Справа № 128/3439/17

УХВАЛА

       22 травня 2018 року                                        м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої- судді ОСОБА_1, при секретарі- Шеванюк О.О.,

за участю: прокурора- Шестопала Д.А., представника потерпілого- Черниченка К.О., захисника- Кадочнікова А.О., обвинуваченого- Іванова Р.М.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 про скасування постанови прокурора про відмову в задоволенні клопотання потерпілого від 07.03.2014 року та зобов’язання прокурора вчинити певні дії у кримінальному провадженні, внесене 27.11.2013 року в ЄРДР за №12013010100002048 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, -

                                ВСТАНОВИВ:

З грудня 2017 року в провадженні Вінницького районного суду перебуває кримінальне провадження, внесене 27.11.2013 року в ЄРДР за №12013010100002048 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

В даному підготовчому судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_2, подав скаргу на рішення прокурора, яке не розглядається під час досудового розслідування, в якій просив суд: скасувати рішення прокурора Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_4, прийняте у формі постанови від 7 березня 2014 року про відмову в задоволенні клопотання потерпілого та зобов'язати прокурора Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_5 розширити пред'явлене обвинувачення, включивши мотиви релігійної ненависті та збільшивши коло обвинувачених, а саме- Іглінського Є. В. та ОСОБА_6;

Подане клопотання представником потерпілого ОСОБА_2, мотивовано тим, що предметом оскарження по даній скарзі є рішення прокурора Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_4, прийняте у формі постанови від 7 березня 2014 року про відмову в задоволенні клопотання потерпілого від 28 лютого 2014 року .

Вказує, що на даний час це процесуальне рішення прокурора, а також само клопотання потерпілого протиправно вилучені з матеріалів цього кримінального провадження та в супереч статті 109 КПК це процесуальне рішення та процесуальна дія не зазначена в Реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Вважає, що дане оскаржуване рішення, не підлягало оскарженню слідчому судді під час досудового розслідування, оскільки воно не входить до вичерпного переліку, передбаченого ч.1 ст.303 КПК.

Зазначає, що 26 листопада 2013 року о 19.30 годин до чергової частини Вінницького районного відділу УМВС України у Вінницькій від гр. ОСОБА_7 надійшло повідомлення про вчинений стосовно ОСОБА_8 злочину - замах на вбивство з мотивів релігійної ненависті, скоєний трьома чоловіками. В день 21:00 год. потерпілий був госпіталізований до клінічної лікарні швидкої медичної допомоги з численними тілесними ушкодженнями для подальшого стаціонарного лікування.

Вказує, що на факт присутності ОСОБА_9 під час побиття потерпілого вказали усі стверджувальні очевидці події: свідки- Григорук М.З., ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Вони також визнали, що ОСОБА_9 не вживав жодних дій аби запобігти вчиненню злочину чи затримати злочинця, а також вказали що на вулиці він перебував одночасно із ОСОБА_6

1 грудня 2013 року двоє чоловіків погрожують потерпілому фізичною розправою, вимагаючи відмовитись від обвинувачень стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_6 Обидва затримуються працівниками слідчо-оперативної групи Вінницького міського відділу поліції1, однак в подальшому слідчий ані розпочинає розслідування за цим інцидентом, ані не надає потерпілому захист, про якій він просить у своєму протоколі допиту від 11 грудня 2013 року. Також залишилось без реагування і клопотання потерпілого про допит цих осіб.

11 грудня 2013 року та вдруге 19 травня 2014 року відбувається допит потерпілого. В своїх показаннях він ідентифікує усіх трьох нападників, зокрема, ОСОБА_9, який за його твердженнями, разом із своїм тестем ОСОБА_6, пенсіонером МВС, виконували роль пособників злочину, що виразилось у наданні вказівок безпосередньому виконавцю злочину ОСОБА_3, а також в перешкоджання втечі потерпілого. Мотивом злочину стала релігійна ненависть, на що прямо вказували слова ОСОБА_9, промовлені ним під час нападу: «Забирайтесь геть, не проповідуйте тут, щоб вас тут більше не було» .

