Справа № 404/4110/17

Номер провадження 2/404/524/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Кропивницький

Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі:

головуючої судді –Панфілової А.В.

при секретарі - Мосійчук А. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні м.Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України в Кіровоградській області , прокуратури Кіровоградської області та ГУ НП в Кіровоградській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури і суду,-

                                ВСТАНОВИВ:

       Позивач звернувся з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди в сумі 2000000 грн.  завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури і суду та 50000 грн. витрат понесених у зв»язку з поданням юридичної допомоги за рахунок коштів Державного бюджету Україїни шляхом списання в безспірному порядку .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та в обґрунтування зазначив, що 14.01.2014р., слідчим СВ «ОЗ» СУ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_2 - ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч.5 ст. 185 та ч.2 ст.307 КК України у кримінальному проваджені №120131200050000302, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.06.2013р.

15.01.2014р. ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Кіровограда Молодченку Олексію Анатолійовичу застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і з того часу ОСОБА_1 було ув'язнено до Кіровоградського СІЗО.

У подальшому дане кримінальне провадження за обвинуваченням його та інших осіб за ч.5 ст. 185 та ч.2 ст.307 КК України було направлено на розгляд до Кіровського районного суду, при цьому ОСОБА_1 продовжували утримувати під вартою в Кіровоградському СІЗО.

10.06.15р. вироком колегії суддів Кіровського районного суду міста Кіровограда Молодченка Олексія Анатолійовича визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України та призначено покарання - 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна.

За ч.2 ст.307 КК України ОСОБА_1 було виправдано. 07.12.2015р. ухвалою колегії суддів апеляційного суду Кіровоградської області, кримінальне провадження за ч.5 ст.185 КК України стосовно ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.І ст.284 КПК України за не встановленістю достатності доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливості їх отримати було закрито, а його звільнено з під варти в залі суду негайно.

08.09.2016р. Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ рішення колегії суддів апеляційного суду Кіровоградської області від 07.12.2015р. залишено без змін.

Стверджується, що перебуваючи під вартою в Кіровоградському СІЗО у період з 15.01.2014р. по 07.12.2015р. ОСОБА_1 фактично провів там один рік десять місяців 23 дні.

Право на відшкодування шкоди завданої фізичній особі незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю у сфері правосуддя виникає за умови постановлення судом виправдовувального вироку, що і відбулося 07.12.15р. - позивача було фактично виправдано за відсутністю в діях складу злочину.

       Вважає, що був фактично позбавлений волі оскільки відносно нього застосовано запобіжний захід тримання під вартою у зв'язку з цим зазнав моральних страждань та у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону.

Враховуючи, що період перебування позивача під вартою складає 23 місяці та враховуючи всі обставини справи, характер його моральних страждань, їх наслідки й інші негативні впливи внаслідок його ув'язнення та притягнення кримінальної відповідальності, а тому позивач вважає, що розмір відшкодування складає 2 000 000 грн. Ув'язненням був порушений його нормальний ритм життя, порушені його плани, постраждала репутація як громадянина, перебування в нелюдських умовах СІЗО, негативно вплинуло як на фізичне так і психічне здоров'я.

Переніс надскладну операцію по видаленню 1/2 шлунку, що безпосередньо пов'язує з його неналежним харчуванням в умовах СІЗО, нервовими стресами.

Окрім того, не витримавши нервового стресу притягненням до кримінальної відповідальності та його ув'язненням тяжко захворіла мати позивача, яка фактично перебувала на його утриманні та 11.01.2017 року померла і позивач є єдиним син, а тому просить стягнути ці кошти   на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

В судовому засіданні представник відповідача Державної Казначейської Служби України позовні вимоги не визнав та надав заперечення проти позову з посиланням, що сам позивач зазначив, що він офіційно не працював. Також, позивачем не надано жодного доказу, того, що до часу кримінального переслідування щодо нього та обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, він перебував у будь-яких трудових відносинах та мав дохід від своєї трудової діяльності.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом тому вважають, що при визначені розміру шкоди позивачем значно завищено суму відшкодування шкоди, порівняно з відповідним мінімальним розміром, встановленим у статті 13 Закону.

У разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з п. 35 Порядку стягувачі подають документи, зазначені у п. 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Відповідно до п. 38 Порядку для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди заподіяної фізичним та юридичним особам в Державній казначейській службі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством (Державною казначейською службою України) за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мечу, а саме за бюджетною програмою 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудовою слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного манна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади їх посадових і службових осіб» передбаченою в додатку № 3 до Закону України від 25.12.2015 № 928- VIII «Про Державний бюджет України на 2016 рік», а тому просить відмовити в задоволенні позову .

