівник-1 “

про  відшкодування  майнової  та  моральної  шкоди, спонукання  до  вчинення  дій,

В С Т А Н О В И В :

    позивачка  свої вимоги  мотивує  тим,  що з  2001  року  перебувала  в  фактичних  шлюбних  відносинах  з  ОСОБА_4  та  проживала  з  ним  в  квартирі  АДРЕСА_1.  У  2005  році  вони  уклали  між  собою  шлюб  та  позивачка була  зареєстрована  в  спірній  квартирі.  Зазначає,  що в  квітні  2004  року  відповідач  ОСОБА_2   заподіяв  за  місцем  їх  проживання  своєму  батьку – ОСОБА_4  тілесні  ушкодження,  внаслідок  чого  стан  здоров”я  останнього  погіршився, він  став  інвалідом.  Догляд  за ОСОБА_4  здійснювала  позивачка.

    В  червні  та  серпні  2007  року   відповідач  ОСОБА_2  двічі  порушував  правила  співжиття  та  в  спірній  квартирі  вчиняв  сварки,  бив  позивачку,  допускав  цинічні  дії,  ображав  позивачку,  а   також  її  неповнолітню  доньку  ОСОБА_5  в  нецензурній  формі,  виказував  їм  погрози,  чим  принизив  честь  та  гідність  позивачки,  заподіяв  моральну  шкоду. За  таких  обставин, просить  стягнути  з  відповідача  5000  грн.  в  рахунок  відшкодування  моральної  шкоди, а  також  зобов”язати  відповідача  вибачитися  в  присутності  доньок  та  співробітників  Зарічного  ВМ  СМВ  УМВС  України  в  Сумській  області.

    Окрім  того,  позивачка  зазначає,  що  відповідно  до  рішень  ЖБК  вона  в  2006-2007  роках  вона  брала  участь  в  ремонті  будинку :  ремонті  ліфту, труб  в  підвальному  приміщенні,  покрівлі  будинку,  під”їзду,  обслуговування лічильників  теплової  енергії  будинку,  а  також  встановлювала  лічильники  холодної  та  гарячої  води  у  квартирі.  На  ці  цілі  було  витрачено  1460  грн.,  позивачка  просить  стягнути  з  обох  відповідачів  в  дольовому  порядку  по  486,66 грн.  в  рахунок  компенсації  понесених  витрат  на  ремонт  і  утримання  будинку  та  квартири.

    Відповідачі  з  позовом  не  погодилися,  вказали,  що  позивачка  створила  їм  в  останні  роки  перед  зверненням  до  суду  з  позовом  неможливі  для  проживання  умови,  іншого  житла  в  м.  Суми  вони  не  мали,  тому  були  вимушені  залишити  спірну  квартиру  та  мешкати  поза межами  міста.  Вважають,  що  обслуговувати  інженерне  обладнання  будинку  та  проводити  ремонтні  роботи  має  відповідна житлово-експлуатаційна  організація,  яка  отримує  плату  від  мешканців.  Позивачка  не  є  власником  спірної  квартири  та  не  є  членом  ЖБК,  брала  участь  у  фінансуванні  ремонтних  робіт  без  достатніх  на  те  правових  підстав,  діяла  при  цьому  на  власний  розсуд,  свої  дії  з  відповідачами  не  узгоджувала.  Кошти  на  встановлення  лічильників  холодної  та  гарячої  води  у  квартирі  відповідачами  надавалися.

    Відповідач  ОСОБА_2  в  останнє  судове  засідання  не  з»явився,  про час  розгляду  справи  повідомлявся.  В  попередніх  судових  засіданнях  зазначав  також,  що  правил  співжиття  він  не  порушував,  сама  позивачка  неодноразово  провокувала  конфлікти  за  місцем  їх  спільного  проживання,  погрожувала,  била  малолітню  дитину  відповідача,  примушувала  до  виселення  з  квартири.  На  час  звернення  до  суду  та  розгляду  справи  позивачка,  яка  не  є  власником  житлового  приміщення,  користується  всією  спірною  квартирою  разом  із  своїми  доньками,  не  допускає  відповідачів  в  квартиру.  

