Номер провадження: 22-ц/785/4314/18

Номер справи місцевого суду: 522/13179/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2018 року                                                                 м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.

суддів: Заїкіна А.П., Калараша А.А.

за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_5 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 14 лютого 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 за участю третьої особи ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування, та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визначення частки померлої у спільному сумісному майні, прийняття спадщини та поділ спадкового майна,

                        В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_4, за участю третьої особи ОСОБА_6, згідно якого просила визнати за громадянкою ОСОБА_7 Федерації, ОСОБА_2, право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 174,1 кв. м., житловою площею 128,2 кв.м., у порядку спадкування за законом після ОСОБА_8.

Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що 21.01.2014 р. помер її батько - ОСОБА_8 Після його смерті відкралася спадщина на: квартиру № 9, що знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. № 12, загальною площею 174,1 кв. м., житловою площею 128,2 кв.м.

Спадкоємцями першої черги за законом є вона та мати померлого - ОСОБА_4

В липні 2017 року до Приморського районного суду м. Одеси звернулась також ОСОБА_4 із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування на ? частку квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_2, в  порядку спадкування за законом після смерті свого сина ОСОБА_8, померлого 21 січня 2014 року.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що квартира за адресою АДРЕСА_2 належала її сину покійному ОСОБА_8 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 13 жовтня 2005 року.

Також позивачка зазначила, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_8, крім позивачки, є також його донька ОСОБА_2, яка є відповідачем по справі та яка подала заяву про часткове визнання позову.

23 січня 2018 року до суду звернулась ОСОБА_6 із позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_2, згідно якого просила  визнати за нею право власності на ? частину спільного сумісного майна померлої 21.01.2014 року ОСОБА_9, а саме: ? частину квартири, що знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. № 12.

Позовна заява вмотивована тим, що вона є донькою громадянки ОСОБА_10, яка була дружиною ОСОБА_8 та спірна квартира за адресою АДРЕСА_2 була нажита у спільному шлюбі між ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були чоловіком та дружиною, проживали у зареєстрованому шлюбі, про що було надано копії паспортів обох громадян та були вбиті в результаті збройного нападу 21 січня 2014 року.

ОСОБА_8 і ОСОБА_9 приймали спільну участь у своєму бізнесі та загинули в один день і час в результаті розбійного нападу 21.01.2014 року за своїм місцем проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, за фактом чого Приморським РВ порушено кримінальне провадження №1202140160000528. Слідство у даному кримінальному проваджені триває до цього часу.

Оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прожили у спільному шлюбі понад 20 років, а відповідно частки спадкодавців у набутому майні є рівними.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2018 року вказані цивільні справи було об’єднано в одне провадження.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 14 лютого 2018 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 за участю третьої особи ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування – задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом на ? частку квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_2.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за законом задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право власності у порядку спадкування за законом на ? частки квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_2.

Зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визначення частки померлої у спільному сумісному майні, прийняття спадщини та поділ спадкового майна  - задоволено.

Визнано за ОСОБА_6 право власності у порядку спадкування за законом на ? частку квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_2.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 та представник ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 звернулися до апеляційного суду Одеської області з апеляційними скаргами, в яких просять:

* представник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 – рішення Приморського районного суду м.Одеси від 14 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити, позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково в частині визнання за останньою права власності на ? частину квартири за адресою: АДРЕСА_3, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити в повному обсязі;

* представник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 - рішення Приморського районного суду м.Одеси від 14 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити, позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково в частині визнання за останньою права власності на ? частину квартири за адресою: АДРЕСА_3, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити у повному обсязі

посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача,  доводи апеляційних скарг та заперечень на них, перевіривши  матеріали справи, законність  і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, виходячи з такого. 

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася, згідно з повідомленням направленим за зареєстрованим місцем проживання: Одеська облоасть Захарівський (Фрунзівський) район, село Петрівка, яка також зазначена в апеляційній скарзі поданої в інтересах ОСОБА_4, остання не проживає, і таким чином, в розумінні ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду її апеляційної скарги та апеляційної скарги ОСОБА_2

Представник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_11, заперечував проти відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що ОСОБА_4, яка не з’явилася в судове засідання вважається належним чином повідомленою. Її представник ОСОБА_5 працює в одному адвокатському об’єднанні «Альтерра» з представником ОСОБА_2 адвокатом ОСОБА_3 Його клієнтка ОСОБА_6 має на утриманні 7 неповнолітніх дітей і тому не може особисто з’явитися до апеляційного суду довіряє йому, як свому представнику.