        В судовому засіданні прокурор позовні вимоги визнала частково, згідно відзиву зазначено , що позов підлягає задоволенню частково в розмірі 36427,33грн., оскільки відповідно до ст. 8 Закону України « Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати на 2017 рік складає 3200 грн. Але оскільки не внесено зміни до чинного Закону України «Про порядок відшкодування шкоди , завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» то при визначенні розміру моральної шкоди треба керуватись Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 року , що набрав чинності 01.01.17 року. За приписами ст.. 13 Закону розмір відшкодування моральної шкоди у зв’язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності може бути не менше ніж 36427грн, що виходить з розрахунку 22 місяці*1600грн.+1600/30*6=36427грн.

В іншій частині вимог просить відмовити , оскільки сума зазначеної шкоди, явно перевищує межі встановлені чинним законодавством, є недоведена .

       В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 управління Національної поліції у Кіровоградській області позовні вимоги не визнала та надала відзив на позовну заяву з посиланням, що - ухвала Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.01.2014, позивачу обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 21 день з 10:45 год. 15.01.2014 до 23:59 год. 04.02.2014; - вирок Кіровського районного суду м. Кіровограду від

10.06.2015, яким позивача визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, а за ч. 2 ст. 307 КК України виправдано з недоведеності його участі у вчинені злочину; - ухвала Апеляційного суду Кіровоградської області від 07.12.2015, якою закрито

кримінальне провадження за ч. 5 ст. 185 КК України стосовно позивача, за не

встановленістю достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і

вичерпання можливості їх отримати, яка залишена без змін ухвалою вищого

спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

08.09.2016.

Проте вказані рішення не встановлюють протиправність чи незаконність дій правоохоронних органів.

За результатами розгляду скарг на бездіяльність слідчого, слідчим суддею поставляється ухвала (ст. 307 КПК України).

Умовою застосуванням судом цивільно-правової відповідальності за вказаною правовою нормою, яка поширюється на не договірні зобов'язання, що виникають із правопорушень (деліктні) правовідносини, є встановлення факту неправомірності рішення, дії чи бездіяльності службової або посадової особи зазначених органів.

Тобто, безумовною підставою для відшкодування шкоди є наявність рішення суду, в якому встановлено незаконність (протиправність) дій посадових осіб. Позивач посилається на протиправні дії органу досудового розслідування, суду, однак доказів, а саме ухвали суду про визнання протиправності дій чи бездіяльності слідчого, оперативних працівників, не надає.

Так, позивач, в цивільному позові зазначає, що застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, він був позбавлений волі, тому зазнав моральних страждань, також було порушено його нормальний ритм життя, його плани, постраждала репутація як громадянина, а перебування в нелюдських умовах СІЗО негативно вплинуло на його фізичне і психічне здоров'я.

Однак, на підтвердження своїх слів, позивач не надає належних доказів, які б вказували на наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача /органи досудового слідства/, (наприклад медичні картки, епікризи, аналізи, психіатричні експертизи, звернення і рекомендації лікарів) та вини останнього в її заподіяні.

Без надання документальних доказів, твердження про порушення ритму життя, планів, негативної репутації, погіршення стану здоров'я є лише припущеннями і не можуть братися судом до уваги як фактичні дані.

Також, в доданих до позову документах наявна виписка - епікріз із медичної картки стаціонарного хворого № 8040, відповідно до якої позивача госпіталізовано: 30.09.2016, а виписано: 12.10.2016. У виписці-епікрізі зазначено: «Зі слів: вважає себе хворим впродовж 12 годин, коли з'явилися скарги, зазначені в п. 7 зазначеного виписки-епікрізу, самостійноне лікувався. Повний діагноз: «Виразкова хвороба, хронічна виразка ,\ цибулини 12п кишки...».

Вважаємо, що дане захворювання і як наслідок резекція 1/2 шлунку, не є наслідком повідомлення про підозру і тримання під вартою, а навпаки, виникло в наслідок тривалого лікування гіпертонічної хвороби, яка загострювалася ще в 2014 році, в наслідок нервових перенапружень, а також невідповідального ставлення до свого здоров'я, невчасного лікування.

В умовах СІЗО є медична частина, до якої тимчасово ув'язнені мають право звертатися за допомогою і лікуванням, в невідкладних випадках чи складних ситуаціях до медичних закладів поза межами СІЗО, однак позивач не надав документів, які б свідчили про звернення до медичної частини і скарги на здоров'я. Тобто, на час тримання під вартою та повідомлення про підозру, позивач не скаржився на стан здоров'я, до лікарів не звертався за медичною допомогою, не проходив лікування в умовах стаціонару.

В статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» розмір заробітної плати з 01.01.2018 складає 3723 грн. Однак, згідно з п. 3 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 № 1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівникам та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі 1600грн. Зміни до ЗУ N266/94 на цей час не внесено, тому при визначенні розміру моральної шкоди слід керуватися Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016, який набрав чинності 01.01.2017.