В  квітні  2004  року  між  відповідачем  та  його  батьком  ОСОБА_4  дійсно  мав  місце  конфлікт,  оскільки  батько  не  пускав відповідача  та  його  дружину ( ОСОБА_6 )  в  квартиру, а коли  вони  зламали  двері  та  зайшли  до  житлового  приміщення,  ОСОБА_4  почав  бити  відповідача  та  його  дружину. Вони  були  вимушені  захищатися. До  побиття  приєдналася  і  позивачка.  Після  цього,  ОСОБА_2  та  ОСОБА_6  зібрали  деякі  речі  та  залишили  квартиру,  не  зважаючи  на  темний  час  доби.    

    Представник  3-ї  особи  з  позовом  не  погодився,  оскільки сторони  не  є  членами  ЖБК-47.  Щодо  утримання  будинку  були  укладені  договори,  як  самим  ЖБК,  так  і  мешканцями  житлових  приміщень,  вноситься  плата  житлово-експлуатаційній  організації.  ЖБК  рішень  щодо    фінансування  ремонтних  робіт по  будинку  протягом  2006-2007  років  не  приймав.  Йому  відомо,  що  позивачка  перешкоджає  відповідачам  у  користуванні  спірною  квартирою.

    Суд,  заслухавши  пояснення  учасників  процесу,  дослідивши  матеріали  справи,  вважає,  що  заявлені  вимоги  підлягають  частковому  задоволенню,  виходячи  з  наступного :  як  було  встановлено  під  час  розгляду  справи,  відповідачка  ОСОБА_3  та  ОСОБА_4 в  період   з  1978  року  по  1994  роки  перебували  в  шлюбі,  розірваному  в  судовому  порядку      ( т.  1,  а.с. 50 ).

    Під  час  шлюбу  сторонами  була  виплачена  3-кімнатна  кооперативна  квартира  АДРЕСА_1, житловою  площею  37,1  кв.м.  Свідоцтво  про  право  власності  на  квартиру  було  видано  на  ім”я  ОСОБА_4 ( т.  1,  а.с. 36 ).

    Рішенням  Зарічного  районного  суду  м.  Суми  від  28.09.2004  року по  справі           №2-2512/04  за  відповідачкою ОСОБА_3  було  визнано право  власності  на  Ѕ  частину  спірної  квартири (  т.  1,  а.с.  37-39,  154 ).

    Окрім  того,  вказаним  рішенням  суду  було  встановлено,  що  ОСОБА_4  у  2001  році,  без  згоди інших  членів  сім”ї,  вселив  в  спірну  квартиру  позивачку  по  даній  справі,  з  якою,  на  той  час  перебував  у  фактичних  шлюбних відносинах.  Ці  особи  перешкоджали  користуванню  ОСОБА_3 житловим  приміщенням,  тому  ОСОБА_3 була  вимушена  з  жовтня  2003  року  мешкати  в  будинку  батьків  у  м.  Конотоп  Сумської  області.  Судом  було  встановлено  також,  що  ОСОБА_4 поставив  в  спірній  квартирі  додаткові  двері,  не  надав  колишній  дружині  ключів.  За  таких  обставин,  суд  вселив  ОСОБА_3  до    квартири,  окрім  того,  між  сторонами  був  визначений  порядок  користування  нею.

    Встановлення  порядку  користування  квартирою  стало  підставою  для  укладання  співвласниками  житлового  приміщення  самостійних  договорів  з  постачальниками  житлово-комунальних  послуг щодо  утримання  належних  їм  частин  житлового  приміщення ( т.  1,  а.с.  65-67 ).

    27.08.2005  року  між  позивачкою  та  ОСОБА_4  було  укладено  шлюб ( т.  1,  а.с.  47 ).

