АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4169/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2018 року м. Київ

Справа № 760/809/18

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В., за участю секретаря судового засідання - Станішевської Б.В.

сторони:

позивачі - ОСОБА_2,

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОмніФарма Київ»,

відповідачі - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України,

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗДРАВОФАРМ»,

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФ-ФАРМ»

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДРАВОФАРМ»

на ухвалу Солом'янського районного суду міста Київ про забезпечення позову, постановлену 22 січня 2018 року у складі судді Оксюти Т.Г. в приміщенні Солом'янського районного суду міста Києва,

у справі за позовом ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОмніФарма Київ» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДРАВОФАРМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФ-ФАРМ», третя особа: Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання повністю недійсним патенту України на промисловий зразок № НОМЕР_1 та заборону використання промислового зразка, що містить позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1»,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Солом'янського районного суду м.Києва від 22 січня 2018 року задоволено заяву представника ТОВ «ОмніФарма Київ» про забезпечення позову ОСОБА_2, ТОВ «ОмніФарма Київ» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, ТОВ «ЗДРАВОФАРМ», ТОВ «ЛАЙФ-ФАРМ», третя особа: Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання повністю недійсним патенту України на промисловий зразок № НОМЕР_1 та заборону використання промислового зразка, що містить позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Заборонено ТОВ «ЗДРАВОФАРМ» (ЄДРПОУ 36458995) передавати повністю або частково права інтелектуальної власності на промисловий зразок за патентом України №НОМЕР_1 іншим особам, передавати повністю або частково права інтелектуальної власності на промисловий зразок за патентом України № НОМЕР_1 у використання іншим особам, у тому числі, на підставі ліцензійних угод, а також відмовлятися від патенту України № НОМЕР_1 на промисловий зразок повністю або частково до набрання рішення законної сили.

Заборонено Міністерству економічного розвитку і торгівлі України (код ЄДРПОУ 37508596) вносити до Державного реєстру патентів України на промислові зразки будь-які зміни, що стосуються правового статусу промислового зразка за патентом України №НОМЕР_1, в тому числі, але не обмежуючись, щодо передання прав на промисловий зразок за вказаним патентом повністю або частково, щодо реєстрації ліцензійних договорів за вказаним патентом, а також щодо припинення дії патенту України № НОМЕР_1 на промисловий зразок шляхом відмови ТОВ «ЗДРАВОФАРМ» повністю або частково, та здійснювати пов'язані з цим публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність» до набрання рішення законної сили.

Заборонено Міністерству економічного розвитку і торгівлі України (код ЄДРПОУ 37508596) та Державному підприємству «Український інститут інтелектуальної власності» (код ЄДРПОУ 31032378) видавати оригінал патенту України № НОМЕР_1 та/або дублікати цього патенту, відомості про видачу якого було опубліковано в офіційному бюлетені «Промислова власність» № 15 від 10 серпня 2017 року до набрання рішення законної сили.

Не погоджуючись з такою ухвалою, відповідач ТОВ «ЗДРАВОФАРМ» через свого представника - адвоката Черевка С.А., подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначав, що Солом'янський районний суд м. Києва відкрив провадження у справі з порушенням юрисдикції, оскільки позовні вимоги ТОВ «ОмніФарма Київ» до відповідачів є господарсько-правовим спором. Таким чином дії та рішення суду здійснені ним у провадженні, що відкрито з порушенням вимог процесуального законодавства щодо підвідомчості, є незаконними, оскільки здійснюються поза межами компетенції цього суду.

Встановлення факту порушення судом першої інстанції вимог підвідомчості під час відкриття провадження у справі є необхідною умовою для скасування ухвали про забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ЗДРАВОФАРМ», представник позивачів ОСОБА_2 та ТОВ «Омні Фарма Київ» - адвокат Білицький П.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постановлену ухвалу залишити без змін, посилаючись на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до п.8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «ЗДРАВОФАРМ»- адвокат Черевко С.А. просив задовольнити апеляційну скаргу, ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Представник позивачів ОСОБА_2, ТОВ «ОмніФарма Київ»- адвокат Білицький П.В. та представник відповідача Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - Запорожець Л.Г. заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, а тому колегія вважала за можливе, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

9 січня 2018 року ОСОБА_2 та ТОВ «ОмніФарма Київ» звернулись до суду з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, ТОВ «ЗДРАВОФАРМ», ТОВ «ЛАЙФ-ФАРМ», третя особа: Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання повністю недійсним патенту України на промисловий зразок № НОМЕР_1 та заборону використання промислового зразка, що містить позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1».