Тобто, сума відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000000 млн. грн., є безпідставною та не підлягає відшкодуванню понесені витрати на

правову допомогу, в розмірі - 50 000 грн. то позивач не надає сам договір про надання

йому правової допомоги, згідно з умовами якого визначена сума, що підлягає

сплаті і докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відсутній

опис наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат,

необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, відсутність ще й документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, а тому позов є необґрунтованим та без підставним .

Судом встановлено наступні факти.

14.01.2014р., слідчим СВ «ОЗ» СУ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_2 ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч.5 ст. 185 та ч.2 ст.307 КК України у кримінальному проваджені №120131200050000302, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.06.2013р.

15.01.2014р. ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Кіровограда - Молодченку Олексію Анатолійовичу застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і з того часу його було ув'язнено до Кіровоградського СІЗО.

У подальшому дане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та інших осіб за ч.5 ст. 185 та ч.2 ст.307 КК України було направлено на розгляд до Кіровського районного суду, при цьому ОСОБА_1 продовжували утримувати під вартою в Кіровоградському СІЗО.

10.06.15р., вироком колегії суддів Кіровського районного суду міста Кіровограда Молодченка Олексія Анатолійовича визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України та призначено покарання - 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. За ч.2 ст.307 КК України ОСОБА_1 було виправдано.

07.12.2015р. ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Кіровоградської області, кримінальне провадження за ч.5 ст.185 КК України стосовно ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.І ст.284 КПК України за не встановленістю достатності доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливості їх отримати було закрито, а ОСОБА_1 звільнено з під варти в залі суду негайно.

08.09.2016р. Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ рішення колегії суддів апеляційного суду Кіровоградської області від 07.12.2015р. залишено без змін.

Таким чином, перебуваючи під вартою в Кіровоградському СІЗО у період з 15.01.2014р. по 07.12.2015р. ОСОБА_1 фактично провів там один рік десять місяців 23 дні.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 1176 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Відповідно до пункту пятого статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Судом встановлено, що позивач незаконно перебував під слідством та судом, що 07.12.2015р. ухвалою колегії суддів апеляційного суду Кіровоградської області, кримінальне провадження за ч.5 ст.185 КК України стосовно ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.І ст.284 КПК України за не встановленістю достатності доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливості їх отримати було закрито, а ОСОБА_1 звільнено з під варти в залі суду негайно. В звязку з цим позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у порушенні його конституційних прав, переживаннях через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, порушення у звязку з цим нормальних життєвих зв'язків, вимушених змінах в організації його життя.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Частиною 3 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством.

Як роз'яснено у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

З урахуванням викладеного розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України в постанові від 02 грудня 2015 року у справі №6-2203цс15.

Згідно зі ст. 360-7 Цивільного процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбаченихпунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено з 1 січня 2017 року мінімальну заробітну плату на рівні 3200 грн.

Оскільки позивач перебував під слідством та судом з 14.01.2014 року (постанова про порушення кримінальної справи стосовно позивача від 15 січня 2014 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 та ч. 2 ст.307 КК України) по 7 грудня 2015 року (ухвала апеляційного суду Кіровоградської області від 7 грудня 2015 року), тобто один рік 10 місяці 23 дні, з позовом звернувся до суду 05.07.2017 року , то розмір відшкодування моральної шкоди становить 72853,33 грн. (3200 грн. х 22 місяці 23 дні).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування шкоди (у тому числі моральної) здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

В іншій частині позов є необґрунтований та не доведеним.

Згідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

       Згідно ст. ст.134,142 ЦПК України судові витрати компенсувати за рахунок держави .

Керуючись ст. 56 Конституції України, ст. 16, ч. 3 ст. 23, п. 2 ч. 2 ст. 1167, ч. ч. 1, 2 ст. 1176 Цивільного кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 2, п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. ст. 4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», п. 14 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року №6/5/3/41, ст. ст.13, 134-142, 263,265,268ПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( 25006, м. Кропивницький, пр.. Правди 6 АДРЕСА_1, ІПН- НОМЕР_1) до Державної казначейської служби України ( 01601, м. Київ, вул. Бастіонна 6 , код 37567646), прокуратури Кіровоградської області ( 25000, м. Кропивницький, вул. Верхня Пермська 4, код 02910025) та Головне Управління Національної Поліції в Кіровоградській області ( 25006, м. Кропивницький, вул. В. Чміленка 41, код 40108709) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, задовольнити частково.

       Стягнути з Державного бюджету України через Державну Казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1  - 72853,33 грн. моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення .

Суддя Кіровського А. В. Панфілова

районного суду

м.Кіровограда