    ІНФОРМАЦІЯ_2  року  ОСОБА_4 помер  ( т.  1,  а.с. 55 ).

    Судом  встановлено,  що  між  сторонами  по  справі  неодноразово  виникали  конфлікти  за  місцем  їх  спільного  проживання.

    Зокрема,  судом  встановлено,  що  18.06.2007  року  між  позивачкою  та відповідачем  ОСОБА_2,  за  місцем  їх  проживання,  мав  місце  конфлікт,  під  час  якого  відповідач  кинув  на  заявницю  табуретку,  вдарив  рукою  в  обличчя,  таскав  позивачку  за  волосся,  висловлювався  на  її  адресу  нецензурною  лайкою.

    Вищевикладені  обставини  підтверджуються наступними  доказами :

?   матеріалами  про  відмову  в  порушенні  кримінальної  справи  №2863  Зарічного  ВМ  СМВ  УМВС  України  в  Сумській  області,  зокрема  заявою  та  поясненнями  позивачки,  попередженням  на  адресу  відповідача;

?   актом  судово-медичного  дослідження  від  19.06.2007  року,  в  якому  зафіксовані  виявлені  у  позивачки  тілесні  ушкодження,  механізм  та  час  заподіяння,  на  які  вказувала  позивачка, судмедекспертом  не  спростовані ( т.  1,  а.с.  163 );

?   показаннями  свідків  ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_5  та  ОСОБА_9,  які  бачили  у  позивачки  тілесні  ушкодження,  позивачка  свідкам  повідомляла  про  обставини  їх виникнення,  а  свідок ОСОБА_7  була  безпосередньо  присутньою  при  конфлікті  та  особисто  бачила  факт  нанесення  побоїв.

10.08.2007  року    між  позивачкою  та відповідачем  ОСОБА_2,  за  місцем  їх  проживання,  також  мав  місце  конфлікт,  під  час  якого  відповідач  висловлювався  на   адресу  позивачки  та  її  доньки  ОСОБА_5  нецензурною  лайкою,  погрожував  фізичною  розправою,  оголяв  статеві  органи,  намагався  виламати  двері  кімнати,  де  позивачка  мешкає.

    Вищевикладені  обставини  підтверджуються показаннями  свідків  ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_5  та  ОСОБА_9,  яким  позивачка  повідомляла  про  ці події,  а  свідок ОСОБА_5  була  безпосередньо  присутньою  при  неправомірній  поведінці  відповідача.

Суд  критично  відноситься  до  заперечень  відповідача  проти  позову  в  цій  частині,  вважає  їх  обраним  способом  захисту  та  спробою  уникнути  відповідальності.  Не  довіряти  вищезазначений  доказам  у  суду  підстав  не  має.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

    Статтями 270, 273 ЦК України передбачено, що відповідно до Конституції України фізична особа, зокрема має право на повагу до гідності і честі.

Відповідно до ст.ст.  23  та  275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.  Моральна шкода полягає  в  т.ч.  і  фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з ушкодженням здоров’я,  у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів, у приниженні честі та гідності фізичної особи.

Таким  чином,  суд  вважає,  що  позивачка  довела  факт  заподіяння  їй  моральної шкоди  внаслідок  неправомірних  дій  відповідача  ОСОБА_2  Моральна шкода  для  заявника  полягає в полягає  у душевних стражданнях, які  були  наслідком протиправних дій,   зміною  нормальної  течії  життя  позивача,  фізичних стражданнях,  хвилюваннях  за  членів  своєї  родини.  

Суд  враховує  також  при  визначенні  розміру  відшкодування відомості  про  особу  заподіювача  шкоди,  майновий  стан та  стан  здоров”я  відповідача. З  урахуванням  всіх  обставин,  виходячи  з  принципів справедливості  та  розумності, суд  визначає  розмір  відшкодування  за  заподіяну моральну  шкоду  у  1000  грн.  

