Справа № 343/2244/15-ц

Провадження № 22-ц/779/457/2018

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Тураш В. А.

Суддя-доповідач Василишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої  Василишин Л.В.,

суддів:   Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.,

секретаря   Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Оболонської сільської ради, відділу Держгеокадастру у Долинському районі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна реєстраційна служба Долинського РУЮ в Івано-Франківській області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на землю, скасування державної реєстрації прав власності на землю та повернення частини земельної ділянки, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Оболонської сільської ради, відділу Держгеокадастру у Долинському районі про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, за апеляційними скаргами Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду у складі судді Тураша В.А. від 05 лютого 2018 року, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, Оболонської сільської ради, відділу Держземагенства у Долинському районі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна реєстраційна служба Долинського РУЮ в Івано-Франківській області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на землю, скасування державної реєстрації прав власності на землю та повернення частини земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником земельної ділянки площею 0,2400 га по вул.Степова, 14 в с. Оболоня Долинського району. Власником суміжної земельної ділянки по вул. Степова, 16 є ОСОБА_2

Під час виготовлення технічної документації по приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 в листопаді 2014 року, вона погодила межі суміжної земельної ділянки ОСОБА_2 при умові, що межа її земельної ділянки буде проходити на відстані 1,05 м від стіни належного їй гаража, про що було складено відповідний акт від 06 листопада 2014 року.

Після реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі і отримання свідоцтва про право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 порушила межі земельної ділянки, повикидала кілки, якими закріплена межа земельної ділянки, і заявила, що вона не згідна з актом від 06 листопада 2014 року.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 шляхом обману погодила межі земельної ділянки, в результаті чого відстань від стіни гаража до межі земельної ділянки зменшилася із 1,05 м до 0,80 м, уточнивши позовні вимоги, просила їх задоволити.

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до  ОСОБА_1, Оболонської сільської ради, відділу Держгеокадастру у Долинському районі про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником земельної ділянки площею 0,2500 га по вул. Степова, 16 в с. Оболоня Долинського району. Власником суміжної земельної ділянки є ОСОБА_1

Копія Держаного акту ОСОБА_1 та технічний звіт про виконанні роботи по підготовці та видачі Державного акт на право приватної власності та право постійного користування землею не відповідають вимогам Інструкції затвердженої наказом Держкомзему №43 від 04 травня 1999 року. Межі земельної ділянки ОСОБА_1 від точки Б до точки В були визначені по встановленому ОСОБА_1 та наявному в той час існуючому паркану. Крім того, як повідомив в судовому засіданні представник Держкомзему, межові знаки не встановлюються за бажанням власника у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лініями.

Посилаючись на порушення її права на належну їй земельну ділянку просила визнати недійсним, скасувати та зняти з реєстрації Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ №045430, який видано на ім’я ОСОБА_1

Ухвалою Долинського районного суду від 26 лютого 2016 року вищевказані позови об’єднано в одне провадження.

Ухвалою Долинського районного суду від 22 вересня 2017 року до участі у справі залучено правонаступника відділу Держгеокадастру у Долинському районі – Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Рішенням Долинського районного суду від 05 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним рішення Оболонської сільської ради №602- 20/2015 від 30 січня 2015 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передачу у власність» ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 2622084501:01:005:0461 по вул. Степова, 16 в с. Оболоня Долинського району Івано-Франківської області, цільове призначення якої - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на землю, індексний номер 34925272, яке видане Державною реєстраційною службою Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області 15 березня 2015 року на ім’я       ОСОБА_2, на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 2622084501:01:005:0461 по вул. Степова, 16 в с. Оболоня Долинського району Івано-Франківської області, цільове призначення якої - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Зобов’язано Державну реєстраційну службу Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області, скасувати реєстрацію права власності за    ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 2622084501:01:005:0461 по вул. Степова, 16 в с. Оболоня Долинського району Івано-Франківської області, цільове призначення якої - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 596742526220 від 15 березня 2015 року.

Зобов’язано Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області скасувати реєстрацію в Державному земельному кадастрі відомості про земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 2622084501:01:005:0461 по вул. Степова, 16 в              с. Оболоня Долинського району Івано-Франківської області, цільове призначення якої - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, дата державної реєстрації земельної ділянки: 30 грудня 2014 року.

Зобов’язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 безпідставно захоплену нею частину земельної ділянки, змістивши межу земельної ділянки ОСОБА_2 в сторону її земельної ділянки на відстань 1,0 м від стіни належного ОСОБА_1 гаража уздовж межі напроти гаража та на відстань 6 м від стіни житлового будинку ОСОБА_1 уздовж межі напроти її житлового будинку.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 487,20 грн сплаченого судового збору, 1 500 грн витрат за надання правової допомоги адвокатом та 5 300 грн витрат за проведення судової земельно-технічної експертизи згідно квитанцій.

В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі на дане рішення в частині зобов’язання Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області скасувати реєстрацію в Державному земельному кадастрі відомості про земельну ділянку Головне управління посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб’єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними ст. 1 ЦПК України. За своєю правовою природою повноваження державного кадастрового реєстратора щодо скасування реєстрації в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку є дискреційним повноваженням даного державного органу.

Вказує, що земельним законодавством встановлений чіткий та вичерпний перелік підстав для скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі Державним кадастровим реєстратором, однак, такої підстави як рішення суду, не визначено і технічно такі дії на виконання рішення суду здійснити неможливо.

Крім того, позивач спочатку повинна була розробити технічну документацію відповідно до вимог чинного законодавства, проте суд першої інстанції не дослідив дану обставину.

У зв’язку з наведеним просить рішення суду в частині зобов’язання Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області скасувати реєстрацію в Державному земельному кадастрі відомості про земельну ділянку по вул. Степова, 16 в         с. Оболоня скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_2 посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права.

Висновок суду першої інстанції про те, що згідно експлікації земельної ділянки межа між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проходить на відстані 1,05 м від стіни гаража та на відстані 6 м від стіни житлового будинку суперечить матеріалам справи, крім того, він суперечить поясненням наданих ОСОБА_1 в судовому засіданні.

Державний акт на право приватної власності на землю виготовлений з грубими порушеннями законодавства. В матеріалах справи наявні дві копії державних актів. На направлений запит у відділ Держгеокадастру в Долинському районі отримано відповідь про те, що у архіві відділу Держгеокадастру в Долинському районі знаходиться державний акт на право приватної власності, технічна документація зі складання державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_1 відсутня. До даного листа також долучено другу копію державного акту на якому відсутній підпис інженера землевпорядника.

Зазначає, що земельні ділянки розділялися парканом, в 2000-2002 роках жодних додаткових будь-яких інших межових знаків на її подвір’ї, при виготовлені ОСОБА_1 державного акту, не встановлювалось.

Суд першої інстанції не взяв до уваги те, що проектна організація видала державний акт з порушенням п. 2.14 Інструкції затвердженої наказом Держкомзему №43 від 04 травня 1999 року та з порушенням постанови Кабінету Міністрів України №449 від 04 квітня 2002 року.

Розміри земельної ділянки в плані земельної ділянки (виготовленої Долинською районною філією ДП «Калуський міський центр ДЗК) суттєво відрізняються від плану земельних ділянок виготовленого 25 січня 2000 року. Так, ширина земельної ділянки    ОСОБА_1 від точки А до точки Б збільшилася з 26 м до 26,54 м, а ОСОБА_1 вимагає ще додатково 56 см.

