Номер провадження: 22-ц/785/37/18

Номер справи місцевого суду: 521/19976/16-ц

Головуючий у першій інстанції Гранін В. Л.

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Гірняк Л.А., Журавльова О.Г.,

За участю секретаря: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4, яка діє як від свого імені, так і від імені своєї малолітньої доньки ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання правочину недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 травня 2017 року позов ОСОБА_4, яка діє як від свого імені, так і від імені своєї малолітньої доньки ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання правочину недійсним - задоволений.

Визнано недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 від 30 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В.Ю., зареєстрований в реєстрі під № 662.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до судуапеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 травня 2017 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції було вірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу квартири від 30 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В.Ю. і зареєстрованого в реєстрі за № 662.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 3.08.2016 року за № 65012466 державна реєстрація права власності відповідача ОСОБА_2 на вказану квартиру була проведена 30.07.2016 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1, номер запису про право власності: НОМЕР_2.

Продавцями у зазначеній угоді були відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яким вказана квартира належала - 1/4 частка належала ОСОБА_6, на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ виконкому Одеської міської ради 26.01.1998 року, зареєстрованого і записаного у реєстрову книгу за № 105959, право власності за яким зареєстроване в ОМБТІ та РОН 17 серпня 1998 року, номер запису: 29 в кнзі: 289 пр-111; 1/2 частка належала ОСОБА_6, на підставі договору дарування, посвідченого ОСОБА_9, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 15.09.2015 року за реєстром № 1990, право власності за яким зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № НОМЕР_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1; 1/4 частка належала ОСОБА_7, на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ виконкому Одеської міської ради 26.01.1998 року, зареєстрованого і записаного у реєстрову книгу за № 105959, право власності за яким зареєстроване в ОМБТІ та РОН 17 серпня 1998 року, номер запису: 29 в кнзі: 289 пр-111.

Згідно довідки з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію від 29.07.2016 року за №1862, яка була витребувана судом у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андріадіса В. Ю. разом з усіма іншими документами нотаріальної справи щодо посвідчення вищевказаного договору купівлі - продажу, на час укладання угоди в спірній квартирі були зареєстровані: ОСОБА_10 (відповідальний квартиронаймач) - з 13.06.1967 року; його син ОСОБА_11. - з 14.11.2012 року; його онук ОСОБА_12 - з 23.12.2011 року; його невістка ОСОБА_13 - з 14.11.2012 року; його онук ОСОБА_7 - з 19.05.1999 року; його онучка - ОСОБА_14 - з 14.11.2012 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, яка діє як від свого імені так і від імені своєї малолітньої доньки ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що є підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 30.07.2016 року недійсним, оскільки малолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, була зареєстрована в спірній квартирі з 17.06.2016 року, а згоди органу опіки та піклування на укладання угоди купівлі - продажу квартири від 30.07.2016 року не було, тому вчинення зазначеного правочину без дозволу органу опіки та піклування порушує права як дитини, так і матері на проживання разом, що є неприпустимим.

Проте погодитися з таким висновком суду, апеляційний суд не може з наступних підстав.

Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга, третя статті 215 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладання спірного договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 від 30.07.2016 року, малолітня ОСОБА_5 не була зареєстрована в спірній квартирі, що підтверджується документами, отриманими від приватного нотаріуса ОМНО Андріадіс В.Ю., який посвідчував спірний договір.

Так, до вказаних документів додана довідка №1862 від 29.07.2016 року (з місця проживання про склад сім'ї та реєстрації) видана КП ЖКС «Черьомушки», в якій відсутні відомості про реєстрацію малолітньої особи (а.с. 162).

За таких умов, згода органу опіки та піклування на продаж квартири під час укладання договору купівлі-продажу була не потрібна, а тому права власника або інших осіб порушені не були.

Окрім того, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 16.02.2016 року по справі № 521/18968/15-ц, за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_12, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_10, Малиновський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про усунення перешкод у користуванні власністю заборонено Головному управлінню Державної міграційної служби в Одеській області та її територіальним підрозділам вчиняти будь-які дії з реєстрації місця проживання осіб в квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

Незважаючи на заборону реєстрації місця проживання будь-яких осіб за адресою: АДРЕСА_1, дія якої розпочалась з 16.02.2016 року, Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради провів реєстрацію 17.06.2016 року, неповнолітньої дитини ОСОБА_5, за вказаною адресою, що підтверджується копією адресної картки особи, яка додана до справи.

З приводу незаконної реєстрації місця проживання особи в період діючої заборони ОСОБА_7, звернувся, разом зі своєю матір'ю ОСОБА_6, до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, з заявою від 27.07.2016 року, вхід. № 44/01-02.19, щодо скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1. Дана заява, була задоволена, про що вони отримали повідомлення про скасування реєстрації /зняття з реєстрації місця проживання/ перебування особи ОСОБА_5, яка приєднана до матеріалів справи.

Директор Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, ОСОБА_15, (у подальшому Департамент), видала лист ОСОБА_4 за № 57/01- 02-19 від 06.03.2016 року, з якого вбачається, що реєстрація місця проживання доньки ОСОБА_16 - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, проведена без порушень вимог чинного законодавства, тому Департамент не має правових підстав для скасування реєстрації. Іншими листами переліченими в рішенні суду першої інстанції, Департамент повідомляє, що 28.07.2016 року реєстрація неповнолітньої ОСОБА_5, скасована на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 16.02.2016 року, тому відомості викладені в документах Департаменту є суперечними.

В матеріалах справи відсутні дані про те, що вказане судове рішення, а саме ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 16.02.2016 року скасована.

Згідно з ч. З ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Тобто заходи забезпечення позову діють з часу постановления ухвали суду про їх застосування і до прийняття рішення про їх скасування.

Таким чином, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що укладення спірного договору купівлі - продажу квартири без отримання згоди органу опіки та піклування порушує права та законні інтереси малолітньої, на час укладення договору, ОСОБА_5

При указаних обставинах, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з нормами права, які підлягають застосуванню, що відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 травня 2017 року підлягає скасуванню, з прийняттям постанови по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 обґрунтовані і заслуговують на увагу.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 травня 2017 року - скасувати.

Прийняти постанову.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, яка діє як від свого імені, так і від імені своєї малолітньої доньки ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання правочину недійсним - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Л.А. Гірняк

О.Г. Журавльов

Повний текст судового рішення складено 01.06.2018 року