17 січня 2018 року представником ТОВ «ОмніФарма Київ» подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії відповідачам ТОВ «ЗДРАВОФАРМ» та Міністерству економічного розвитку і торгівлі України.

В обґрунтування заяви, посилався на те, що однією з вимог позовної заяви є визнання повністю недійсним патенту України на промисловий зразок № НОМЕР_1.

Вважає, що існує можливість передання ТОВ «ЗДРАВОФАРМ» права власності на промисловий зразок за патентом України № НОМЕР_1 повністю або частково будь-яким іншим особам - фізичним чи юридичним, можливість передання ним права користування промисловим зразком за спірним патентом на підставі ліцензійних договорів, а також можливістю відмовитись від даного патенту України достроково за власною заявою, а Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, в свою чергу, може в будь- який момент здійснити державну реєстрацію договору про передачу права власності на промисловий зразок за вказаним патентом іншим особам, що зробить неможливим виконання рішення суду про визнання недійсним даного патенту України № НОМЕР_1, у випадку задоволення судом позову - суттєво утруднить вирішення справи по суті, а також суттєво затягне розгляд даної справи.

Також зазначав, що неможливість виконання рішення суду у випадку задоволення позову може полягати ще й у тому, що власником промислового зразка за патентом України №НОМЕР_1 на момент винесення судового рішення може бути вже зовсім інша особа чи інші особи, що в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Відомості про видачу патенту України № НОМЕР_1 на спірний промисловий зразок було опубліковано Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в офіційному бюлетені «Промислова власність» № 15 від 10 серпня 2017 року, однак, сам патент ще не було видано відповідачу ТОВ «ЗДРАВОФАРМ».

Задовольняючи клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції, враховуючи обставини та характер спору, наявність підстав, вважав що в подальшому, відповідачами можуть вчинятися дії щодо передачі повністю або частково права інтелектуальної власності на промисловий зразок за патентом України №НОМЕР_1 іншим особам, у тому числі на підставі ліцензійних угод, а також вчинятися дії щодо відмови від патенту України №НОМЕР_1 на промисловий зразок повністю або частково; вчинятися дії щодо припинення дії патенту № НОМЕР_1 шляхом відмови від нього повністю або частково, що значним чином ускладнить вирішення справи, призведе до порушення розумних строків її розгляду, а також унеможливить виконання прийнятого судом рішення у разі задоволення позову.

З даними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами .

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до роз'яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є визнання недійсним патенту на промисловий зразок № НОМЕР_1 та заборону використання зображення промислового зразка, що містить позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам ТОВ «ЗДРАВОФАРМ» та Міністерству економічного розвитку і торгівлі України вчиняти певні дії, можуть призвести до зміни чи збільшення кола осіб, які порушують права позивача, що, в свою чергу, ускладнить розгляд даної справи через необхідність залучення таких осіб до розгляду справи або унеможливить виконання рішення суду.

Таким чином, обрані позивачем вищевказані заходи забезпечення позову безпосередньо співвідносяться з предметом позову, відповідно існує конкретний зв'язок між заходами забезпечення позову і предметом позову, і тому вжиті судом заходи забезпечення позову спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

За таких обставин, враховуючи предмет позову та характер правовідносин, які виникли між сторонами, колегія суддів дійшла висновку, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просив позивач, є співмірними із заявленими вимогами, а невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення районного суду у випадку задоволення позову.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що спір між юридичними особами підлягає розгляду господарським судом, суд першої інстанції безпідставно відкрив провадження у цій справі, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування постановленої ухвали, оскільки самі по собі такі доводи не спростовують висновків суду про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, і не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального закону.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДРАВОФАРМ» - залишити без задоволення.

Ухвалу Солом'янського районного суду м.Києва від 22 січня 2018 року про забезпечення позову - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 31 травня 2018 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова