АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року

м. Рівне

Справа № 559/1193/17

Провадження № 22-ц/787/856/2018

Апеляційний суд Рівненської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 

               головуючого судді – Шимківа С.С.,

               суддів:         – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

               секретар судового засідання – Москалик Т.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_3,

відповідачі – приватний нотаріус Дубенського районного нотаріального

округу ОСОБА_4,

– ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, яка подана представником ОСОБА_5 – адвокатом ОСОБА_6 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 05 березня 2018 року (суддя Жуковська О.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Дубенського районного нотаріального округу ОСОБА_4 Павліни, ОСОБА_5 про визнання правочину (безвідкличної довіреності) недійсним та його скасування, -

в с т а н о в и в :

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до приватного нотаріуса Дубенського районного нотаріального округу ОСОБА_4 Павліни, ОСОБА_5 про визнання правочину (безвідкличної довіреності) недійсним та його скасування.

Позовна заява мотивована тим, що 29.04.2016 приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу ОСОБА_4 посвідчено від його імені довіреність, відповідно до якої ОСОБА_5 надані повноваження щодо розпорядження належним позивачу рухомим та нерухомим майном за адресою: вул. Волковенка, 1, м. Радивилів, Рівненської області, з правом їх продажу, обміну, передачі в найм (оренду, позичку).

Вказана довіреність видана строком на три роки та дійсна до 19.04.2019 без права передоручення представникові повноважень третім особам та без права її скасування довірителем протягом цього строку.

З посиланнями на ч.1 ст. 247, ч.1 ст. 248, ч.4 ст. 249 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 58 Закону України "Про нотаріат", на Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, вважає посвідчення нотаріусом такої довіреності незаконним, тому вона є недійсною і підлягає скасуванню. Законодавством України не встановлено права видавати безвідкличні довіреності на певний строк.

Уповноважена особа, ОСОБА_5, який є відповідачем у справі, скориставшись незадовільним станом його здоров"я, недобросовісно виконує надані йому повноваження та намагається будь-якою ціною заволодіти належним йому майном.

Положенням ст. 233 ЦК України визначено, що правочин, який вчинено під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Просив суд визнати недійсною та скасувати довіреність від 19.04.2016 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу ОСОБА_4 і зареєстрована в реєстрі за № 1272.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 05 березня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсною та скасовано, з дати її посвідчення, довіреність, видану 19.04.2016 року від імені ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1, на ім'я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2, посвідчену приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровану в реєстрі за № 1272.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що приватний нотаріус ОСОБА_4, посвідчуючи вказану безвідкличну довіреність, видану на певний строк від імені позивача на ім’я відповідача, порушила вимоги статті 249 ЦК України і позбавила позивача права відкликати довіреність у будь-який час.

04 квітня 2018 року представником ОСОБА_5 – адвокатом ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, у якій він, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Зазначає, що судом порушено правила виключної підсудності при вирішенні справи.

Спір виник стосовно нерухомого майна, яке було відчужене відповідачем ОСОБА_5 на підставі спірної довіреності від 29.04.2016 року, а тому згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно ч. 1 ст. 378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції.

Додає, що місцевим судом не було взято до уваги норму матеріального права, яка підлягала застосуванню у даному випадку, а саме ст. 217 ЦК України, у якій вказано, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Позбавлення позивача права відкликати видану ним довіреність у будь-який час сталося не з ініціативи нотаріуса, а з ініціативи самого позивача.

Позивач на власний розсуд визначив обсяг своїх прав та свобод, що не суперечить ст. 12, ч. 4 ст. 249 ЦК України.

02.05.2018 року ОСОБА_3 подано відзив на апеляційну скаргу у якому він покликається на законність рішення суду та просить про залишення його без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про її задоволення.

Судом встановлено, що 29 квітня 2016 року приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу ОСОБА_4 посвідчено довіреність, відповідно до якої ОСОБА_5 надані повноваження щодо розпорядження належним ОСОБА_3 рухомим та нерухомим майном за адресою: вул. Волковенка, 1, м. Радивилів, Рівненської області, з правом їх продажу, обміну, передачі в найм /оренду, позичку/, вирішувати усі поточні питання, пов'язані з експлуатацією майна, робити заяви усні та письмові, в тому числі щодо сімейного та майнового стану, на представництво в судах, органах виконавчої влади та іншого.

Вказана довіреність видана строком на 3 роки та дійсна до 19.04.2019 року без права її передоручення представником повноважень третім особам та без права скасування її довірителем протягом встановленого строку. Зареєстровано в реєстрі №1272 (а.с. 3).

15 вересня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_5 із заявою-вимогою про повернення оригіналу довіреності, у зв’язку із втратою довіри та наявності у Дубенському міськрайонному суді Рівненської області спору за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Дубенського районного нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину, вчиненого під впливом тяжкої обставини, недійсним та його скасування (а.с. 50).

Відповідно до вимог статей 203, 215 ЦК України правочин може бути визнаний судом недійсним у разі невідповідності його вимогам Закону.

Недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України, є підставою недійсності правочину, як зазначено у частині першій статті 215 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року №9, роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Частинами 1, 4 статті 249 ЦК України встановлено, що особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Законом може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час. Безвідклична довіреність з корпоративних прав видається відповідно до закону, що регулює діяльність відповідних господарських товариств.

З огляду на викладене, законодавець передбачив, що безвідклична довіреність видається лише тоді, коли це прямо передбачено відповідним законом і не відносить право видачі такої довіреності особі, яка видає довіреність.

Згідно з чинним законодавством видача безвідкличних довіреностей передбачена лише ч. 3 ст. 10 Закону України "Про фінансово кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", а саме: забудовник на час дії договору доручення з відкладальними умовами має право надавати безвідкличну довіреність управителю на право делегування третім особам функцій забудовника у разі порушення останнім умов договору з управителем.

Таким чином умова оспорюваної довіреності стосовно розпорядження належним ОСОБА_3 рухомим та нерухомим майном за адресою: м. Радивилів, вул. Волковенка, 1, Рівненська область, без права її скасування довірителем є такою що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, інші положення виданої ОСОБА_3 ОСОБА_5 довіреності є такими, що відповідають чинному законодавству та волевиявленню сторін.

За змістом ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки позивач не заявляв вимог про визнання недійсним довіреності, у частині умови про відсутність права її скасування довірителем, а підстав для визнання їх недійсною в цілому немає, у задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити.

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів, на підтвердження того, що він видав оспорювану довіреність під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах.

Із урахуванням обставин справи, судові витрати віднести на рахунок позивача.

На підставі ст.ст. 13, 203, 215, 217, 233, 244, 249 ЦК України, керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Апеляційний суд Рівненської області, -

п о с т а н о в и в:

       Апеляційну скаргу, яка подана представником ОСОБА_5 – адвокатом ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 05 березня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Дубенського районного нотаріального округу ОСОБА_4 Павліни, ОСОБА_5 про визнання правочину (безвідкличної довіреності) недійсним та його скасування відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 1010 (одну тисячу десять) грн 40 коп. судових витрат по сплаті судового збору та 2760 грн 50 коп. інших судових витрат (2650 грн витрат на правову допомогу, та 11 грн. 50 коп. компенсації поштових витрат).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 05 червня 2018 року.

ОСОБА_7 Шимків

Судді:                                                                 Н.В. Бондаренко

                                                                                ОСОБА_2