Представник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила про обізнаність її клієнтки про дату, час і місце розгляду справи. Також не заперечувала, що дійсно працює в одному адвокатському об’єднанні з представником ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_5

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За встановлених обставин, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Частково задовольняючи позови ОСОБА_2 та ОСОБА_4, визнаючи за кожною з них в порядку спадкування право власності на 1/4 частину квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_2, задовольняючи позов ОСОБА_6, визнаючи в порядку спадкування за нею право  власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_2,  суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира була набута спадкодавцями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 при спільному проживанні у зареєстрованому шлюбі і за життя належала їм на праві спільної сумісної власності в рівних частках. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є спадкоємцями 1-ї черги після смерті ОСОБА_8 і тому мають право на рівні частки на спадщину, що відкрилася, ОСОБА_6 є спадкоємицею 1-ї черги після смерті ОСОБА_9 і має право на спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_9

Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим у справі обставинам, є вірним та грунтується на законодавстві.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що:

- згідно відміток у паспортах ОСОБА_8 та ОСОБА_9, вказані особи перебували у шлюбі, який був зареєстрований 30.04.1993 року Відділом ЗАГС Центрального району м. Одеси (т. 1а. с. 200; 208);

-  21 січня 2014 року помер ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть (копія якого наявна в матеріалах справи) серії І-ЖД № 365284 від 28 січня 2014 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану в м. Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції (т. 1 а. с. 9);

- 21 січня 2014 року померла ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про смерть (копія якого наявна в матеріалах справи) серії І-ЖД № 365315 від 29 січня 2014 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану в м. Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції (т. 1 а. с. 202);

- за життя ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заповіту складено не було, що не заперечувалося сторонами та узгоджується з матеріалами справи;

- 03 січня 2014 року, з метою прийняття спадщини ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 із заявою про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_8 (т. 2 а. с. 18);

- після смерті ОСОБА_8 залишилось спадкове майно, у тому числі квартира АДРЕСА_4, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності від 13 жовтня 2005 року, виданого на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 12 жовтня 2005 року замість 5-и договорів купівлі – продажу, зареєстрованих на ТБ «ЦОБ» 01.03.97 року, р.№ 2381, на ОНБ 12.03.98 року., р.№ 519/98, 12.01.2001 року., р.№ 02/2001 на ОМБ 24.12.2001 р., р№ Н-00908/2001, посвідченого приватним нотаріусом 20.02.2004 року, р.№ 765, зареєстрований ОМБТІ та РОН 03.03.97 року, 19.03.98 року, 15.01.2001 року, 26.12.2001 року, 23.02.2004 року, р.№ 487, стор. стор. 119, 184, 168, 144, 50, кн.кн. 199пр; 249пр; 426пр; 500пр. (т. 1 а. с. 11);

- оригінал вказаного свідоцтва було втрачено, що не заперечувалося сторонами;

- на підставі заяви позивача ОСОБА_2 про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_8 приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 завела спадкову справу № 3/2014;

- 23 травня 2014 року ОСОБА_4 звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 з заявою про прийняття спадщини у вигляді вказаної квартири (т. 1 а. с. 15).;

- листом № 172/02-14 від 28.07.2014 року нотаріус повідомила позивачу про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки в матеріалах спадкової справи відсутній оригінал правовстановлюючого документу на квартиру, що належала ОСОБА_8 Спадкоємцю рекомендовано звернутися за захистом своїх прав до суду (т. 2 а. с. 84).