13 грудня 2013 року прокурор приймає рішення згідно з яким основні слідчі дії будуть проводитися старшим прокурором прокуратури Вінницького району ОСОБА_12 Аналогічні вимоги містились і в рапорті прокурора Сопрун В. В., адресованому прокурору Вінницького району від 30 грудня 2013 року та у листі прокурора району ОСОБА_13 від 19 грудня 2013 року № 53-238-13. Але жодної слідчої дії, зокрема допит підозрюваного, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, прокурором т проведено не було.

30 грудня 2013 року прокурор Сопрун В.В. ставить перед прокурором Вінницької районної прокуратури ОСОБА_13 питання про ініціювання зміни органу досудового розслідування та направлення кримінального провадження до прокуратури Вінницької області для здійснення незалежного та об'єктивного розслідування. 21 травня 2014 року, аналогічне питання перед прокурором району порушує і начальник СВ Вінницького РВ ОСОБА_14 Обидва запити залишаються без жодного реагування.

8 січня 2014 року прокурор надає слідчому письмові вказівки, зокрема зобов'язуючі його допитати осіб, що проживають в районні скоєння злочину, родичів ОСОБА_6 та ОСОБА_9В , а також провести слідчий експеримент за участю усіх учасників події, але вказівки прокурора не булі виконані у передбачений строк.

24 січня 2014 року прокурор Сопрун В.В. та Головне слідче управління МВС України повторно надають слідчому вказівки. На додаток до раніше наданих вимагалось провести: 1) радіорозвідку та аналіз з'єднань абонентів мобільного зв'язку; 2) вилучити медичну документацію на потерпілого; 3) провести одночасні допити за участю потерпілого, ОСОБА_9 та ОСОБА_6; 4) провести слідчий експеримент за участю судово-медичного експерта, 5) провести додаткову судово-медичну експертизу; 6) змінити правову кваліфікацію злочину на ч. 4 ст. 296 КК . Вказує, що ці вказівки, окрім зміни правової кваліфікації злочину залишилися без виконання; під виглядом цієї процесуальної дії, слідчий без жодного обґрунтування змінює і фабулу злочину, зменшуючи кількість осіб, що приймали участь у побитті потерпілого, з трьох до одного- Іванова Р.М.

30 січня 2014 року оперативні працівники міліції повторно допитують свідків- Григорук М.3., ОСОБА_11, та ОСОБА_10 , які підтверджують факт одночасного перебування ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на вулиці під час побиття потерпілого. Більш того, свідок ОСОБА_10, спростовуючи показання ОСОБА_9 та ОСОБА_6, додаючи , що останні вийшли на вулицю та відтягнули ОСОБА_3 М, щоб той не наносив удари ОСОБА_15

28 лютого 2014 року слідчий, посилаючись на проведення всіх можливих слідчих дій, вперше зупиняє розслідування. В подальшому розслідування зупинялось з тих самих підстав у періоди: з 5 березня по 9 травня, з 19 травня по 17 липня, з 17 липня по 1 вересня, з 1 вересня по 18 грудня 2014 року та в останній раз - з 18 грудня 2014 року по 14 грудня 2017 року.

5 березня 2014 року потерпілий заявляє прокурору клопотання № 519 від 28.02.2014, в якому, посилаючись на існування розумної підозри у вчиненні злочину, просить надати правову оцінку діям ОСОБА_9 та ОСОБА_6 в світлі стст 27 та 15, 115, 161 чи 296 КК, як співучасникам злочину, що знайшло свій вияв у пособництві у вчиненні замаху на вбивство чи порушенні рівноправності громадян залежно від їх релігійних переконань чи хуліганства. Окремо, з огляду на приписи статті 10 Закону України «Про міліцію», які зобов'язують працівників міліції повідомляти про вчинення злочинів найближчому відділу міліції, затримувати правопорушників та вживати заходів задля збереження слідів злочину, порушувалось питання про повідомлення ОСОБА_9 підозри у вчиненні службової недбалості за статтею 367 КК .

