ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 листопада 2009 року №22а-18707/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді
суддів
при секретарі судового засідання Старунського Д.М.,
Олендера І.Я., Стародуба О.П.,
Вітер І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-словацьке підприємство «Ковосервіс» на постанову господарського суду Закарпатської області від 4 листопада 2008 року у справі за адміністративним позовом прокурора м. Ужгород Закарпатської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-словацьке підприємство «Ковосервіс» про стягнення заборгованості в сумі 8 735,18 гривень,
в с т а н о в и л а:
Прокурор м. Ужгорода Закарпатської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області 13.03.2008 року звернувся в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-словацьке підприємство «Ковосервіс», в якому просить стягнути заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з травня по грудень 2007 року в сумі 8 735,18 гривень.
Постановою господарського суду Закарпатської області від 4 листопада 2008 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-словацьке підприємство «Ковосервіс» на користь управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області заборгованість по сплаті страхових внесків на суму 8 735,18 гривень.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-словацьке підприємство «Ковосервіс» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову господарського суду Закарпатської області від 4 листопада 2008 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокурора м. Ужгорода в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області відмовити повністю.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, висновки суду не відповідають обставинам справи, і рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що заборгованість визначена позивачем в позові не може бути недоїмкою, оскільки, страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати, тобто, ТОВ «Ковосервіс» нарахувало самостійно страхові внески.
Щодо сплати, відповідно до ст.5 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» збір на державне обов'язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. У разі недостатності у платників збору коштів на оплату праці і сплату збору в повному обсязі видача коштів на оплату праці і сплата збору здійснюються у пропорційних розмірах. ТОВ «Ковосервіс» в частині щодо оспорюваного періоду має заборгованість по заробітній платі пропорційно не сплаченим внескам до пенсійного фонду. Також, посилається на те, що товариство не може здійснювати перерахування страхових внесків до Пенсійного фонду раніше ніж буде виплачена заробітна плата так, як вона має пріоритет перед всіма іншими платежами, що зазначено в п.6 та п.12 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і перерахування до пенсійного фонду здійснюється пропорційно фактично виплаченій заробітній платі.
Представники відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали та просять її задоволити.
Представник позивача та прокурор в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-словацьке підприємство «Ковосервіс» зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області. Відповідно до ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є платником страхових внесків.
За період з травня по грудень 2007 р. підприємство самостійно нарахувало та задекларувало в щомісячних розрахунках 8 735,18 гривень належних до сплати страхових внесків, однак, підприємством не було сплачено такі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Згідно ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, якими відповідно до ст.14 Закону, є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно ч.1 ст.19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати (ч.6 ст.19 Закону).
Відповідно до ч.6 ст.20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період (календарний місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що позовні вимоги прокурора м. Ужгорода Закарпатської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області слід задоволити повністю, оскільки, згідно з ч.6 ст.20 Закону підприємство не сплатило самостійно нараховані страхові внески у строки (не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду), то відповідно до п.2 ст.106 Закону вони стали вважатися простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків.
Отже, за період з травня по грудень 2007 року розмір заборгованості ТОВ «Ковосервіс» перед управлінням Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області становить 8 735,18 гривень, що підтверджено копіями розрахунків суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за період з травня по грудень 2007 року та карткою особового рахунку страхувальника юридичної особи або фізичної особи, яка має найманих працівників /а.с.4-12, 37-38/.
На думку колегії суддів заперечення відповідача про відсутність недоїмки по страхових внесках, у зв'язку з тим, що в цей період ним не було виплачено заробітну плату, судом не може бути прийнято до уваги, оскільки відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сплата сум страхових внесків повинна бути не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, незалежно від факту виплати заробітної плати.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-словацьке підприємство «Ковосервіс» залишити без задоволення, а постанову господарського суду Закарпатської області від 4 листопада 2008 року у справі №8/73А – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді І.Я. Олендер
О.П. Стародуб
Ухвала в повному обсязі складена 06.11.2009 року.