- нотаріус зверталася до Юридичного департаменту Одеської міської ради з вимогою видати дублікат свідоцтва про право власності на квартиру. Листом від 05 травня 2016 року Юридичним департаментом Одеської міської ради було відмовлено у видачі дубліката правовстановлюючого документа у зв’язку із тим, що діючим законодавством України не передбачено оформлення дубліката свідоцтва про право власності на померлу особу чи оформлення відповідного свідоцтва спадкоємцям (т. 1 а. с. 16);

- постановою приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 від 16.02.2016 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8А,, який помер 21.01.2014 року на квартиру АДРЕСА_5 (т. 2 а. с. 21);

- 02.06.2014 року ОСОБА_6 звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса ОСОБА_13 Заява зареєстрована у спадковому реєстрі за №5614696. вона є дочкою громадянки ОСОБА_9, яка була дружиною ОСОБА_8 та що спірна квартира за адресою АДРЕСА_2 була нажита у спільному шлюбі між ОСОБА_8 та ОСОБА_9;

- крім того, ОСОБА_6 звернулася до нотаріуса ОСОБА_13 із заявою від 29.09.2015 року, згідно якої просила: встановити наявність зареєстрованого за спадкодавцем ОСОБА_9 нерухомого майна (квартира, дім, земельна ділянка, тощо) шляхом звернення до реєстраційної служби управління юстиції та управління земельних ресурсів; встановити наявність зареєстрованого за спадкодавцем ОСОБА_9 транспортних засобів шляхом звернення до органів Державної автоінспекції; встановити наявність зареєстрованого за спадкодавцем ОСОБА_9 грошових рахунків та цінних паперів у банківських установах шляхом звернення до банківських установ;

- все цінне майно набуте ОСОБА_9 та ОСОБА_8 було зареєстроване на останнього, як на голову родини, в тому числі і квартира за адресою: АДРЕСА_2, яка є предметом даного судового спору;

- листом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 від 01.12.2015 року повідомив ОСОБА_6 про необхідність подання відповідних документів для включення її до кола спадкоємців ОСОБА_8 Також повідомлено про те,що у нотаріуса ОСОБА_12 не перебуває спадкова справа щодо майна ОСОБА_9 (т. 1а.с. 100);

- ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09.12.2015 року в задовленні клопотання ОСОБА_6 про залучення її в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору – відмовлено (т. 1 а. с. 232-233);

- заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09.12.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_5 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 (т. 2 а. с. 143-146);

- рішенням апеляційного суду Одеської області від 31.03.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09.12.2015 року – скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом – відмолено. При цьому апеляційний суд зазначив, що позов подано передчасно, заочне рішення ухвалено без залучення всіх спадкоємців, щр претендують на спадкове майно, що порушує права ОСОБА_6 (т. 2 а. с.147-150);

- ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.12.2016 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання частки у спільному майні, прийняття спадщини та поділ спадкового майна (т. 1а. с. 117);

- згідно свідоцтва про народження ОСОБА_14 є дочкою ОСОБА_15 та ОСОБА_9 (т. 1 а. с. 198);

-згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_14 після укладення шлюбу з ОСОБА_16 змінила дошлюбне прізвище на Стратан (т.1 а. с. 199);

- згідно свідоцтва про народження ОСОБА_17 є дочкою ОСОБА_8 та ОСОБА_18 (т. 1 а. с. 39);

- згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_17 після укладення шлюбу з ОСОБА_19 змінила дошлюбне прізвище на ОСОБА_19 (т. 1 а. с. 40);

- згідно свідоцтва про народження ОСОБА_8 є сином ОСОБА_20 та ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 26).

Відповідно до поданих у липні 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 позовів до суду одна до одної, вбачається, що вони обидві вважають, що спадщина після смерті ОСОБА_8 відкрилася на все майно, в тому числі на всю спірну квартиру і бажають поділити її лише між собою, в той час, як ОСОБА_6 вважає, що має право на 1/2 частину спірної квартири в порядку спадкування після смерті її матері ОСОБА_9, яка за життя набула право на цю частку, як дружина померлого власника ОСОБА_8

Як вбачається з матеріалів справи, проживаючи разом у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_8 та ОСОБА_9, за життя не здійснювали поділ набутого у шлюбі майна, зокрема спірної квартири, що не заперечувалося всіма сторонами справи.