7 березня 2014 року прокурор відхиляє клопотання потерпілого, посилаючись на відсутність співпраці потерпілого зі слідством, а також на відсутність достатніх доказів, які б вказували на те, що тілесні ушкодження ОСОБА_8 завдано ОСОБА_9

19 травня 2014 року потерпілий допитується вдруге та до 14 грудня 2017 року, за виключенням трьох днів (17 липня, 1 вересня та 18 грудня 2014 року) розслідування зупиняється .

20 травня 2014 року прокурор притягує слідчого Савчука О.В. до дисциплінарної відповідальності за неналежне розслідування.

3 жовтня 2014 року слідчий суддя Вінницького районного суду Ганкіна І.А. зобов'язує слідчого та прокурора припинити бездіяльність та невідкладно вчинити процесуальну дію, а саме прийняти процесуальне рішення за клопотанням № 8 як того вимагає стаття 220 КПК. Дотепер обидва судових рішення залишились без виконання. Також вказує, що усі ці документи, за виключенням клопотання, адресованого слідчому, були протиправно вилучені з матеріалів цього кримінального провадження.

26 грудня 2014 року заступник прокурора Вінницького району Дудчик М.У. констатує факт незабезпечення слідчим виконання вимог КПК України щодо повноти, всебічності та неупередженості дослідження обставин події, а також залишення без задоволення клопотань потерпілих. Надану вказівку щодо відновлення розслідування з метою проведення слідчих експериментів та одночасних допитів слідчий та прокурор залишають без виконання. Розслідування залишається зупиненим до 14 грудня 2017 року.

7 червня 2017 року ОСОБА_3 затримується та береться під варту правоохоронними органами Російської Федерації з метою його подальшої екстрадиції, яка відбулась 29 листопада 2017 року .

14 грудня 2017 року, не повідомляючи потерпілого, слідчий відновлює розслідування і цього ж дня здійснюється єдиний допит ОСОБА_3 Останній заявляє, що напад здійснив на ОСОБА_8 оскільки вважав його «педофілом», а ОСОБА_9, в присутності ОСОБА_6, намагаючись розборонити їх, відтягував потерпілого за одяг. Використання бейсбольної бити, наявність релігійного мотиву чи наміру позбавити потерпілого життя підозрюваний заперечив.

15 грудня 2017 оперативні працівники поліції втретє допитують свідків ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_9, які дають суперечливі показання в частині послідовності та характеру подій, а також ролі ОСОБА_9.

16 грудня 2017 року розслідування завершене.

19 грудня 2017 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 скеровується до Вінницького районного суду.

Вказує, що потерпілий та він як представники потерпілого були позбавлені можливості ознайомитись з матеріалами розслідування. Злочин кваліфікується лише як хуліганство, вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296 КК України). Мотиви релігійної ненависті та замах на вбивство не інкримінувались ОСОБА_3, а також не враховувалась і участь у вчиненні злочину ОСОБА_9 та ОСОБА_6

Вважає, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки прокурором істотно порушені вимоги КПК ( стст.2,91-93,110,220 ) та невірно застосований закон про кримінальну відповідальність; проведене розслідування не відповідає критеріям «ефективного розслідування», встановлених практикою Європейського суду з прав людини, а тому порушується права потерпілого визначені у стст.2,3,9,13 та 14 Європейської Конвенції (рішення «ОСОБА_17 проти України» № 54755/08, «Савіцький проти України», № 38773/05,«Козинець проти України», № 75520/01, «Федорченко та Лозенко проти України», № 387/03 ,«Спінов проти України» , № 34331/03 та т.п.).