Вказує, що відсутність в справі належного технічного звіту про виконанні роботи по підготовці та видачі Державного акту, а саме відсутність прив’язки до не менше як двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі або до твердих точок на місцевості, відсутність координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) унеможливлює встановлення розміщення земельної ділянки ОСОБА_1

Зазначає, що креслення перенесення меж земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою по вул. Степова в с. Оболоня Долинського району та креслення перенесення меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, які долучені до позову ОСОБА_1, складених ОСОБА_3, як працівником ТОВ «ЗемЮрКонсалтинг», яка не отримала кваліфікаційного сертифікату, та без використання даних обмінного файлу, каталогу координат, журналу польових обмірів, таблиці дирекційних кутів і ліній не можуть вважатися належним, допустимим та достатнім доказом.

Судовим експертом надано висновок, згідно якого в розділі «Дослідження» зазначено, що обміри проводились GPS-приймачем та електронним тахометром. Однак в самому висновку жодних результатів таких обмірів не має. В судовому засіданні допитаний експерт повідомив, що будь-яких обмірів з допомогою GPS-приймача та електронним тахометром не проводилось.

Крім того, фактичні обміри земельної ділянки не проводились, відповідь на запитання №2 в ухвалі суду експертом не надано. Даючи відповідь на запитання №3, експерт посилається не на правовстановлюючі документи, а на креслення ТОВ «ЗемЮрКонсалтинг».

Вважає, що акт комісії Оболонської сільської ради від 06 листопада 2014 року є неналежним доказом, оскільки даний акт на час дати державної реєстрації земельної ділянки ОСОБА_2 не був затверджений Оболонською сільською радою, а тому не мав юридичної сили.

У зв’язку з наведеним просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а її позов задоволити.

Відповідно до п. 8 розд. XII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції від       03 жовтня 2017 року, яка набрала чинності 15 грудня 2017 року) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В засіданні апеляційного суду представник Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області – ОСОБА_4, апелянт ОСОБА_2 і її представник –         ОСОБА_5 свої скарги підтримали, просили їх задоволити.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 апеляційні скарги заперечили, посилаючись на їх безпідставність.

Представник Оболонської сільської ради ОСОБА_7 апеляційні скарги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні.

Представник Державної реєстраційної служби Долинського РУЮ в Івано-Франківській області в судове засідання не з’явився, а тому, враховуючи належне повідомлення третьої особи про час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе слухати справу у його відсутності на підставі ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що актом комісії Оболонської сільської ради від 06 листопада 2014 року було погоджено межі земельних ділянок сторін по справі, за яким межа повинна проходити на відстані 1,05 м від гаражу (стіни) ОСОБА_1, однак ОСОБА_2 після погодження межі із суміжним землекористувачем самовільно перемістила межу земельних ділянок в сторону земельної ділянки ОСОБА_1, захопивши частину її земельної ділянки.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд виходив з того, що позивач не представила належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог щодо порушення відповідачем її законних прав та інтересів на земельну ділянку.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду в частині задоволення позову ОСОБА_1, водночас висновок суд про відмову у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_2 вважає вірним, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено і ст. 12 ЦПК України.

На суд покладається обов’язок розгляду цивільної справи в межах заявлених сторонами вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Встановлено, що рішенням Оболонської сільської ради народних депутатів від          30 грудня 1999 року, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельні ділянки площею 0,84 га, в т.ч. 0,24 га для обслуговування житлового будинку (а.с.33 т.2).

На підставі даного рішення, по заяві ОСОБА_1, землевпорядником Оболонської сільської ради 25 січня 2000 року виготовлено план земельних ділянок на передачу у приватну власність. План земельних ділянок, в т.ч. і земельної ділянки №1 «Біля хати», площею 0.24 га погоджений з суміжником ОСОБА_2, про що свідчить її підпис (а.с.34 т.2).

21 листопада 2001 року ОСОБА_1 звернулась в Долинську районну філію Державного підприємства «Калуський міський центр ДЗК» із заявою на виготовлення технічної документації для видачі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку (заява а.с.32 т.2).