    Суд  не  може  вважати  достатньою  підставою  для  відшкодування  моральної  шкоди  для  позивачки  конфлікт,  що  мав  місце  в  квітні  2004  року  між  відповідачем  ОСОБА_2  та  чоловіком  позивачки ОСОБА_4  По  справі  не  зібрано  достатніх  та  беззаперечних  доказів  того,  що  тілесні  ушкодження,  внаслідок  яких  ОСОБА_4  перебував  на  лікування,  отримав  групу  інвалідності,  були  заподіяні  саме  відповідачем  та  заподіяні  внаслідок  неправомірних дій.

    Із  показань   відповідача  ОСОБА_2  та  свідка  ОСОБА_6  вбачається,  що  конфлікт  дійсно  мав  місце,  однак  причиною  його  виникнення  було  те,  що  ОСОБА_4  не  пускав відповідача  та  його  дружину в  квартиру, а коли  вони  зайшли  до  житлового  приміщення,  ОСОБА_4  почав  їх  бити,  вказані  особи  були  вимушені  захищатися. До  їх  побиття приєдналася  і  позивачка.  Ще  до  конфлікту   ОСОБА_4  виказував  наміри  застосування  фізичної  сили  до  свідка  ОСОБА_6

    Відповідно  до  ст.  1169  ЦК  України,  шкода,  завдана  особою  при  здійсненні  нею  права  на  самозахист  від  протиправних  посягань,  у  тому  числі  у  стані  необхідної  оборони,  якщо  не  перевищено  її  межі,  не  відшкодовується.

    По  справі  беззаперечно  встановлено,  що  за  життя,  в  період  часу  з  квітня  2004  року  по  ІНФОРМАЦІЯ_2  року (  день  смерті )  сам   ОСОБА_4    не  ініціював  питання  про  юридичну  відповідальність  відповідача  ОСОБА_2  та  свідка  ОСОБА_6  Позивачка  також  звернулася  з  заявою  до  ОВС  про  притягнення  відповідача  до  відповідальності  вже  після  смерті  чоловіка -  03.09.2007  року ( матеріали  про  відмову  в  порушенні  кримінальної  справи  №4727  Зарічного  ВМ  СМВ  УМВС  України  в  Сумській  області ),  а  до  суду  позивачка  звернулася  11.12.2007  року ( т.  1,  а.с.  3 ).  В  цей  час  між  сторонами  відносини,  відповідачі  не  мешкали  у  спірній  квартирі,  тимчасово  проживали  в  м. Конотоп Сумської області.  

Решта  позовних  вимог  також  не  підлягає  задоволенню,  виходячи  з  наступного.

Згідно  зі  ст.ст. 10-11,  60  ЦПК  України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  і  заперечень.  Суд  розглядає  цивільні  справи  в  межах  заявлених  вимог і  на  підставі  наданих сторонами  доказів.

Суд  вважає,  що  обраний  позивачкою  спосіб  захисту  її  честі  та  гідності  у  вигляді  спонукання  відповідача  ОСОБА_2  вибачитися  в  присутності  доньок  та  співробітників  Зарічного  ВМ  СМВ  УМВС  України  в  Сумській  області  є  нереальним  з  точки  зору  можливості  його  виконання.  Зокрема,  судом  встановлено,  що  відповідача  на  даний  час  засуджено  за  скоєння  злочину  і  він  відбуває  покарання  поза  межами  м.  Суми. Зібрати  в  одному  місці відповідача,  позивачку  та  її  доньок,  а  також невизначеного  нею                               « уповноваженого  ВМССМВ  Зарічного  району «  неможливо.  Законодавством  не  передбачена  можливість  епатування  засудженого  до  органів  Державної  виконавчої  служби  для  виконання  рішення  суду  про  принесення  вибачень.  Так  само  не  передбачений  обов»язок  співробітників  ОВС  бути  присутнім  при  вчиненні  таких  дій.