Зазначає, що оскаржуване рішення є поспішним оскільки невиконаними залишається цілий ряд обов'язкових для виконання слідчих та процесуальних дій; цей недолік двічі визнавався прокурорами, у зв'язку із чим, слідчий притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Вказує, що на даний час залишаються без виконання вказівки надані прокурором, Головним слідчим управлінням МВС України та судом , а саме: допит осіб, що проживають в районні скоєння злочину, допит родичів ОСОБА_9 та ОСОБА_6, а саме- Довгань Т. М. та ОСОБА_18, слідчі експерименти та одночасні допити за участю учасників подій, аналіз з'єднань абонентів мобільного зв'язку, а також не виконані три ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області Ганкіної І. А На факт невиконання вказаних слідчих та процесуальних дій вказує відсутність відповідних даних в Реєстрі матеріалів кримінального провадження.

Також вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим оскільки відхиляючі клопотання потерпілого, прокурор виходив лише з відсутності достатніх доказів, які б вказували на те, що тілесні ушкодження ОСОБА_19 завдані ОСОБА_9, тобто його дії оцінювались виключно в світлі ч.1 ст. 27 КК України, як виконавця злочину. Разом із цим, порушене у клопотанні питання щодо наявності в діях ОСОБА_9 та ОСОБА_6 ознак пособництва (ч. 5 ст. 27 КК України) прокурором не досліджувалось та не аналізувалось.

Вказує, що прокурор також не навів жодного обґрунтування щодо наявності чи відсутності в діях ОСОБА_9 ознак службової недбалості, яка виразилась у невжитті ним заходів щодо припинення правопорушення, затримання правопорушника, збереження слідів злочину та повідомленні про злочин найближчій підрозділ міліції. В свою чергу, прокурор обмежився лише констатацією що на даний час є недостатнім для оголошення ОСОБА_9 підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 367 КК .

Вказує , що під час трьох допитів ОСОБА_9 не ставилось взагалі питання про те, чи були виконані ним належним чином його службові обов'язки, передбачені статтею 10 Закону України «Про міліцію» , та про причини бездіяльності.

Також , зазначив, що в оскаржуваному рішенні відсутній виклад підстав, з яких були відкинуті твердження потерпілого про релігійну вмотивованість злочину, що вказує на його односторонність; аргументи в цій частині прокурором взагалі не аналізувались.

В даному засідання прокурор Шестопал Д.А. заперечував проти задоволення скарги представника потерпілого, вважає , що кримінальне провадження може бути призначене у судове засідання. Вважає, що суд позбавлений процесуальної можливості задовольнити таку скаргу та зобов’язати прокурора збільшити обсяг вже пред’явленого обвинувачення, а також питання обсягу обвинувачення та коло підозрюваних осіб визначається виключно на досудовому слідстві. Також зазначив , що оскаржуємо рішення та вимоги скарги повинні розглядатися слідчим суддею в порядку ч.1 ст. 303 КПК на досудовому розслідуванні. Просить відмовити у задоволені скарги.

Захисник ОСОБА_20 підтримав позицію прокурора, вважає за можливе призначити провадження до судового розгляду та відмовити у задоволенні скарги. Заперечення проти скарги мотивував тим, що вимоги скарги не вирішуються на стадії підготовчого судового засідання; потерпілий мав можливість оскаржити рішення прокурора в порядку ч.1 ст. 303 КПК слідчому судді на стадії досудового розслідування. Також вважає, що на даній стадії суд не може давати оцінку показам свідків ; процесуально суд не може зобов’язати прокурора розширити пред’явлене обвинувачення ; збільшити коло осіб винних у вчиненні злочину, оскільки повідомлення про вчинення злочину по іншим статтям КК які не внесені до ЄРДР заборонено КПК.

Обвинувачений ОСОБА_21 підтримав позиції свого захисника.

Вислухавши клопотання представника потерпілого, міркування присутніх учасників кримінального провадження, суд вважає клопотання необґрунтованим та таким що підлягає відмові у задоволені ; дане провадження- призначенню до судового розгляду, а позов потерпілого - залишенню без руху виходячи з такого.

Згідно до положень, викладених п.1 ч.1 ст.303 КПК на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора ,як бездіяльність слідчого ,прокурора, яка полягає у невнесені відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення ,у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Відповідно до чч. 2,3 ст. 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ст. 314-316 цього Кодексу. Під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої цієї статті ( п. 5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; п. 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом).