Долинською районною філією ДП «Калуський міський центр ДЗК» в 2002 році виготовлено технічний звіт про виконані роботи по підготовці та видачі Державного акту на право приватної власності та право постійного користування землею ОСОБА_1 Земельна ділянка знаходиться в с.Оболоня, вул.Степова. Даною організацією зроблено експлікацію земельної ділянки та описано межі - від А до Б – дорога; від Б до В – ОСОБА_2, від В до Г – діл.№1-А, від Г до А- Штень (а.с.28-36 т.2).

07 листопада 2002 року ОСОБА_1 на підставі рішення Оболонської сільської ради народних депутатів від 30 грудня 1999 року видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ №045430 на земельну ділянку площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка) (а.с.9 т.1).

Згідно архівного витягу з рішення Оболонської сільської ради народних депутатів від 26 листопада 1993 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,85 га в т.ч. земельну ділянку №1 площею 0,25 га (а.с.44 т.2).

У відповідності до акту встановлення та погодження зовнішніх меж земельних ділянок, передачі на збереження довгострокових межових знаків від 19 червня 2014 року – комісією в складі голови Оболонської сільської ради, землевпорядника, інженера землевпорядника в присутності землекористувача і представників суміжних землекористувань ОСОБА_8 та ОСОБА_1, проведено встановлення і узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 Межові знаки, якими закріплена земельна ділянка в кількості 16 шт. вказані землевласником і суміжникам та передані під нагляд та зберігання (а.с.53 т.2).

Рішенням Оболонської сільської ради №517-18/2014 від 26 вересня 2014 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі, а саме: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га в с.Оболоня, вул.Степова №16 (а.с.42 т.2).

Згідно акту від 06 листопада 2014 року комісією в складі: голови комісії з питань земельних відносин, членів комісії з питань земельних відносин, спеціаліста по землевпорядкуванню Оболонської сільської ради, в присутності ОСОБА_1П - суміжного землекористувача, ОСОБА_2 – заявника, складено даний акт про те, що обстежено земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку в с.Оболоня по вул. Степова 14/16 та для ведення особистого селянського господарства та зроблено контрольні заміри земельних ділянок в зв’язку з тим, що         ОСОБА_1 не погоджує межі суміжному землекористувачу ОСОБА_2 Комісією встановлено межі земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та закріплено арматурними залізними кілками. Межа земельної ділянки проходить 1,05 м від гаражу (стіни). ОСОБА_1 погоджує межі земельних ділянок ОСОБА_2 коли будуть остаточно забиті кілки та натягнута стрічка. Даний акт підписаний членами комісії та суміжниками - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.11 т.1).

ПП «Геоукрпроект» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)        ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, для ведення особистого селянського господарства по вул. Степова 16 в с.Оболоня (а.с.41-57 т.2).

Рішенням Оболонської сільської ради від 30 січня 2015 року №602-20/2015 затверджено ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передано ОСОБА_2 у власність земельні ділянки, в т.ч. і земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2622084501:01:005:0461 по вул. Степова в с.Оболоня, 16 (а.с.47 т.1).

15 березня 2015 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку №16 по вул. Степова, в с.Оболоня, Долинського району, індексний номер:34925272. Цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Площа – 0,25 га. Реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна - 596742526220 (а.с.63-64 т.1).

Згідно акту від 19 травня 2015 року складеного комісією в складі депутатів Оболонської сільської ради та спеціаліста по землевпорядкуванню в присутності                 ОСОБА_1, ОСОБА_2, повторно обстежено земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд по вул. Степова 14, 16, згідно поданої заяви ОСОБА_1 від 22 квітня 2015 року про порушення межі земельної ділянки ОСОБА_2. Комісією встановлено, що ОСОБА_2 тепер не згідна з актом від 06 листопада 2014 року, який підписала, та згідно якого ОСОБА_1 підписала межу земельної ділянки ОСОБА_2 Після довгострокових суперечок, комісія пропонує ОСОБА_1 звернутись за вирішенням даного питання у судовому порядку, так як ОСОБА_2 не дає можливості комісії повторно відбити межі земельних ділянок згідно акту комісії від 06 листопада 2014 року, пояснюючи, що її земельна ділянка приватизована і вона повикидає палі, якими будуть відбиті межі земельних ділянок (а.с.12 т.1).