З  урахуванням  викладеного,  цей  спосіб  захисту  прав  позивачки  є  неприйнятним.  Права  позивачки  в  цій  частині  будуть  захищені  шляхом  задоволення  вимог  про  відшкодування  моральної  шкоди.

Згідно  з  вимогами  до  ст.ст.  322  та  360  ЦК  України,  співвласники  відповідно  до  своєї  частки  у  праві  спільної  часткової  власності,  повинні  брати  участь  у  витратах  на  управління,  утримання  та  збереженні  спільного  майна.

Судом  встановлено  також,  що  позивачка  в  2006-2007  роках  брала  участь  в  ремонті  будинку :  ремонті  ліфту, труб  в  підвальному  приміщенні,  покрівлі  будинку,  під”їзду,  обслуговування лічильників  теплової  енергії  будинку,  а  також  встановлювала  лічильники  холодної  та  гарячої  води  у  квартирі.  На  ці  цілі  було  витрачено  1460  грн.  (  т.  1,  а.с.               15-16,  24,  46 ).  Проте  між  сторонами  не  виникли  права  та  обов»язки,  відповідно  до  яких  відповідачі  повинні  проводити  позивачці  будь-яке  відшкодування.  При  цьому,  суд  виходить  з  наступного.

Сторони  не  є  членами  ЖБК-47 “ Домобудівник-1 “,  із  показань  представника  3-ї  особи  в  судовому  засіданні  вбачається,  що  ЖБК  рішень  щодо    фінансування  ремонтних  робіт по  будинку  протягом  2006-2007  років  не  приймав.  

Щодо  утримання  будинку  були  укладені  договори,  як  самим  ЖБК,  так  і  мешканцями  житлових  приміщень.  Зокрема,  01.11.2006  року  між  ЖБК  та  ТОВ                           «  Зарічник  «    було  укладено  договір  про  надання  послуг  з  утримання  будинків  і  споруд  та  при будинкових  територій,  предметом  якого  є  надання  з  боку  ТОВ  послуг  з  утримання  будинку  АДРЕСА_1,  в  т.ч. санітарно-технічне  обслуговування,  обслуговування  внутрішньо будинкових  мереж,  утримання  ліфтів,  поточний  ремонт.

Як  зазначалося  вище,  встановлення  порядку  користування  квартирою  стало  підставою  для  укладання  24.01.2006  року  ОСОБА_4  самостійного  договору  з  обслуговуючою  будинок  житлово-експлуатаційною  організацією - ТОВ «  Зарічник  «  про  надання  послуг  з  утримання  будинків  і  споруд  та  при будинкових  територій.  Предметом  даного  договору  є  надання  власнику  квартири  з  боку  ТОВ  послуг  з  утримання  будинку та  при будинкової  території  ( т.  1,  а.с.  67 ).

Договір  від  24.01.2006  року  містить  умови  про  те,  що ОСОБА_4  має  право  стягнути  з  ТОВ  збитки,  понесені  внаслідок  неналежного  виконання  договірних  зобов»язань.  Ремонт  квартири,  що  викликаний  аварією  в  будинку,  несправністю  елементів  будинку  або  його  обладнання  провадиться  ТОВ ( пункти  3.2.3  та  4.2  договору ).

Після  смерті  ОСОБА_4  відкрилася  спадщина (  т. 1,  а.с.  143-149 ),  проте  із  показань  сторін  в  судовому  засіданні,  а  також  із  листів  1-ї  Сумської  державної  нотаріальної  контори  Сумської  області (  т.  1,  а.с.  199,  244 )  вбачається,  що  свідоцтва  про  права  на  спадщину  нікому  зі  спадкоємців  і  до  цього  часу  не  видавалися,  оскільки  позивачка  звернулася  до  нотаріального  органу  з  заявою  про  наявність  судового  спору.

