АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1850/18 Справа №  201/10980/16-ц                                                                                 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1        Доповідач  -   Посунся Н.Є.

Категорія  81                                                                                                  

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 

22 березня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі – Гречишниковій  О.В.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2017 року по справі за скаргою ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_3, державний виконавець Запорізького районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_4 - на дії державного виконавця та зобов’язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

У скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що під час виконання Запорізьким районним ВДВС виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 на його користь суми 80 588,36 грн., державним виконавцем Гришуновим Д.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у розмірі 20 % до виплати пової суми боргу. Заявник вважає, що розмір 20%  не відповідає вимогам ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки останньою  передбачено стягнення з боржника 50% від заробітної плати; просив визнати незаконними дії державного виконавця  щодо винесення  спірної постанови від 13.06.2017р., визнати постанову незаконною, зобов’язати виконавця винести постанову про звернення стягнення на доходи боржника у розмірі 50% до виплати, стягнути витрати на правову допомогу у розмірі    1200 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2017 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено  з тих  підстав, що встановлення розміру  відрахування із заробітної плати боржника є правом, а не обов*язком  виконавця; крім того,  матеріали не містять  заяви стягувача  про стягнення з боржника саме 50% відрахувань із заробітної плати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказану ухвалу та задовольнити його скаргу, посилаючись на необґрунтованість наведених висновків районного суду,  їх невідповідність  вимогам закону.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає оскаржувану ухвалу незаконною, такою, що підлягає скасуванню з частковим задоволенням скарги  ОСОБА_2, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що на виконанні у державного виконавця - Гришунова Д.В. Запорізького районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області знаходиться виконавче провадження від 06.04.2017р №53682844 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого 23.03.2017р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровськ, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 80 588,36 грн., в т.ч. 73 736,36 грн. за шкоду пов’язану зі втратою працездатності,  6 852 гри. витрат на лікування; 2 582,40 грн. на відшкодування моральної шкоди;   витрат на правову допомогу -196,45 грн..

В процесі примусового виконання рішення суду державним виконавцем 16.05.2016р.  накладено арешт на майно боржника, 13.06.2017р. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу.

Однак, згідно положень  ч.2 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю особи, у зв’язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

У випадку, що розглядається,  з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовим рішенням  були стягнуті грошові суми за   шкоду,  спричинену ушкодженням здоров*я в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

У такому випадку наведена  норма закону  прямо  передбачає утримання із заробітної плати боржника  50% до виплати загальної суми боргу.

Висновок райсуду про можливість визначення розміру такого утримання на розсуд державного виконавця, як його права,  а не обов’язку, - є помилковим,  таким, що не  відповідає наведеній нормі закону,  яка  визначає конкретний, а не довільний розмір стягнення саме з підстав ушкодження здоров*я.   Звернення  стягнення   у розмірі  20% здійснюється  за іншими видами стягнень.  Яких-лібо виключень, як-то, наявність у  боржника чотирьох малолітніх дітей, - закон не дає,   а тому  ця обставина не могла враховуватись державним виконавцем при визначені розміру відрахувань.

З огляду на викладене  вимоги  скаржника про  визнання дій державного виконавця щодо визначення відрахувань із доходів боржника ОСОБА_3 у розмірі 20%   неправомірними є обгрунтованими,  а тому підлягають  задоволенню,  а ухвала суду -  скасуванню.

В той же час,  апеляційний  суд  не наділений правом   зобов*язувати  виконавця  визначати розмір утримання із заробітної плати боржника  - 50%, а тому  в цій частині   суд вважає за необхідне зобов’язати державного виконавця повторно визначити розмір відрахувань доходів боржника ОСОБА_3 на користь стягувача ОСОБА_2 у відповідності до ч.2 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження».    В  іншій частині  вимоги  слід  залишити  без  задоволення.

Згідно п. в ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов’язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні  його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України.

Зокрема, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання професійної правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання професійної правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робі, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги (п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно Договору про надання правової допомоги від 08 липня 2017 року             ОСОБА_2 за складання скарги на дії державного виконавця повинен сплатити адвокату ОСОБА_5 плату  у розмірі 1200,00 грн..На підтвердження проплати за вказану послугу  скаржник надав суду квитанцію.

А тому, враховуючи зазначені норми закону та наявність відповідних доказів, апеляційний суд вважає за можливе стягнути з Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області  на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 320,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1200,00 грн..

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК  України,    апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну  скаргу  ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада                 2017   року – скасувати.

Визнати дії державного виконавця Гришунова Дениса Васильовича щодо визначення відрахувань із доходів боржника ОСОБА_3 у розмірі 20% -  неправомірними.

Зобов’язати державного виконавця Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області – ОСОБА_4 повторно визначити розмір відрахувань доходів боржника ОСОБА_3 на користь стягувача ОСОБА_2 у відповідності до ч.2 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження».

В іншій частині вимоги скарги залишити без задоволення.

Стягнути з Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області  на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 320,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1200,00 грн..

Постанова чинна з моменту прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий                                                                                              Н.Є. Посунся

Судді:                                                                                                         О.П. Бараннік   

                                                                                                                    ОСОБА_6