Відповідно до Акту від 10 червня 2015 року, який складений комісією в складі спеціаліста по землевпорядкуванню, дільничного інспектора, інженера землевпорядника, в присутності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, комісією здійснено встановлення (відновлення) межі в натурі (на місцевості), земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Степова 14, ОСОБА_1, яка належить їй згідно Державного акту від 07 листопада 2002 року, серії ІІ-ІФ №045430. Комісією здійснено спробу відбити межі земельної ділянки ОСОБА_1, але ОСОБА_2 спричинила перешкоди, а саме встановити арматурні кілки. Комісія пропонує звернутись ОСОБА_1 до суду для примусового відбиття меж її земельної ділянки (а.с.13 т.1).

Рішенням Оболонської сільської ради від 18 вересня 2015 року № 652-24/2015 – затверджено акти комісій з питань земельних відносин від 06 листопада 2014 року, від         19 травня 2015 року, та від 10 червня 2015 року про розгляд спірного питання, яке виникло між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про встановлення меж їх земельних ділянок в с.Оболоня по вул. Степова, 14/16. ОСОБА_1 рекомендовано звернутись в Долинський районний суд для подальшого вирішення спірного питання в судовому порядку (а.с.14 т.1).

Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовувала тим, що згідно акту комісії сільської ради від 06 листопада 2014 року, було погоджено межі земельних ділянок сторін по справі, проте відповідач змінила погоджені межі внаслідок чого зменшилася в площі її земельна ділянка, оскільки відстань від гаража стала 0,80 м, а не     1,05 м.

При цьому, відновити порушене право позивач просить шляхом зміщення межі земельної ділянки відповідача в сторону земельної ділянки позивача на 1,05 м від гаража та  6 м від стіни будинку.

Тобто суть порушеного права ОСОБА_1 полягає на її думку, у захопленні під час приватизації відповідачем частини її земельної ділянки. Як на доказ таких обставин позивач посилається на акт комісії Оболонської сільської ради від 06 листопада 2014 року, план-схему ТОВ «ЗемЮрКонсалтинг» та висновок судової експертизи.

Колегія суддів не вважає такі вимоги доведеними з наступних підстав.

В Акті комісії Оболонської сільської ради від 06 листопада 2014 року, на який в основі своїй посилається позивач, зазначається, що комісією обстежено земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зроблено контрольні обміри земельних ділянок, встановлено межі земельних ділянок та закріплено арматурними залізними кілками.

Також даним актом встановлено, що межа земельної ділянки проходить 1,05 м від гаражу (стіни) та те, що ОСОБА_1 погоджує межі земельних ділянок, коли будуть остаточно забиті кілки та натягнута сітка.

Проте, дані контрольних обмірів встановлених комісією, в акті не відображено, як і про використання при цьому даних державного акта позивача та технічного звіту. Не відображає даний акт і встановленої межі між земельними ділянками, оскільки вказівка на те, що межа проходить 1,05 м від гаражу (стіни) не можна вважати абсолютним орієнтиром з огляду на те, що такі показники визначаються з врахуванням ряду величин.

Далі за змістом акту комісією встановлено, що ОСОБА_1 погоджує межі земельних ділянок, коли будуть остаточно забиті кілки та натягнута сітка, тобто під умовою.

Будь-яких інших обставин по суті спірних правовідносин даний акт не містить.

Таким чином, спірний акт не можна вважати достатнім доказом визначення межі між земельними ділянками сторін.

Далі, як вбачається з Акту про встановлення узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі від листопада 2001 року долученого до Технічного звіту    ОСОБА_1, як частини її технічної документації під час оформлення права власності, - «межі в натурі проходять умовно по землі» (а.с.95 т.1).