Пленум Верховного Суду України у п.23 постанови від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначав, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Разом з тим за загальним правилом застосування презумпції згідно з ст. 60 СК України майно, одержане одним з подружжя як набувачем за договором(договорами) купівлі-продажу, що укладений під час спільного проживання набувача у зареєстрованому шлюбі, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Той з подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов’язаний довести ті обставини, які її спростовують.

Таким обов’язком наділені і спадкоємці померлих чоловіка та дружини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в особі своїх представників не заперечували, що спірна квартира була набута у власність ОСОБА_8 під час зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_9 та визнали факт, що під час розбійного нападу 21.01.2014 року у спірній квартирі разом знаходились (проживали) ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які разом загигнули внаслідок цього розбійного нападу.

Проте представники ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заперечували, що спірна квартира була придбана за рахунок коштів ОСОБА_9 або за рахунок спільних сімейних коштів, наполягаючи на придбанні квартири ОСОБА_8 виключно за рахунок його особистих (не сімейних) коштів.

Оскільки питання про спростування зазначеної презумпції порушують права ОСОБА_2 та ОСОБА_4, то тягар доказування вказаних обставин покладається саме на вказаних осіб.

Проте належних, допустимих та достатніх доказів, які б доводили належність спірної квартири до  приватної власності ОСОБА_8 та цим самим спростовували б належність спірного нерухомого майна до спільної сумісної власності, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та їх представники суду не представили.

Враховуючи,  що презумпцію згідно з ст .60 СК України не спростовано,  суд першої інстанції обґрунтовано вважав спірну квартиру спільною сумісною власністю ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Згідно з ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Оскільки в матеріалах справи відсутні посилання та докази, а апеляційним судом не встановлено про існування між сторонами відповідної домовленості або укладення ними шлюбного контракту з відповідними умовами про відступлення від рівності часток у праві спільної сумісної власності при поділі спірного майна, висновок суду про рівність часток у праві спільної сумісної власності на квартиру є обгрунтованими.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції ухвалив справедливе рішення, визнавши за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 право власності по 1/4 частки квартири , розташованої за адресою АДРЕСА_2 за кожною та за ОСОБА_6 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 право власності на 1/2 частку цієї ж квартири.

Доводи апеляційної скарги представника в інтересах ОСОБА_2 на недоведеність належності померлій ОСОБА_9 частки у праві власності на спірну квартиру є неспроможними, оскільки апелянтом під час розгляду справи в суді першої інстанції не доведено, що спірна квартира належала на праві приватної власності ОСОБА_8 і таким чином не спростовано презумпцію спільної сумісної власності подружжя згідно з ст. 60 СК України.

Доводи апеляційної скарги представника в інтересах ОСОБА_2 про неправомірність посилання на Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 року, в якості правового обгрунтування висновку визначення частки померлого в спільному майні не можуть бути взятими до уваги, оскільки вказана вимога закону зберегла актуальність і у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерстваюстиції України 22.02.2012 № 296/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, відповідно до п.п.  4.15, 4.18,  глави 10 якого, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз’яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Крім того, як роз’яснено в інформаціному листі ВССУ від 16.05.2013року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (п 3.4) зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні. Тому резолютивну частину судового рішення в цій категорії справ має бути викладено наступним чином: «Визначити, що частка померлого (П.І.Б.) в праві спільної сумісної власності на квартиру (будинок, садибу) становила 1/2 ». Визначення судами частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно (квартиру) за померлими суперечить вимогам ст. 3 ЦПК України, статей 27 - 31 ЦПК України, оскільки судом вирішується питання про права осіб, які не є сторонами процесу та у зв'язку зі смертю не мають цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності.  Відповідно, для захисту свого права власності самого по собі визначення часток недостатньо, тому потрібно заявляти вимогу і про визнання права власності на успадковану частку померлого співвласника спільного майна.