Частиною 3 статті 314 КПК України визначено, які рішення у підготовчому судовому засіданні має право прийняти суд, а саме:

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 468-475 цього Кодексу;

2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4,8 частини першої або частиною другою ст. 284 цього Кодексу;

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Отже, з аналізу положень ч.2 ст.303 , ч.3 ст.314 КПК суд приходить до висновку що скарга, у даному випадку, на інші рішення прокурора, може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді виключного згідно з правилами ст. 314-316 цього Кодексу, а саме при формулюванні скарги з кінцевою вимогою про повернення обвинувального акту з мотивів не відповідності його вимогам цього Кодексу.

В свою чергу , представник потерпілого ОСОБА_2 по суті в скарзі просить скасувати суд постанову прокурора від 7 березня 2014 року про відмову в задоволенні клопотання потерпілого та зобов'язати прокурора розширити пред'явлене обвинувачення, включивши мотиви релігійної ненависті та збільшивши коло обвинувачених, а саме- Іглінського Є. В. та ОСОБА_6, що явно виходить за межи повноважень суду в ході підготовчого судового засіданні , визначених у стст. 314-316 КПК.

Тому у задоволені скарги слід відмовити .

Угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст.468-475 КПК до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог КПК , при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Вінницькому районному суду Вінницької області.

Враховуючи те, що не має підстав для прийняття рішень визначених п.п.1-4 ч.3 ст.314 КПК, тому суд, приходить до висновку, що дане кримінальне провадження слід призначити до судового розгляду.

Згідно до положень, викладених в чч.1,4,5 ст.128 КПК , особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.175 ЦПК , позовна заява повинна містити повне ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) відповідача .

В свою чергу у позовній заяві позивачем- потерпілим Трет*яком О.А. не зазначено (а.с.8) повне ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) відповідача (відповідачів), а вказано лише обвинувачені в кримінальному провадженні за №12013010100002048.

Згідно до положень, викладених в чч.1,2 ст. 185 ЦПК закріплено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Тому , суд вважає за необхідне позовну заяву потерпілого Трет*яка О.А. про відшкодування моральної та матеріальної шкоди , заподіяної внаслідок скоєння злочину – залишити без руху, встановивши йому строк для усунення її недоліків в десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Також слід роз’яснити потерпілому , що у випадку не усунення указаних в ухвалі суду недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважається неподаною та йому повернута.

Керуючись ст.ст. 314- 316,ч.2 ст.376 КПК, ч.ч.1,2 ст. 185 ЦПК, Суд-

                                       УХВАЛИВ:

У задоволені скарги представника потерпілого ОСОБА_2 про скасування постанови прокурора про відмову в задоволенні клопотання потерпілого від 07.03.2014 року та зобов’язання прокурора вчинити певні дії, - відмовити.

Призначити кримінальне провадження, внесене 27.11.2013 року в ЄРДР за №12013010100002048 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького районного суду Вінницької області на 06.06.2018 року на 11.30 годин.

Розгляд кримінального провадження здійснювати у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово.

В судове засідання викликати: прокурора – Хоменчука А.О., потерпілого –Трет*яка О.А., представника потерпілого- Черниченка К.О., захисника- Кадочнікова А.О., обвинуваченого –ОСОБА_3 ( доставити конвоєм); свідків- Довганя А.В., ОСОБА_7, ОСОБА_22, ОСОБА_23 Тумаа, ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 , ОСОБА_29.

Позовну заяву потерпілого Трет*яка ОСОБА_30 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди , заподіяної внаслідок скоєння злочину – залишити без руху, встановивши йому строк для усунення її недоліків в десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз’яснити потерпілому ОСОБА_15, що у випадку не усунення указаних в ухвалі суду недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважається неподаною та йому повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає, однак заперечення проти неї можуть бути включені сторонами кримінального провадження до апеляційної скарги на кінцеве процесуальне рішення у даній справі.

Суддя: О.Б. Саєнко