УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №283/380/18 Головуючий у 1-й інст. Ярмоленко В. В.

Категорія 27                                                                                                 Доповідач  Коломієць О.С.   

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді:         Коломієць О.С.

суддів:                 Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання:         ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу № 283/380/18 за позовом Публічного акціонерного  товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 05 квітня 2018 року, яке ухвалено суддею Ярмоленко В.В. в м. Малині,

в с т а н о в и в:

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № б/н від 22.04.2008 року, згідно з яким банк надав відповідачу кредит в розмірі 13000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, відповідач свої зобов'язання за фактичне використання кредитних коштів належним чином не виконував, у звязку з чим станом на 15.01.2018 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 28265 грн. 12 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 12953,99 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 6365,75 грн., заборгованості за пенею в сумі 7361,33 грн., штрафи: 250 грн. (фіксована частина) та 1334,05 грн. (процентна складова). Вказану суму банк просив стягнути з відповідача на свою користь та понесені судові витрати в розмірі 1762 грн.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 05 квітня 2018 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати та  ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідачем було підписано Анкету-заяву при укладенні кредитного договору № б/н від 22.04.2008 року, чим останній підтвердив свою згоду на те, що дана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Підписанням вказаної анкети-заяви, відповідач погодив, що повністю згоден з вказаними Умовами та Правилами, розуміє їх зміст та зобов’язується їх виконувати, зобов’язується самостійно знайомитися з усіма змінами Умов та Правил надання банківських послуг, тарифів на сайті банку. Крім того, відповідач не оскаржував кредитний договір, навпаки погодився з ним, про що свідчить його особистий підпис на договорі та часткова оплата за користування кредитними коштами у період з 13.08.2008р. по 23.05.15р.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 просила апеляційну скаргу банку відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що банком під час розгляду справи не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження укладення між сторонами договору від 22.04.2008 року. При цьому, висновок суду першої інстанції про безпідставність вимог банку вважає законним та обґрунтованим, оскільки такий відповідає встановленим обставинам справи.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених позовних вимог через недоведеність позивачем факту укладення між сторонами кредитного договору 22 квітня 2008 року, отримання коштів в розмірі 13000,00 грн. та обізнаності відповідача з умовами кредитування.

Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо за законом ця форма для даного виду договору не вимагається.

Згідно ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Так звертаючись до суду з позовом, позивачем, як на підставу заявлених вимог до ОСОБА_2 вказано договір про надання банківських послуг, який складається із заяви б/н від 22.04.2008 року на отримання кредиту в розмірі 13000,00 грн., «Умови та Правила надання банківських послуг» та «ОСОБА_3 банку».

Разом з тим, позивачем у порушення вимог ст. ст. 77, 81, 175 ЦПК України до позовної заяви не було надано доказів на підтвердження укладення зазначеного договору, а надано копію заяви від 19.05.2008 року на отримання універсальної картки з кредитним лімітом у сумі 800 грн. з 3% базовою процентною ставкою на місяць, яка заповнена та підписана іншою особою – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Більш того, Умови та правила надання банківських послуг в Приватбанку, на положення яких посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, не могли складати разом із заявою договір про надання банківських послуг, оскільки заява, за даними Позивача, була оформлена ОСОБА_2 22.04.2008 року, а надані до позовної заяви Умови та Правила прийняті та розроблені ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі ліцензії НБУ № 22 від 29 липня 2009 року, тобто на півтора року пізніше від дати оформлення заяви, на яку посилається Позивач.

Таким чином, позивачем не доведено ті обставини, що між сторонами був укладений договір банківського кредиту від 22.04.2008 року, оскільки матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_2 оформляв та підписував заяву від 22.04.2008 року, та приєднався до запропонованих ПАТ КБ «ПриватБанк» Умов та Правил надання банківських послуг.

У звязку з чим, висновок суду першої інстанції про безпідставності заявлених позовних вимог через недоведеність позивачем факту укладення між сторонами кредитного договору 22 квітня 2008 року є вірним та таким, що відповідає обставинам справи.

Посилання представника позивача на довідку про термін дії карток, про зміну кредитного ліміту, фотографії ОСОБА_2 з карткою, анкета-заява від 25.03.2013 року та виписки по рахунках, не є належними доказами, які підтверджують факт укладення між сторонами кредитного договору саме 22.04.2008 року. Крім того, надана представником позивача анкета-заява від 25.03.2013 року, яка заповнена та підписана ОСОБА_2 25.02.2013 року, не співпадає із жодною із дат, які відображені в довідці ПАТ КБ «ПриватБанк» про видачу відповідачу кредитних карток.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Малинського районного суду Житомирської області від 05 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 червня 2018 року.

Головуючий: Судді: