Постанова

іменем України

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 279/8199/15-ц

провадження № 61-2828св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., ОлійникА. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6,

відповідачі: Державне підприємство «Інформаційний центр», приватний нотаріус Коростенського міського нотаріального округу Іванчук Станіслав Станіславович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомир-Бакалія»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки і піклування Коростенської міської ради, Відділ державної виконавчої служби Коростенського міськрайонного управління юстиції,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 16 лютого 2016 року, постановлене колегією у складі суддів: Якухно О. М., Коломієць О. С., Зарицької Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, звернулись з позовом до Державного підприємства «Інформаційний центр» (далі - ДП «Інформаційний центр»), приватного нотаріуса Коростенського міського нотаріального округу Іванчука С. С., Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир-Бакалія» (далі - ТОВ «Житомир-Бакалія»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки і піклування Коростенської міської ради, Відділ державної виконавчої служби Коростенського міськрайонного управління юстиції, який згодом уточнили, і остаточно просили визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме 2/3 часток квартири АДРЕСА_1, протокол про проведення електронних торгів та свідоцтво про придбання майна з електронних торгів.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що 3 березня 2014 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Коростенського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа від 27 лютого 2014 року і складено акт опису та арешту майна, а саме 2/3 часток квартири АДРЕСА_1. У лютому 2015 року ОСОБА_4 дізналась про відчуження належних їй 2/3 часток вказаної квартири з електронних торгів.

Позивачі вказують на те, що електронні торги проведено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки ОСОБА_4 не було належним чином повідомлено про проведення електронних торгів, Орган опіки та піклування не надав згоди на відчуження спірного майна, в якому проживає неповнолітній ОСОБА_6, а при оформленні результатів торгів приватний нотаріус не перевірив відсутність порушення прав неповнолітньої особи на користування відчуженим майном; крім того, відчужена частка нерухомого майна не виділена в натурі.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2015 року позов задоволено.

Визнано недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна, а саме 2/3 часток квартири АДРЕСА_1, які відбулися 29 січня 2015 року, та протокол проведення електронних торгів № 47153 від 29 січня 2015 року, а також визнано недійсним свідоцтво № 1463 про придбання майна з електронних торгів, видане ТОВ «Житомир-Бакалія» приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу 19 березня 2015 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, не встановивши порушення прав дитини, виходив з того, що під час реалізації частки у майні порушено Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів, оскільки боржник не був повідомлений про їх проведення, а також з того, що реалізована частка нерухомого майна не є самостійним об'єктом власності.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 16 лютого 2016 року рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2015 року скасовано з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність порушень прав дитини, так як неповнолітній має право користування часткою, що не відчужувалася.

Відмову у задоволенні позову апеляційна інстанція обґрунтовувала тим, що, за умови дотримання всієї процедури продажу майна з електронних торгів, сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про їх проведення не є підставою для визнання таких торгів недійсними.

Крім того, встановивши, що частка ОСОБА_4 у майні є об'єктом цивільних прав і у натурі виділена бути не може, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність перешкод у її реалізації з торгів.

У березні 2016 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення апеляційного суду Житомирської області від 16 лютого 2016 року скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не з'ясував фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, не надав належної оцінки зібраним у справі доказам.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою і ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2016 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до ст. 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

18 січня 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належать 2/3 частки квартири АДРЕСА_1; власником іншої 1/3 частки цієї квартири є ОСОБА_8

Також судами встановлено, що у спірній квартирі зареєстрований та проживає неповнолітній ОСОБА_6 - онук ОСОБА_4 та син ОСОБА_8

3 березня 2014 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Коростенського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 1-415/12 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Торгова компанія Лідер-Продукт» коштів в сумі 341 229,11 грн та накладено арешт на майно боржника.

29 січня 2015 року відбулися електронні торги, проведені ДП «Інформаційний центр», з реалізації арештованого майна, а саме 2/3 часток квартири АДРЕСА_1, на яких майно продано ТОВ «Житомир-Бакалія».

Цього ж дня складено протокол № 47153 про проведення електронних торгів.

У подальшому приватним нотаріусом Коростенського міськрайонного округу Іванчуком С. С. видано ТОВ «Житомир-Бакалія» свідоцтво № 1463 від 19 березня 2015 року про право власності на 2/3 частки вказаної квартири.

За змістом пункту 3.11 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Отже, при розгляді питання про дотримання при проведенні торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу.

Проте сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена, - це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів. Тому, окрім порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинно бути встановленопорушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року (справа № 6-1884цс15).

Апеляційний суд, врахувавши зазначене, дійшов висновку, що позивач не довела належними і допустимими доказами порушення її прав та законних інтересів оспорюваними електронними торгами.

Крім того, апеляційний суд також вказував, що Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 656/5 від 16 квітня 2014 року (далі - Тимчасовий порядок), визначено окремий порядок реалізації майна з електронних торгів.

Пунктом 4 розділу ІІІ «Підготовка до проведення електронних торгів» Тимчасового порядку передбачено інформаційне повідомлення про електронні торги шляхом розміщення на Веб-сайті не пізніше ніж за один місяць до дати завершення електронних торгів.

Письмове повідомлення боржника є обов'язковим у разі продажу майна згідно Закону України «Про іпотеку» (пункт 5 розділу ІІІ Тимчасового порядку).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірне арештоване майно не є предметом іпотеки і інформаційне повідомлення про проведення торгів розміщено на Веб-сайті 29 грудня 2014 року, тобто за один місяць до їх проведення, за стартовою ціною продажу.

Встановивши зазначене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання електронних торгів недійсними за умови письмового неповідомлення боржника про їх проведення.

Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності).

Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності (стаття 361 ЦК України).

Аналіз правового змісту наведених норм дав апеляційній інстанції підстави для висновку, що частка особи у майні є об'єктом цивільних прав, оскільки її власник може нею розпоряджатися, в тому числі, відчужувати.

Згідно із частинами 1, 6 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

При зверненні стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності, підлягає з'ясуванню можливість її виділу в натурі, однак відсутність такої можливості не перешкоджає її реалізації (стаття 366 ЦК України).

Апеляційний суд, встановивши, що квартира розташована у багатоповерховому будинку вище 1-го поверху і має загальну площу 68,2 кв.м, а площа 1/3 частки квартири становить 22,73 кв.м, дійшов висновку про неможливість поділу її в натурі на дві окремі ізольовані квартири з дотриманням будівельних норм.

З урахуванням правової природи договору купівлі-продажу частки квартири, укладеного за результатами електронних торгів, реалізація 2/3 часток квартири, яка є ідеальною, не суперечить закону і не є підставою для визнанням торгів недійсними.

До таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи заявника про те, що судом апеляційної інстанції на надано належної оцінки наданим у справі доказам безпідставні і спростовані змістом судового рішення.

Встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції надав належну оцінку зібраним у справі доказам і постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки якого доводами касаційної скарги не спростував, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Житомирської області від 16 лютого 2016 року без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов А. С. Олійник С. О. Погрібний