Справа № 2-1004/2009

  Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 грудня 2009 року                     Новоукраїнський районний

суд Кіровоградської області

 у складі:         головуючого               Гарбуз О.А.

                         при секретарі              Полоз Я.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоукраїнка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та порядку сплати аліментів на утримання дітей, -

ВСТАНОВИВ :

         Позивач звернувся з позовом до відповідачки про зміну розміру та порядку сплати аліментів, посилаючись на те, що рішенням Новоукраїнського районного суду від 24 травня 2006 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнено аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину.

В даний час позивач зареєстрований підприємцем, але ніяких доходів не має, його батьки ОСОБА_4, 1938 року народження, та ОСОБА_5, 1944 року народження, постійно хворіють та потребують матеріальної допомоги, тому позивач, змушений звернутися до суду за даним позовом та просить зменшити розмір аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_8, встановивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі 150 грн., щомісячно.

Позивач 28 грудня 2009 року в судове засідання не з’явився, направивши свого представника ОСОБА_6, що діє на підставі довіреності, яка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, додавши, що раніше позивач отримував дохід в 1000 гривень, а нині 564 гривні, немає можливості сплачувати аліменти в розмірі 30%, а лише 150 грн., а різницю буде доплачено органами соціального захисту.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснивши що позивач постійно ухиляється від сплати аліментів на дітей, хоча має доходи, утримує велике підсобне господарство в новій родині, займається реалізацією товару на базарі. За 150 гривень, як просить  позивач дітей не прокоримиш, лише на харчування в школі в місяць необхідно сплачувати 80 гривень на одного, діти з дитинства хворіють та потребують посиленого харчування та медикаментозного лікування.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки, та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню так, як в судовому засіданні встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2006 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнено аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину щомісячно, розпочавши стягнення з 10 травня 2006 року і до повноліття ОСОБА_3 та ОСОБА_8 – до ІНФОРМАЦІЯ_2.(а.с.6,7,15,38-39)

Відповідачка 16 лютого 2007 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_7, та змінила прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_2, має іншу сім»ю та малолітню дитину.(а.с.23,26)

Згідно довідки від 03 листопада 2009 року № 409, виданої відділом ДВС Новоукраїнського районного управління юстиції, заборгованість по виконавчому листу № 2-662 від 24 травня 2006 року, виданого Новоукраїнським райсудом про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, з 10.05.2006 р. по 01.11.2009 р. складалає 2165,60 грн.(а.с.41)

Відповідно до ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них. (а. с.5)

На час розгляду справи позивач займається підприємницькою діяльністю, добровільно обрано вид фіксованого податку та згідно поданих даних до ДПІ в Новоукраїнському районі його дохід за лютий –жовтень 2009 року становив 564.00грн., ОСОБА_1 зареєстрований в ДПІ як сгд-фізична особа і його загальний дохід згідно таблиці визначення місячного доходу становив за період з 01.01.2009 р. по 31.10.2009 р. – 5076 грн.

Поте ні позивачем, ні його представником не надано доказів, що на час винесення рішення Новоукраїнським районним судом у позивача був більший дохід в розмірі 1000 гривень, як стверджував представник позивача у судовому засіданні. Із дослідженого рішення  від 24 травня 2006 року вбачається, що позивачка просила суд стягнути аліменти  в твердій грошовій сумі в розмірі 320 гривень, а відповідач навпаки у відсотковому відношенні, та врахувавши прохання платника стягнено аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 %   прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку. (а.с. 38-39).

Позивач дійсно на цей час має другу родину, інших утриманців не має,  проживає в будинку матері співмешканки, з акту обстеження житлово-побутових умов, вбачається, що про наявність підсобного господарства комісії виконавчого комітету Рівнянської сільської ради інформації члени родини позивача не надали .(а.с. 62,54)

Як вбачається  із досліджених доказів у платника аліментів є батьки ОСОБА_4, 1938 року народження та ОСОБА_5, 1944 року народження, які за віком та станом здоров»я хворіють та потребують матеріальної допомоги. Позивач надає останнім матеріальну допомогу добровільно, зі слів позивача 400 гривень, але і на час винесення рішення 24 травня 2006 року у позивача були батьки і саме обов»язок дітей утримувати своїх непрацездатних батьків.

Крім того судом встановлено, що батьки позивача утримують велике підсобне господарство і їм допомагає їх донька та позивач, а син відповідачки випасав з дідом влітку корови, за що йому платили кошти, чого сторони не заперечували, що свідчить про те, що батьки за станом здоров»я можуть утримувати підсобне господарство та мають дохід від пенсії.(а.с.20-23)  Доказів, що потребують стороньої допомоги батьки  позивачем не надано.

Відповідачка має іншу родину та ще малолітню дитину, перебуває в відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку, проживають в будинку батька нинішнього чоловіка, утримують підсобне господарство.(а.с.42,56)

Як вбачається із довідок Новоукраїнського районного туберкульованого диспансеру  діти сторін перебувають на обліку протягом останніх п»яти років,  хворіють та потребують санаторного лікування. (а.с. 34-35,44-46).

На підставі досліджених доказів, судом не встановлено, що матеріальний стан позивача зазнав змін, а саме не надано доказів що у позивача скрутне матеріальне становище, який самостійно вибрав вид підприємницької діяльністю на свій розсуд та ризик, від якої має певний дохід, але чи відповідає заначений дохід із даними ДПІ та який під сумнів ставить позивачка у суду немає можливості перевірити, так як відомості про доходи подано до ДПІ особисто платником податку – позивачем по справі.

Відповідно до ст.184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.  Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.  Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч.8 ст.181 СК України лише, якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога, яка не може бути меншою ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. 

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані і не підлягають задоволенню, так як позивачем не не надано доказів, а судом не встановлено обставин зазначених у ч.1 ст. 192 СК України, які б давали право на перегляд рішення суду від 24 травня 2006 року та підстав стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, а саме в розмірі 150 гривень на двох неповнолітніх дітей. В той час як батько дітей інших утриманців не має, скарг на стан здоров»я також не має, займається підприємницькою діяльністю, тому  суд вважає, що платник аліментів має можливість утримувати дітей та повинен їх утримувати та сплачувати аліменти в розмірі встановленому на підставі рішення суду від 24 травня 2006 року, як передбаченому  ст. ст. 182,183 СК України, а не перекладати обов»язок по утриманню дітей на державу.

          Відповідно до ст. 88 ЦПК України, понесені судові витрати позивачу не відшкодовуються.

        Керуючись ст. ст.182 ч. 2, 184, 192 Сімейного кодексу України, ст. 88, 213, 214, 215 ЦПК України, ч.2  п.17 ППВСУ від 15 травня 2006 року “Про застосування судами окремих норм СКУ при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів”  суд –

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та порядку сплати аліментів відмовити за необгрунтованістю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги протягом наступних двадцяти днів після подання заяви.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

               Головуючий :                                                                    О. А. Гарбуз