Як пояснила суду ОСОБА_1, межа між земельними ділянками проходила про старому дерев’яному паркану, який ОСОБА_2 самовільно зруйнувала. Первинно дерев’яний паркан розмежовував сторін, а пізніше вона, ОСОБА_1, поряд з ним зі своєї сторони встановила металічний паркан.

Проте такі доводи ґрунтуються тільки на поясненнях самої позивачки і жодним доказом не підтверджені. Тоді як відповідач такий факт заперечує і вказує, що межа між ними завжди визначалася металічним парканом.

Будь-якого іншого документу, який би підтверджував встановлення межі між сторонами за певними межовими знаками в матеріалах справи немає.

Колегія суддів враховує і ту обставину, що як підтвердили сторони, спір між ними виник тільки після оформлення ОСОБА_2 права на земельну ділянку.

Фактично, як вбачається з наведеного, спір між сторонами існує з приводу межі.

Доводячи захоплення частини земельної ділянки, позивач посилається на план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, виготовлений ТОВ «ЗемЮрКонсалтинг» 2015 року.

Як вбачається з даного плану, зі сторони ОСОБА_2 – «Б-В» відстань від стіни будинку до межі складає 5,8 м, а від стіни гаражу – 0,8 м, що на думку позивача вказує на захоплення.

Разом з тим, з плану не вбачається, що бралося за основу при вставленні межі, та не відображено врахування при цьому даних технічної документації ОСОБА_2, площу накладення цей план не відображає.

Експлікація виготовлена Долинською районною філією ДП «Калуський міський центр ДЗК» 2001 року (а.с.36 т.2), на яку посилається суд, межу між земельними ділянками    ОСОБА_1 і суміжника ОСОБА_2 також не відображає і не дає відповіді на запитання, чи є накладення двох ділянок та яка площа такого накладення.

У справі за клопотанням позивача було призначено судову земельно-технічну експертизу.

Як вбачається з висновку експерта від 25 серпня 2017 року № 027/08-2017, ним встановлено, що фактична площа земельної ділянки (Додаток №1,3-4) з кадастровим номером 2622084501:01:005:0461 розташованої по вул. Степова, 16 в с. Оболоня Долинського р-ну Івано-Франківської області, належної ОСОБА_2 на момент формування земельної ділянки на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розроблена ПП «Геоукрпроект» 2014 року, та на момент реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, відповідно до ОСОБА_5 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30 грудня 2014 року № НВ-261052952014 (підготовлений Державним кадастровим реєстратором ОСОБА_9Я.), становить 0,2500 га. Площа та межі земельної ділянки визначені у Свідоцтві про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку), виданому на ім’я ОСОБА_2, відповідають площі та межам земельної ділянки з кадастровим номером 2622084501:01:005:0461 (відповідно до ОСОБА_5 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30 грудня 2014 року № НВ-261052952014), розташованої по вул. Степова, 16 в с. Оболоня Долинського р-ну Івано-Франківської області.

Також експертом встановлено, що фактична площа 0,2400 га земельної ділянки, що знаходиться по вул. Степова, 14 в с. Оболоня Долинського р-ну Івано-Франківської області, власником якої є ОСОБА_1 була встановлена Івано-Франківським ТОВ «ЗемЮрКонсалтинг» 2015 року. Межа земельної ділянки, що знаходиться за вказаною адресою, не відповідає межі земельної ділянки, визначеній у Державному акті на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_1

Невідповідність полягає у розходженні фактичних меж та меж вказаних у Державному акті на право приватної власності по межі Б-В на відстань 0,2 м у створі з капітальної житлової будівлі, та 0,19 м та 0,21 м у створі капітальної нежитлової будівлі.

При цьому експерт зазначає, що має місце  порушення фактичних меж та меж вказаних у Державному акті на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_1 має місце по межі Б-В на відстань 0,2 м у створі з капітальної житлової будівлі, та 0,19 м та 0,21 м у створі капітальної нежитлової будівлі.