Вищевикладене  свідчить,  що  відповідач  ОСОБА_2  на  час  ухвалення  судового  рішення  не  є  співвласником  спірної  квартири,  відповідно  він  не  укладав  і  договори  з  приводу  утримання  спірного  житла.  

Таким  чином,  спірні  питання  щодо  ремонту  будинку - ліфту, труб  в  підвальному  приміщенні,  покрівлі  будинку,  під”їзду,  обслуговування лічильників  теплової  енергії  будинку  повинні  вирішуватися  в  рамках  укладених  договорів про  надання  послуг  з  утримання  будинків  і  споруд  та  при будинкових  територій  та  між  їх  сторонами.  Позивачка  ж  брала  участь  у  фінансуванні  ремонтних  робіт  без  достатніх  на  те  правових  підстав,  діяла  при  цьому  на  власний  розсуд,  свої  дії  з  відповідачами  не  узгоджувала,  у  останніх  відсутній  обов»язком  компенсувати  позивачці  частину  понесених  витрат.  

Не  підлягають  компенсації  і  пред»явленні  до  стягнення  витрати на  встановлення  лічильників  холодної  та  гарячої  води  в  спірній  квартирі,  оскільки  позивачка  не  надала  достатніх  та  беззаперечних  доказів  щодо  джерел  фінансування  цих  витрат.  Відповідачі  наполягають  на  тому,  що  частина  коштів  ними надавалася. Останнє  підтвердила  в  судовому  засіданні  свідок  ОСОБА_6

Із  акту опломбування  лічильників та  копії  рахунку  ( т.  1.  а.с.  64,  66 )  вбачається,  що лічильники  встановлювалися  не  позивачкою,  а  ОСОБА_4,  він,  зокрема,  заперечував  проти  закриття  другого  особового  рахунку  по  квартирі.  ОСОБА_4  фігурує  в  платіжному  документі  і  як  особа,  що  такі  роботи  оплатила.

Окрім  того,  проведені  роботи  по  встановленню  лічильників  не  є  заходами  щодо  збереження  спільного  майна,  результатами  ремонту  позивачка  тривалий  час  користувалася  одноособово,  відповідачі  в  спірній  квартирі  не  мешкали.     За  таких  обставин, в  цій  частині  вимог  належить  також  відмовити  за  необгрунтованістю.

На підставі  ст.  88  ЦПК  України,  належить  стягнути  з  ОСОБА_2. на  користь позивачки  07 гривень  50  копійок  в  рахунок  відшкодування  витрат  з  інформаційно-технічного  забезпечення  розгляду  цивільної  справи  та  08  гривень  50  копійок  в  рахунок  відшкодування  витрат  по  сплаті  судового  збору.

Керуючись  ст.ст. 150-151,  155-156  ЖК  України, ст.ст. 11, 16, 22-23,  261, 267, 319,  322,  325,  355-358,  360,  526  ЦК  України,   ст.ст. 10-11,  57- 60,  88,  212-215  ЦПК України,  суд  -

В И Р І Ш И В :

Позовні  вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути  з  ОСОБА_2  на  користь ОСОБА_1  1000  гривень  00  копійок  в  рахунок  відшкодування  моральної  шкоди,  07 гривень  50  копійок  в  рахунок  відшкодування  витрат  з  інформаційно-технічного  забезпечення  розгляду  цивільної  справи  та  08  гривень  50  копійок  в  рахунок  відшкодування  витрат  по  сплаті  судового  збору,  а  разом : 1016  гривень  00 копійок.  

В   задоволенні  решти  позовних  вимог  відмовити  за  необгрунтованістю.

                Рішення  може  бути  оскаржено до  судової палати у цивільних справах апеляційного  суду   Сумської  області   через   Зарічний   районний   суд   м.  Суми.  Заяву про апеляційне оскарження рішення  суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження або апеляційну скаргу не було подано.

СУДДЯ                                                                                           В.Б. БОЙКО