Доводи апеляційної скарги представника в інтересах ОСОБА_2 про вихід судом за межі позовних вимог заявлених ОСОБА_6 не можуть бути взятими до уваги, оскільки зміст заявлених ОСОБА_6 вимог зведений до судового захисту її прав, як спадкоємця 1-ї черги за законом після смерті ОСОБА_9 Вірно визначивши частку померлої, суд обґрунтовано визнав право власності ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом на 1/2 частину спірної квартири,на яку відкрилася спадщина після смерті її матері ОСОБА_9 Суд врахував неможливість визначення судами частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно (квартиру) за померлими. Разом з тим, врахувавши, що ОСОБА_6 заявлена вимога про право власності на майно, яке судом визначено, як частка у спадщині, що відкрилась у зв`язку зі смертю ОСОБА_9, суд обґрунтовано визнав за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування за законом.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Доводи апеляційної скарги представника в інтересах ОСОБА_2 з посиланням на вказівку у рішенні суду про зустрічний позов ОСОБА_6, який в дійсності є позовом третьої особи, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору, а також про те, що спадкова справа щодо спадкодавця ОСОБА_8 ведеться іншим нотаріусом за заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_9, не моуть бути взятими до уваги, оскільки є підставою для вирішення райсудом процесуального питання в порядку ст. 269 ЦПК України з власної ініціативи або за заявою учасників справи.

Спільні доводи апеляційних скарг представників в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про необґрунтоване незастосування районним судом позовної давності до заявлених ОСОБА_6 вимог не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки в розумінні ч.1 ст. 261 ЦПК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Як вбачається з хронології обставин, встановлених районним судом, які підтверджуються матеріалами справи, про порушення своїх прав ОСОБА_6 дізналась після відмови судом 09.12.2015 року у залученні її до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом та ухвалення того же дня заочного рішення про визнання за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом після смерті. У грудні 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду з окремим позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визначення частки померлої у спільному сумісному майні, прийняття спадщини та поділ спадкового майна. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.12.2016 року провадження у справі за вказаним позовом ОСОБА_6 було відкрито. Після оскарження ОСОБА_2 в апеляційному порядку даної ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 28.12.2016 року, ОСОБА_6 подала позовну заяву в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси в судовому засіданні 23.01.2018 року залучено ОСОБА_6 до участі у справі в якості третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та прийнято її позов до до розгляду разом з позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27.02.2018 року прийнято відмову представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 від апеляйціної скарги інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 28.12.2016 року про відкриття провадження у справі за окремим позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визначення частки померлої у спільному сумісному майні, прийняття спадщини та поділ спадкового майна та закрито апеляційне провадження.

Враховуючи наведене у суду першої інстанції не було підстав для застосування позовної давності до вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визначення частки померлої у спільному сумісному майні, прийняття спадщини та поділ спадкового майна.

Спільні доводи апеляційних скарг в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про необґрунтованість поділу районним судом часток померлого подружжя, є неспроможними, оскільки вирішуючи спір між спадкоємцями щодо часток   у спадщині, суд вірно встановив особи спадкоємців і ту частку після смерті спадкодавця, яку кожен з них  успадковує в силу закону. Зокрема частка, на яку відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_8, і яку в порядку спадкування за законом успадковують  ОСОБА_2  та ОСОБА_4 становить 1/2 частина спірної квартири. Решту – 1/2 частину спірної квартири успадковує ОСОБА_6 після смерті своєї матері ОСОБА_9 , яка за життя була дружиною померлого власника ОСОБА_8А.і загинула з ним у спірній квартирі в один день внаслідок розбійного нападу. Встановивши, що в  нотаріальному порядку одержати свідоцтво про право на спадщину на частку майна померлого співвласника неможливо, суд обґрунтовано виходив з того, що захистити набуте в порядку спадкування право власності на невизначену частку померлого співвласника можливо саме шляхом пред’явлення зазначеного позову.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про необґрунтованість поділу спадщини між спадкоємцями є неспроможними, оскільки в оскаржуваному рішенні, суд в якості загального правила рівності часток спадкоємців згадав ст. 1278 ЦК України , але при цьому з рішення суду не вбачається, що суд безпосередньо керувався цією нормою при вирішенні справи і що саме ця норма була підставою заявлених ОСОБА_6 вимог.

Інших доводів в апеляційній скарзі не наведено.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи, які є підставою для скасування рішення, не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.  

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 – залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 14 лютого 2018 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.06.2018 року

Головуючий                                                 О.М. Таварткіладзе 

Судді:                                                         А.П. Заїкін

                                                               ОСОБА_21