Одночасно експертом встановлено, що має місце накладення земельних ділянок вказаних суміжних землекористувачів відповідно до правовстановлюючих документів. Накладення земельних ділянок має конфігурацію трикутника із розмірами 0.56 м, 64.97 м, 10.30 м, 26.49 м, 15.57 м, 9.31 м, 23.86 м та площею - 0,0021 га.

Такі висновки експертом зроблено тільки на підставі наявних у справі документів проектних організацій та технічних документацій сторін.

Як вбачається із мотивувальної його частини, фактичні площі земельних ділянок експерт особисто не визначав, а взяв до уваги фактичну площу земельної ділянки ОСОБА_2 розміром 0,25 га, визначену ПП «Геоукрпроект» 2014 року та фактичну площу земельної ділянки ОСОБА_1 розміром 0,24 га, визначену Івано-ФранківськимТОВ «ЗемЮрКонсалтинг» 2015 року. Крім того, експерт особисто не визначав накладення земельних ділянок, а зробив висновки про таке накладення із креслення Івано-Франківського ТОВ «ЗемЮрКонсалтинг».

В підсумку зі змісту висновку випливає, що фактичні площі за схемами ТОВ «ЗемЮрКонсалтинг» та ПП «Геоукрпроект» відповідають правовстановлюючим документам сторін, при цьому підтверджено існування у ОСОБА_1 0,24 га, що відповідає її Державному акту, а у ОСОБА_2 – 0,25 га, що відповідає її Свідоцтву про право власності на земельну ділянку. І одночасно, без зміни площі у жодної із сторін, ним встановлено існування накладення.

З огляду на такі обставини, даний висновок колегія суддів не може вважати належним доказом у справі.

При цьому, під час розгляду справи в апеляційному суді при роз’ясненні сторонам їх прав та можливих наслідків у зв’язку з їх невикористанням, останні відмовилися скористатися правом щодо призначення додаткової чи повторної експертизи.

Інших доказів, які б вказували на існування певної площі накладення земельних ділянок, внаслідок чого у ОСОБА_1 зменшилася б площа земельної ділянки за рахунок збільшення у ОСОБА_2 у справі немає, тому слід вважати, що сторона позивача не довела обставини, на які посилається.

Крім того, позовна вимога про зобов’язання ОСОБА_2 повернути безпідставно захоплену нею частину земельної ділянки, змістивши межу земельної ділянки відповідача в сторону земельної ділянки позивача за умови доведеності, не відповідає суті порушеного права, і оскільки сторона фактично ставить питання про наявність неправомірного захоплення певної площі земельної ділянки.

Тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні її позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги Головного Управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області колегія суддів знаходить обґрунтованими, оскільки при вирішенні позовних вимог до Управління, судом першої інстанції не враховано визначений законом механізм щодо ведення Державного земельного кадастру, тому така підлягає задоволенню в повному обсязі. Однак, враховуючи, що вимога була похідною до вимог про визнання недійсними правовстановлюючих документів ОСОБА_2, в задоволенні такої вимоги слід відмовити з підстав вказаних вище.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо неправомірної видачі ОСОБА_1 державного акту не заслуговують на увагу, оскільки як правильно зазначив суд першої інстанції, позивач за зустрічним позовом не довела, яким чином його оформлення порушує її права. Сама наявність ряду недоліків в його оформленні, в спірному випадку, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки не доводить наведену обставину.

Таким чином, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування в цій частині колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області задоволити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Долинського районного суду від 05 лютого 2018 року  в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення судових витрат скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Оболонської сільської ради, Головного управління  Держгеокадастру в Івано=-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна реєстраційна служба Долинського РУЮ в Івано-Франківській області про визнання недійсним рішення сільської ради , визнання недійсним свідоцтва про право власності на землю, скасування державної реєстрації прав власності на землю та зобов»язання повернути частину земельної ділянки в спосіб зміщення межі відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 04 червня 2018 року.

Головуюча       Л.В. Василишин

Судді:        Р.Й. Матківський

        ОСОБА_10